Однією з перших інформацій про діяльність Казимира Шептицького 1909 року, на яку натрапляємо, є участь у зборах львівського Відділу Галицького лісового товариства
Долучаємо три листи Казимира Шептицького до сестри Марії Кристи, брата Олександра та приятеля Павла князя Сапіги герба Лис (1860–1934) — польського шляхтича та у 1919-ому році першого Голови Польського Червоного Хреста.
Восени 1930 року Митрополит Андрей Шептицький у пресі розповів про плани створення політично-громадської організації, яка мала на меті об’єднати українських політиків в одну понадпартійну групу.
У середині жовтня 1944 року Митрополит Шептицький захворів, помер 1 листопада. Про смерть Владики навіть нині в авторитетних виданнях можна знайти безліч повідомлень і згадок не лише неправдивих, а часом просто абсурдних.
Згідно Шематизму Львівської Архиєпархії за 1927 рік, структура монастирів Студитського Уставу, а також кількість монахів свідчать про значні зусилля, вкладені о. Климентієм у розвиток справи.
У Святоуспенській Унівській Лаврі о. Климентій продовжив боротьбу за збереження єдності греко-католицької Церкви, залишаючись при цьому головним противником переходу духовенства до московської православної церкви