Однією з перших інформацій про діяльність Казимира Шептицького 1909 року, на яку натрапляємо, є участь у зборах львівського Відділу Галицького лісового товариства
Невеличке села Кам’яниця у Боснії… Обитель монахів студитського уставу на Балканах безпосередньо пов’язана з формування цієї гілки українського чернецтва.
1930 року громадськість готувалася святкувала 30-ту річницю сходження на престіл Галицьких Владик Митрополита Андрея. Заходи мали відбутись у січні 1931 року. Готувались і студити, які цього року перенесли до Львова (до Свято-Іванівської Лаври) дерев’яну церкву з с. Кривка Турківського...
Долучаємо три листи Казимира Шептицького до сестри Марії Кристи, брата Олександра та приятеля Павла князя Сапіги герба Лис (1860–1934) — польського шляхтича та у 1919-ому році першого Голови Польського Червоного Хреста.
У середині жовтня 1944 року Митрополит Шептицький захворів, помер 1 листопада. Про смерть Владики навіть нині в авторитетних виданнях можна знайти безліч повідомлень і згадок не лише неправдивих, а часом просто абсурдних.
Влітку 1908 року Казимир граф Шептицький долучається до реалізації планів поширення української ідеї та греко-католицької церкви на терени Російської імперії.
Згідно Шематизму Львівської Архиєпархії за 1927 рік, структура монастирів Студитського Уставу, а також кількість монахів свідчать про значні зусилля, вкладені о. Климентієм у розвиток справи.
У Святоуспенській Унівській Лаврі о. Климентій продовжив боротьбу за збереження єдності греко-католицької Церкви, залишаючись при цьому головним противником переходу духовенства до московської православної церкви