Українське релігієзнавство під загрозою знищення (несвятковий текст до 100-річчя Національної академії наук України)

Нас, українських академічних релігієзнавців, непокоять “реформаційні” заходи Міністерства освіти і науки України (МОН), оскільки ті спрямовані не на подальший розвій української академічної науки, на її подальше утвердження, а більше походять на диверсію, злочин проти неї. Ми, українські академічні релігієзнавці, не проти, а навпаки — “за” реформи у науковій сфері, за її інтеграцію у світовий науковий простір, оскільки бачимо, як вона відстає від західних стандартів, як вона старіє. Однак водночас ми проти того, щоб під виглядом реформ, насправді відбувалась тотальна зачистка української академічної наукової спільноти, в якій нівелюється специфіка різних сфер наукового знання, а відтак можуть загинути не лише цілі наукові колективи — флагмани наукових галузей, а наукові школи, багатолітні наукові традиції, щезнути результати наукових досліджень, досягнення, здобутки. Наразі, якщо й хтось реально заходився знищити в Україні академічну науку, то Міністерство освіти і науки є інструментом цього знищення. Нас водночас турбує і та повна байдужість керівництва НАНУ, яке своєю апатією, самоізолюванням у Президії НАНУ, тим само тільки потурає справі МОН із знищення академічної науки в Україні. Хотілося б вірити, що 100-річчя Української академії наук не ознаменує її кінець, не буде останнім!