Ми самі мали б і вдома, і в школах і в університетах, загалом у побуті з увагою, повагою і відповідальністю ставитись до слова, бо ж від нього залежить наша ідентичність, мали б розуміти, що хибною, та й небезпечною, є думка, яку нам нав’язують: станемо, мовляв, на ноги, краще заживемо, тоді й до мови приглянемось. Пізно буде. Втраченого не повернемо. Й не втішатиме нас така заможність. Духовне й матеріальне мають іти, принаймні, в парі, а щодо пріоритетів, то не забуваймо: «Спочатку було Слово…»