Олег Сенцов – український режисер, продюсер, сценарист, письменник, кримський громадський активіст «Автомайдану» і руху за єдину Україну. Є найвідомішим у світі «політв’язнем Кремля», якого незаконно ув'язнила Росія після окупації Криму. Перебував у місцях несвободи з травня 2014 роки, оголошував і тримав з ризиком для життя довготривале голодування. За надуманими та сфальсифікованими звинуваченнями засуджений російським судом до 20 років суворого режиму у так званій справі «кримських терористів».
З життєпису:
Народився 13 червня 1976 року у селі Скалисте Бахчисарайського району Криму, а з 17 років проживав із родиною у Сімферополі. Навчався Сенцов на факультеті економіки в кримській філії Київського державного економічного університету, захоплювався кібер-спортом, відкрив власний комп’ютерний клуб у кримській столиці.
У 2008 році заснував кінокомпанію «Край Кинема» і зняв свій перший фільм – короткометражку по Селінджеру «Добре ловиться рибка-бананка», наступного ріку ще один короткий метр – «Рік Бика» за Гемінґвеєм. Автор трьох книжкових видань і повнометражного фільму «Гамер» (2013).
Починаючи з листопада 2013 року, Сенцов став активним учасником «Автомайдану», з Києва він часто їздив до Сімферополя, де намагався організувати мітинги «За єдину країну», а від початку окупації Криму з кінця лютого 2014 року також постачав продукти і все необхідне українським військовим у Криму.
Другий повнометражний фільм «Носоріг» про життя дітей 1990-х років, який отримав державну підтримку України, Олег Сенцов закінчити не встиг, а гроші на зйомку стрічки були конфісковані ФСБ під час його затримання.
Сім’я: мати Людмила Сенцова, дочка Аліна Сенцова, син Владислав Сенцов, двоюрідна сестра Наталя Каплан.
Хроніка ув’знення:
10 травня 2014 співробітники ФСБ Росії затримали Олега Сенцова біля під’їзду його будинку в Сімферополі. За його словами, силовики привезли його до відділення колишнього СБУ з мішком на голові, били, душили, допитували близько чотирьох годин. До ранку Сенцова відвезли до нього додому на обшук, там він дізнався, що це співробітники ФСБ.
19 травня Сенцов вже перебував у московському СІЗО «Лефортово». Його звинуватили в створенні кримського осередку «Правого сектора». Цю справу правозахисники назвали «справою кримських терористів». Разом із Сенцовим як його «подільника» судили Олександра Кольченка.
Слідство вважало, що Сенцов керував терористичною організацією, яка готувала підрив пам’ятника Леніну в Сімферополі і здійснила у квітні нічний підпал офісу партії «Єдина Росія» у Сімферополі (колишній офіс «Партії Регіонів») . Тоді ніхто не постраждав, а збитки від підпалу були оцінені в 200 тис рублів.
Двоюрідна сестра Наталя Каплан, яка на момент затримання брата проживала в Росії – відразу стала на його захист.
Лефортовський районний суд продовжував арешт Сенцова п’ять разів.
У грудні 2014 на суді Сенцов заявив, що «це не розслідування, а спіритичний сеанс у палаті для душевнохворих».
У січні 2015 року Олегу Сенцову до звинувачень додали «незаконне зберігання зброї і боєприпасів».
Російська Федерація примусово позбавила Олега Сенцова громадянства України і назвала його громадянином Росії.
Сенцов неодноразово заявляв, що вважає себе громадянином України, ніколи не отримував російський паспорт і зберігає український.
Так само Олег Сенцов ніколи не визнавав своєї провини.
У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за «участь у терористичному угрупованні», «терористичний акт, вчинений організованою групою», «підпали», «підготовку вибухів для «залякування населення», «незаконне придбання вибухових пристроїв і зброї».
Після оголошення вироку Олександр Кольченко та Олег Сенцов заспівали гімн України у залі суду.
Тогочасний президент України Петро Порошенко висловив підтримку Олегу Сенцову: «Тримайся, Олеже. Прийде час і ті, хто організував над тобою судилище, самі опиняться на лаві підсудних».
Із 13 листопада 2017 Олег Сенцов перебував у виправній колонії № 8 «Білий ведмідь» в місті Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ Росії).
Amnesty International, Human Rights Watch та інші міжнародні організації неодноразово заявляли, що справа Сенцова є сфальсифікованою, Крим – окупований, етапувати українських громадян до Росії – незаконно.
У резолюції ООН по Криму Сенцов названий політичним в’язнем.
У травні 2018 в’язень Кремля оголосив безстрокове голодування.
Після цього, Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд подав офіційне прохання до президента Росії про помилування українського режисера.
У червні 2018 почалася глобальна акція підтримки політв’язня #SaveOlegSentsov. В рамках акції сотні тисяч людей взяли участь в ходах, мітингах, демонстраціях, зверненнях, в соціальних мережах, телеефірах, в рамках культурних подій.
Тисячі публікацій у ЗМІ багатьма мовами світу були присвячені Сенцову, банери і плакати з хештегом #SaveOlegSentsov і портретом Олега розміщувалися на урядових будівлях багатьох країн світу.
Звільнити політв’язнів вимагали кінематографісти і діячі культури з різних країн. Також політв’язня номінували на Нобелівську премію миру.
За час перебування у в’язниці, Олега Сенцова нагородили державними нагородами України: Орденом за мужність I і III другого ступеня, Національною премією Шевченко. Крім цих досягнень, Сенцов був удостоєний 11 інших міжнародних премій і нагород, серед них – Премія Сахарова «За свободу думки».
24 серпня 2019 Олег Сенцов отримав останню премію, перебуваючи в ув’язненні, – «Нептун» фестивалю Solidarity of Arts в Польщі, який організатори присвятили йому.
Олег Сенцов провів в політичному ув’язненні понад 5 років.
Цікаві факти:
- Санкцію на перший арешт Сенцова видавала «прокурор» «республіки Крим» Наталія Поклонська.
- З неволі було опубліковано 28 листів Олега Сенцова.
- За гратами Олег Сенцов продовжував працювати над постановкою і екранізацією своєї п'єси «Номери».
- У російському ув’язненні Олег Сенцов зустрів шість своїх днів народження.
- Петицію на сайті Білого дому (США) із закликом врятувати засудженого в Росії Олега Сенцова підписали понад 100 тисяч осіб.
- Перебуваючи в ув’язненні, Сенцов «виконав» головну роль в документальному фільмі «Процес», знятому Аскольдом Курова про судовий процес у справі Сенцова. Стрічка була презентована в 2017 році на Берлінському міжнародному кінофестивалі, йшла в українському прокаті.
- За час перебування в ув’язненні, побачили світ три книги авторства Сенцова: «Розповіді» (2015), «Купіть книжку – вона смішна» (2016), «Життя» (2019).
- З домашньої колекції кіно Сенцова ФСБ вилучили два класичних фільми: «Звичайний фашизм» і «Історія третього рейху в кольорі». Цим намагалися довести фашистські погляди Сенцова.
Цитати:
«Не так важливо, скільки ти прожив, а важливо як. Неважливо, коли ти помреш, важливіше як і за що».
«Сучасність часто несправедлива, історія справедлива завжди – з часом все завжди встає на свої місця і називається своїми іменами».
Зустріч звільнених українців у 18 фото
