- У статті на сайті Atlantic Council оцінюють успіхи українського президента у досягненні миру на сході України
- Про те, чому «плівки Деркача» є «діркою від бублика», пишуть у статті американської газети The Washington Post
- Рік роботи українського президента оцінюють у статті видання The American Interest
Стаття на сайті американського аналітичного центру Atlantic Council із заголовком «Зеленський не в змозі знайти шлях до миру з Путіним» вміщує думки кількох провідних західних експертів щодо успіхів українського президента у досягненні миру на сході України.
Обіцянка миру
Ключовим фактором, який стояв за перемогою Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року, була його обіцянка миру на сході України. Він дотримувався цієї обіцянки, зробивши «численні поступки» Кремлю, мовиться у статті. Він відтягнув українські війська від лінії фронту, погодився прийняти дружню до Кремля формулу Штайнмаєра тощо.
Але ніщо з цього не призвело до взаємних кроків із боку Росії. Москва відповіла прискоренням роздачі російських паспортів мешканцям окупованої Росією східної України, мовиться в статті. Свій тон щодо державності України російський президент Володимир Путін також не пом’якшив.
Щоб відзначити річницю президентства Зеленського, Atlantic Council запропонував низці експертів поділитися своїми поглядами щодо прагнення українського лідера досягти миру протягом перших дванадцяти місяців його перебування на посаді.
Брак досвіду
«Про початкову надію президента Зеленського на те, що його обрання відкриє перспективу миру з путінською Росією, можна забути як про продукт браку в нього зовнішньополітичного досвіду», – вважає дослідник Адріян Каратницький. Президент України часто мовчить про щоденні російські напади і тим самим підіграє кремлівським наративам про те, що Росія не окупант, а нейтральна третя сторона у внутрішній громадянській війні.
«Найбільше хвилює те, що сам президент не подорослішав на роботі. Це значною мірою тому, що його довірене внутрішнє коло складається виключно з давніх соратників колишнього комедійного колективу та юристів індустрії розваг. Це не те середовище, яке сприяє інтелектуальному зростанню українського президента», – вважає Каратницький.
Дослідник американського Центру Пенна-Байдена Майкл Карпентер вважає, що «якщо Росія не заплатить неприпустимо великої ціни за тривалу окупацію Східної України, Кремль продовжить війну на виснаження, в якій використовує «тіньові» гроші й олігархічний вплив, щоб досягти через політику те, чого не може (поки що) досягти за допомогою війни в Україні».
Американський журналіст Браян Боннер, головний редактор видання Kyiv Post, вважає, що окрім обміну полоненими, помітного прогресу у напрямку миру немає. «Мені здається, що президент Зеленський недостатньо зосереджений на об’єднанні підтримки Заходу щодо суворих санкцій проти Росії. Ця підтримка прийде швидше, якщо Україна покаже кращий прогрес у своїй внутрішній боротьбі з корупцією. Відсутність прогресу на антикорупційному фронті, включаючи утримання на посаді таких людей, як міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, дає сигнал Заходові, що, можливо, Зеленський не дотримається своїх передвиборчих обіцянок. Як нещодавно сказав колишній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, половина телевізійних новин в Україні й досі транслює кремлівську пропаганду».
Зеленський під час пресконференції 20 травня заявив, що не відмовиться від зустрічей із Путіним, бо вважає потрібним «будь-який формат», який наближає Україну до повернення політв’язнів і територій.
Зеленський також назвав «потужним міністром» очільника Міністерства внутрішніх справ Арсена Авакова, який зберігає свою посаду з 2014 року.
«Плівки Деркача»
Про те, чому «плівки Деркача» є «діркою від бублика», пишуть у статті американської газети The Washington Post.
Оглядач Іян Бейтсон наголошує: аудіозаписи були суттєво відредаговані, вони складаються з декількох телефонних дзвінків, і жодного разу не згадують і не натякають на компанію Burisma або ж сина Байдена, Гантера Байдена, який там був у складі ради директорів.
19 травня депутат Верховної Ради Андрій Деркач оприлюднив аудіозаписи, на яких, за його твердженням, записана розмова п’ятого президента України Петра Порошенка з тодішнім віцепрезидентом США Джо Байденом і держсекретарем США Джоном Керрі. Серед інших тем, у розмовах людей на плівці згадується і відставка тодішнього генерального прокурора України Віктора Шокіна. У той час його відомство займалося розслідуванням стосовно діяльності в Україні компанії Burisma, щоправда, в часи ще до приходу в неї Гантера Байдена.
«У записах Джо Байден повідомляє Порошенкові, що США будуть притримувати допомогу для України, поки та не замінить генпрокурора. Зазвичай для американського чиновника така вимога до країни з усталеним верховенством права була б серйозним порушенням дипломатичного протоколу», – зазначає автор, який наразі займається написанням книжки про сучасну Україну.
Але Україна, держава, в якій корупція вкорінилася з 1991 року, не належить до цієї категорії, пише автор. І американці, і європейці витратили багато років, намагаючись підштовхнути Київ до боротьби зі зловживаннями, мовиться у статті. На момент розмови Байдена і Порошенка українські активісти вже виходили на вулиці зі звинуваченнями тодішнього генпрокурора у нехтуванні його обов’язками притягати до відповідальності корумпованих діячів. Тож наполягання на заміні генпрокурора мало також на меті домогтися того, щоб будь-які надані гроші залишилися в українській державній скарбниці, мовиться в матеріалі американської газети.
«Новинність» цих плівок найбільше підриває те, що Байден і сам відкрито говорив про це у 2018 році: «Якщо ваш генпрокурор не буде звільнений до того часу, ви не отримаєте грошей. І той сучий син був звільнений».
Про Деркача автор пише, що він – колишній працівник Служби безпеки України, який став сумновідомим через свою роль у поширенні теорій змови. Він син офіцера КДБ радянських часів, випускник Академії КДБ у Москві й має зв’язки з російськими спецслужбами, пише Бейтсон.
Вороги Байдена, як вважає автор, продовжуватимуть використовувати аргументи щодо компанії Burisma проти нього й далі напередодні президентських виборів у США.
У штабі Джо Байдена відреагували на «плівки Деркача», назвавши їх «повністю відредагованими». Про це писали в статті The Washington Post.
У Байдена вважають, що оприлюднення цих записів – продовження давньої російської спроби йому нашкодити. Представники колишнього віцепрезидента також зазначають, що у цьому може бути замішана російська підконтрольна державі телевізійна компанія RT, й натякнули на звʼязок Деркача з Росією.
Помилки Зеленського
За рік при владі недосвідчений президент України допустився низки «невимушених» помилок і піддався тим самим групам інтересів, які сам колись засуджував, пишуть дослідник американського аналітичного центру Atlantic Council Адріян Каратницький і професор політології Університету Rutgers у США Олександр Мотиль у статті для видання The American Interest.
Як вважають автори матеріалу, Зеленський прийшов до влади на хвилі популістських обіцянок: зупинити війну Росії на Донбасі, подолати корупцію, ув’язнити корупціонерів, залучити інвестиції на мільярдні суми, а також досягти безпрецедентного економічного зростання.
Генеральна прокуратура звільнила тисячі своїх корумпованих посадовців, парламент ухвалив закон про приватизацію землі й про банки, великі суми виділили на ремонт страхітливих українських доріг, гривня стала однією з найменш проблемних у світі, відбувся обмін полоненими з Росією.
Із іншого боку, економіка, яка за останні два роки президентства Порошенка зростала на 4% щорічно, різко сповільнилася. Прямі іноземні інвестиції теж сповільнилися, в той час як у наспіх зібраній парламентській більшості Зеленського, партії «Слуга народу», почали виникати фракції, пов’язані з олігархами, й підгрупи з кардинально різними світоглядами, наголошують автори. А суди продовжили зривати зусилля притягати до відповідальності корумпованих посадовців, натомість проти колишнього президента Порошенка почали пусті й політично мотивовані кримінальні розслідування.
Нещодавно Зеленський, який виявився не готовим до труднощів реального керівництва державою, позвільняв міністрів, дехто з яких розпочав низку справжніх реформ. Президент цим дав зрозуміти, що мало розуміє, чого варті його міністри, і, «що ще гірше, не має уявлення про труднощі процесу реформ», мовиться у статті. А тим часом Зеленський іще ускладнив проблему, висунувши нових міністрів із послужними списками з часів президента Віктора Януковича і працівників структур олігархів, чий вплив він раніше засуджував.
Попри те, що Зеленський добре відреагував на кризу з коронавірусом на її перших стадіях, попереду його чекатимуть економічні наслідки карантинних обмежень. Також друга хвиля вірусу може вдарити по Україні із повною силою.
Тому поки варто відмовитися від марних зусиль, які не мають шансу на успіх – таких, як нескінченні сварки в Мінську на переговорах про окуповану частину Донбасу. «Поступ [у цих переговорах] неможливий, доки президент Росії Володимир Путін лишається відданим своєму проєктові знищення української держави і повернення українців під владу Росії», – наголошено в статті.
Наприклад, визнання самопроголошених правителів окупованих територій не призведе до мирного врегулювання, яке б відповідало геополітичним інтересам України, а «лише заплутає Україну в інтригах Кремля і його маріонеток», пишуть автори. Тому Зеленський має припинити участь у мінських переговорах до того, як вправиться з коронавірусом і економічною кризою, переконані автори.
Вони також вважають, що президентові варто сформувати уряд національної єдності для підвищення рівня професіоналізму його адміністрації. Зеленському останнім часом для ухвалення ключових реформ треба було покладатися на представників прозахідних опозиційних партій, і тепер Зеленський, на думку Каратницького і Мотиля, має запросити ці сили до влади – не у формі якогось консультативного органу, а як повноправних членів уряду. «Або він простягне руку людям із-поза меж його зони комфорту і змінить курс, – або він ризикує, що його країна і його президентство зазнають краху», – попереджають автори.
