Дві доби в анексованому Росією українському Криму розшукували трирічного Мусу Сулейманова, який зник увечері 24 липня в селі Строганівка Сімферопольського району. Хлопчика знайшли у зливній ямі поруч із домом – судячи з усього, він впав туди під час гри. Батько Муси не міг доглянути за ним: він, як і десятки інших кримських татар, сидить в СІЗО анексованого Сімферополя за звинуваченням в причетності до організації «Хізб ут-Тахрір», яку Росія, на відміну від України і більшості європейських країн, вважає «терористичною». Руслана Сулейманова не відпустили навіть попрощатися з сином, а незадовго до виявлення тіла дитини його матір змусили пройти перевірку на поліграфі, запідозривши, що вона інсценувала зникнення хлопчика.
Зникнення Муси Сулейманова не залишило байдужим нікого. До його пошуків були залучені підконтрольні Росії працівники поліції та МНС, кінологи, волонтери російської громадської організації «Ліза Алерт». Весь цей час кримськотатарські активісти транслювали те, що відбувається, в прямому ефірі в соціальних мережах, і саме на одну з таких трансляцій і потрапив страшний момент, коли знайшли тіло малюка: через велику кількість людей, які приїхали з усього Криму для участі в пошуковій операції, зливна яма на ділянці будинку Сулейманових швидко переповнилася, після чого вирішили викликати асенізаторську машину для її відкачування. Досі незрозуміло, чому тіло не знайшли в цій ямі раніше: ще в перший день пошуків його перевіряли спеціальними жердинами співробітники МНС.
27 липня в Строганівці відбулося прощання c Мусою Сулеймановим і його похорон. Весь час, який минув від виявлення його тіла до похорону, Ліля Гемеджі, адвокат батька дитини, намагалася домогтися від ФСБ і Слідчого комітету, щоб обвинуваченому у «справі Хізб ут-Тахрір» Руслану Сулейманову дозволили попрощатися з сином – СІЗО Сімферополя розташоване всього в 20 хвилинах їзди від Строганівки. Гемеджі довго «футболили» від одного начальника до іншого, але Сулейманова так і не відпустили – хоча про це в телефонній розмові особисто попросив російського президента Володимира Путіна президент України Володимир Зеленський.
Руслана Сулейманова заарештували в березні 2019 року. Як і більшість інших фігурантів «справи Хізб ут-Тахрір», його звинувачують в приналежності до «терористичної організації», назва якої перекладається українською мовою як ««Ісламська партія визволення». Вона була заснована в 1953 році в Єрусалимі шаріатським суддею Такіюддін ан-Набхані і має понад 1 мільйон послідовників у всьому світі. «Хізб ут-Тахрір» ставить собі за мету «відновлення справедливого ісламського способу життя і ісламського халіфату», але дотримується ненасильницьких методів – тому організація відкрито діє в багатьох країнах світу, в тому числі в європейських, (хоча і заборонена, наприклад, в Німеччині, спроба оскаржити цю заборону в ЄСПЛ була безуспішною). Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» ще в 2003 році, і після анексії Криму в 2014 році її члени стали легкою здобиччю для російських спецслужб – ще один принцип партії полягає в тому, що її члени не повинні приховувати своє членство в ній від інших людей (хоча переслідують членів «Хізб ут-Тахрір» не тільки в Криму, але і в російських регіонах).
Зникнення і пошуки
«Перше повідомлення про те, що дитина зникла, ми отримали 24 липня, близько семи годин вечора, коли мама повідомила нам, що вона не може його знайти», – розповідає Радіо Свобода кримськотатарська правозахисниця і активістка руху «Кримська солідарність» Лутфіє Зудієва. «Мама Муси попросила приїхати і допомогти організувати пошуки, тому що вона переживала, що вже настає вечір, що дитина зовсім заблукає і загубиться. Ми практично відразу виїхали на місце, опублікували інформацію про дитину в соціальних мережах в надії на те, що, можливо, хтось із жителів селища або прилеглих селищ побачить цю фотографію, впізнає дитину і зв'яжеться з батьками або з координаторами пошуку. Почалася дводенна масштабна пошукова робота. Практично відразу на місце приїхали поліція, МНС, кінологи. Ми звернулися в пошуково-рятувальний загін «Ліза Алерт», тому що ми знаємо, що вони досить успішно розшукують і знаходять зниклих дітей. Вони теж дуже оперативно приїхали. Близько 11-ї години вечора вони вже розгорнули свій маленький штаб поруч з наметом МНС Росії».
Лутфіє Зудієва розповідає, як 26 липня після двох діб виснажливих пошуків тіло Муси Сулейманова все ж вдалося знайти:
«У цей час біля будинку було близько 200 осіб. Частина людей роз'їхалася шукати дитину в довколишні селища, частина поїхала додому відпочити, тому що багато людей не спали два дні. О 9-й годині ранку мала відбутися перезмінка пошукових загонів, повинні були приїхати нові сили добровольців з різних міст Криму. І буквально в прямому ефірі, який вів хтось із активістів, пролунали крики членів сім'ї. Асенізаторська машина почала спустошувати зливну яму біля будинку через те, що з неї почала витікати вода – там була величезна кількість людей, вони вмивалися, приймали душ, і природно, каналізаційна яма переповнилася. Коли машина відкачала буквально 20-30 сантиметрів води, люди, які стояли поруч, побачили руку дитини. Практично відразу туди побігли співробітники Слідчого комітету, МНС, які сиділи в оперативному штабі, буквально в ста метрах від будинку. Територію відразу оточили, всіх активістів, всіх добровольців відігнали, тому що потрібно було дістати тіло. Маму викликали на впізнання. Дитину підняли. І в цей момент стало зрозуміло, що Муса всі ці два дні перебував у цій зливній ямі. Під час огляду судмедексперт сказав, що за первинними ознаками видно, що тіло було в ямі всі ці два дні. Тобто версія про те, що тіло дитини могли підкинути потім, викрасти його, а потім принести і покласти в цю зливну яму, практично відразу була знята».
Поки залишається незрозумілим, як трирічна дитина зрушила кришку, що закривала яму, – за словами Лутфіє Зудіевой, вона досить важка. «Це поки залишається незрозумілим і для слідчих органів, і для членів сім'ї, і для тисяч людей, які перебували поруч всі ці дні. Ось це питання залишається відкритим. Представники Слідчого комітету зважили цю кришку відразу, як дістали тіло дитини, – вона важить близько 8 кілограмів, і вона досить щільно прилягає до отвору зливної ями. Залишаються питання: чи могла трирічна дитина підняти цю кришку і чи могла вона за дитиною зачинитися, чи стався якийсь нещасний випадок? Є ще хтось із дітей, які в цей момент грали поруч з дитиною, можливо, вони щось бачили? Поки, на жаль, не вдається відтворити реальну картину події».
«Я могла затримати похорон»
Адвокат Ліля Гемеджі представляє інтереси Руслана Сулейманова в порушеній проти нього кримінальній справі. Відразу після виявлення тіла хлопчика вона спробувала домогтися для його батька дозволу на відвідування похорону – адже СІЗО Сімферополя розташоване всього в 9 кілометрах від Строганівки. У цьому проханні їй було відмовлено:
«У момент проведення слідчих дій я перебувала у них у дворі. Судмедексперти оглядали тіло. Було встановлено, що він помер не насильницькою смертю, що це було утоплення. Мені стало зрозуміло, що будуть похорони, і ці похорони, за ісламськими канонами, повинні відбутися якомога швидше. Судмедексперти обіцяли видати тіло пізно ввечері, відповідно, похорони призначили на максимально ранню дату – на 11-ту годину ранку 27 липня, в понеділок. Приїхавши увечері додому, я відразу ж написала заяву в приймальну ФСБ Російської Федерації про те, щоб вони забезпечили моєму підзахисному Руслану Сулейманову можливість попрощатися з сином. Звечора я також почала дзвонити слідчому, який веде справу Руслана, але трубку він не брав. Дзвонили мої колеги. У понеділок зранку я продовжила дзвонити. Потім я поїхала безпосередньо в управління ФСБ і намагалася домогтися зустрічі з керівництвом, але слідчий мені пояснив, що це не він вирішує, що потрібна санкція керівництва, а особистий прийом керівництво не веде через карантинні заходи. Мені запропонували залишити заяву, я з цим порядком не погодилася, викликала з апарату співробітника, роз'яснила йому все особисто, попросила донести про ситуацію наверх. Я дуже довго чекала, дзвонила і дзвонила в «чергову». Через якийсь час до мене спустився співробітник. Я пояснила йому, що тіло привезли, що вже готуються до похорону, що необхідно терміново ухвалювати рішення. Він спочатку запропонував записати мене на прийом на другий день, потім почав говорити про те, що слідчий – самостійна процесуальна особа і санкції керівництва для того, щоб дозволити Руслану попрощатися з сином, йому не потрібно. «Давайте, – каже, – я поговорю зі слідчим». Слідчий якраз в цей момент вийшов в коридор. Я кажу: «Ось слідчий стоїть». Він зайшов, переговорив з ним, але до мене вже не вийшов. Я знову продовжувала дзвонити черговому, квапити його, тому що дитину вже понесли на цвинтар. У мене була ще можливість затримати цю похоронну процесію, але потім до мене знову вийшов слідчий, який сказав, що керівництво передало йому, що ніхто нікого нікуди вивозити не буде».
Разом з Лілею Гемеджі в приймальню ФСБ ходила і її московська колега, адвокат Марія Ейсмонт. Вона пропонувала залишити себе «в заручниках» на випадок, якщо Руслан Сулейманов спробує скористатися похоронами сина для втечі, але в цьому їй теж відмовили.
«Ельзару змусили пройти поліграф»
Як розповідає Радіо Свобода Лутфіє Зудієва, поки МНС, волонтери організації «Ліза Алерт» та інші шукали Мусу Сулейманова, співробітники ФСБ допитували його матір за допомогою детектора брехні, щоб переконатися, що вона не сховала дитину сама – заради того, щоб привернути увагу до справи заарештованого чоловіка.
«У перший же вечір, вже вночі Слідчий комітет вивіз Ельзару до себе в будівлю разом з літнім батьком і змусив її пройти поліграф. Ми не розуміли спочатку, з чим це пов'язано, з якою метою вони це роблять. Наступного дня співробітники ФСБ прийшли в ізолятор до Руслана Сулейманова, який зараз перебуває в СІЗО Сімферополя, і вимагали від нього, щоб він зізнався, куди вони заховали свого сина. Тобто співробітники Федеральної служби безпеки відпрацьовували версію, що сім'я навмисне кудись заховала дитину з метою привернення уваги за допомогою цієї ситуації до долі самого Сулейманова. Це настільки аморально, враховуючи шоковий стан, враховуючи горе Ельзари, по ній було абсолютно видно, що вона вражена зникненням свого сина. З огляду на емоційний стан Руслана, який, перебуваючи в СІЗО, як батько розумів, що нічим не може допомогти своїй дружині в пошуках сина ... Бачачи такий їхній емоційний стан, вони ще й добивали їх подібними слідчими діями, причому в достатньо некоректній формі, коли їм відверто з обвинувальним ухилом ставили такі запитання. Тобто не просто проводили якусь стандартну слідчу роботу, а підводили до того, що це організована ними самими провокація для того, щоб за допомогою цього привернути увагу до історії Руслана Сулейманова», – говорить Лутфіє Зудієва.
«Показовий зріз настроїв у Криму»
За словами адвоката Лілі Гемеджі, історія зі зникненням Муси Сулейманова отримала такий широкий резонанс з однієї простої причини – навіть політичні опоненти членів «Хізб ут-Тахрір» в Криму не вважають їх «терористами»:
«Крим був завжди багатонаціональним. І коли в Криму почали шукати «терористів» серед людей, які ніколи не мали ніякого стосунку до тероризму, коли почали вішати ярлик «терорист» на абсолютно невинних людей, багато з цим не погоджувалися, але не всі готові були висловлювати свою точку зору публічно. Втрата маленького Муси стала спільною бідою людей. І, на мій погляд, ця біда показала ставлення до тих ярликів, які сьогодні навішують на кримських татар. Беручи участь в пошуках дитини, вони фактично показували своє ставлення до цих справ. Це вищий показник солідарності. У цій пошуковій операції брали участь і представники інших націй, і представники інших конфесій, і навіть козацтво. З огляду на той тиск, який чиниться на кримськотатарський народ у Криму, той факт, що в пошуках брали участь всі, люди інших конфесій, інших національностей, це показовий зріз всіх тих настроїв, які сьогодні є в Криму».
Але в першу чергу, говорить правозахисниця Лутфіє Зудієва, ця історія показала солідарність самих кримських татар.
«Такий резонанс цієї історії пов'язаний з тим, що Муса – син політв'язня. У кожній кримськотатарській сім'ї розуміли, що це будинок, в якому немає чоловіка, в якому немає опікуна. Ельзара – 30-річна жінка, яка залишилася з трьома неповнолітніми дітьми, з двома дуже літніми батьками, які практично не в змозі вже виконувати будь-яку фізичну роботу. Ми всі розуміли, що Ельзара зараз в такій ситуації, коли допомогти їй, по суті, нікому. Сулеймана, брата її чоловіка, теж посадили рік тому, тобто з цієї родини забрали двох чоловіків, двох опікунів. І чоловіки в інших кримськотатарських сім'ях вважали своїм обов'язком відразу виїхати на місце і організувати пошуки дитини, тому що вони відчували на собі колективну відповідальність за долю цієї дитини».
«Їх переслідують за відмову визнати анексію»
Зараз на різних стадіях перебувають понад 70 справ кримських татар, яких звинувачують у причетності до «Хізб ут-Тахрір», однак справжньою причиною їх переслідування може бути те, що багато представників кримськотатарської громади не підтримали анексію Криму Росією, розповідає Радіо Свобода український журналіст, головний редактор сайту «Ґрати» Антон Наумлюк, який вже кілька років пильно стежить за справами проти кримськотатарських активістів:
«Всього у «справі Хізб ут-Тахрір» в Криму, починаючи з 2015 року, було затримано понад 70 мусульман. Це не обов'язково кримські татари, хоча, звичайно, переважають саме вони. Всім їм пред'являють звинувачення в приналежності до ісламської партії, яка визнана в Росії з 2003 року «терористичною», але вільно діє в Україні і в більшості європейських країн. Таким чином, і не так давно Євросоюз це підтвердив у своїй черговій резолюції, Росія переслідує людей за своїм законодавством на території Криму – там, де має діяти законодавство українське. Руслан Сулейманов – один з цих понад 70 людей. Його затримали після масових обшуків в березні 2019 року. Тоді співробітники ФСБ разом з поліцією і прокуратурою провели кілька десятків обшуків. Були затримані понад 20 осіб. Всього зараз конкретно в цій справі 29 обвинувачених, у тому числі Руслан Сулейманов. Їх всіх звинувачують в приналежності до «сімферопольського осередку», який нібито був створений «Хізб ут-Тахрір». Руслану Сулейманову пред'явлено обвинувачення в приналежності до «терористичної організації», але оскільки кілька років тому до Кримінального кодексу внесли зміни, тепер додатковим звинуваченням йде «спроба насильницького повалення або захоплення влади». Мається на увазі, що якщо метою «Хізб ут-Тахрір» є побудова «халіфату», тобто ісламської держави на засадах шаріату і мусульманських законів, то адепти цієї партії хочуть змінити державний лад, який діє на території, де вони поширюють своє вчення. Виходячи з цієї логіки, віднедавна всім обвинуваченим у приналежності до «Хізб ут-Тахрір» додають ще одну статтю.
Для мене досить очевидно, втім, що в реальності їх переслідують і за відмову визнати анексію. Переслідування за «справою Хізб ут-Тахрір» стосується не тільки віруючих мусульман, які читають п'ятикратний намаз, яких можна запідозрити в якихось симпатіях до цього вчення. Переслідують, наприклад, і активістів «Кримської солідарності» – об'єднання родичів, адвокатів і кримських активістів, створеного для допомоги політв'язням та їхнім сім'ям. Остання справа, справа так званого «сімферопольськоого осередку», в якому обвинуваченими є майже 30 осіб, майже цілком складається з активістів «Кримської солідарності» – всі вони в очах російської влади виглядають як нелояльні громадяни, які намагаються відстоювати свої права. Я не можу сказати, що є якийсь зв'язок між переслідуваннями по лінії «Хізб ут-Тахрір» і, наприклад, переслідуваннями активістів Меджлісу кримськотатарського народу, теж забороненої і переслідуваної в Росії організації, яка якраз публічно висловлює свою нелояльність російської влади із самого початку, з 2014 року. Тим не менше, політичний підтекст переслідування прихильників «Хізб ут-Тахрір» за релігійною ознакою, за антитерористичним законодавством очевидний. Багато правозахисників це підкреслюють і проводять паралелі з такими ж переслідуваннями, наприклад, в Центральній Азії, коли антитерористичне законодавство використовується для тиску на інакомислячих, на тих, хто нелояльний до державних структур».
За словами Антона Наумлюка, російські правоохоронні органи навіть не намагаються продемонструвати суду, що обвинувачені у «справі Хізб ут-Тахрір» планували теракти або інші подібні злочини – їх судять просто за формальною ознакою.
«Руслан Сулейманов – фізик за освітою, і останнім часом він займався тим, що якраз в рамках «Кримської солідарності» стрімив, писав пости і знімав відео про ті дії російських силовиків, які називають «тиском на кримських татар» і які по суті є тиском взагалі на будь-яке нелояльне населення на півострові. Серед цих 70 осіб є вчителі, лікарі, будівельники, бізнесмени. При цьому слідство навіть не намагається довести, що вони готували теракти або захоплення влади, тому що в цьому немає необхідності. У суді доводять виключно приналежність до «Хізб ут-Тахрір» – на підставі прослуховувань і «експертиз» ФСБ. Причому прослуховують їх найчастіше в мечетях, хтось зі своїх, завербованих ФСБ, і, звичайно, всі цих людей знають. При цьому за весь час ніхто таких агентів жодного разу пальцем не зачепив, хоча завдяки їхнім діям люди сідають за ґрати на 13-15 років, – мені здається, це багато що говорить про відсутність агресії в цьому середовищі».
Руслан Сулейманов не зміг попрощатися із померлим сином, а побувати на його могилі, можливо, зможе не раніше ніж через 10 років, каже Антон Наумлюк:
«Поки із засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» вийшли на свободу тільки три людини, засуджені на самому початку, коли ще не було поправок до КК і коли їм не пред'являли звинувачень в спробі повалити владу. Це найперша справа так званого «севастопольського осередку Хізб ут-Тахрір». Всі інші або перебувають зараз на стадії судового розгляду, або на стадії слідства, або вже засуджені і відбувають терміни ув'язнення, які, на жаль, складають від 8 до 17 років позбавлення волі. Тим людям, яких звинувачують в створенні «осередку», загрожує покарання аж до довічного ув'язнення, але поки суди все-таки обмежуються 17-18 роками колонії. Тим людям, яких звинувачують в приналежності до «осередку», а не в його створенні, зазвичай дають близько 10 років. П'ятеро людей зараз перебувають в розшуку – Росія не знайшла їх у Криму та оголосила в національний розшук. Решта – понад 60 – перебувають або в ув'язненні, або в СІЗО, або вже вирушили в колонії».
Оригінал – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
