Koktebel Jazz Festival – фестиваль смислів

Koktebel Jazz Festival, родом з Криму, нинішнього року чекає гостей у Чорноморську (колишній Іллічівськ) Одеської області. Наскільки змінилася музика після переїзду фестивалю? Чи є в нього конкурент в анексованому Криму?

На ці та інші питання в студії Радіо Крим.Реалії відповідали співорганізатор фестивалю Євгенія Стрижевська та учасник української групи «Хамерман знищує віруси» Володимир Пахолюк.

‒ 16 серпня під Одесою стартує Koktebel Jazz Festival. А трохи пізніше відкриється фестиваль у самому селищі Коктебель. Яка різниця між фестивалями? Це клон? Конкурент?

Євгенія Стрижевська: Не можу відповісти вам об'єктивно, я не була на тому фестивалі, я не знаю, яка різниця. Але факт полягає в тому, що бренд Koktebel Jazz Festival ‒ це зареєстрована українська марка. На самому початку, коли стартував фестиваль, у 2003 році, він був у партнерстві з Дмитром Кисельовим (нині генеральний директор російського державного пропагандистського агентства МІА «Росія сьогодні» ‒ ред.), який надавав хорошу медійну підтримку на ICTV і потім, і в Росії, коли туди переїхав. Коли я потрапила в команду організаторів, це десь 2006 рік, то його там вже не було. І насправді плутали, плутали дуже багато, їхали й із Росії, і з України, і з Білорусі та питали: «А що, фестиваль перейменували?». Ми оголошуємо дату, проходить день-два, а Koktebel Jazz Party (російський фестиваль в окупованому Криму – ред.) чомусь відбувається у ті самі дати. Цього року ‒ ось вона, відмінність, тепер я її знаю: фестивалі вперше відбуваються в різні дні.

‒ Яка головна мета вашого фестивалю? Об’єднуватися, любити музику, життя, насолоджуватися моментом?

Євгенія Стрижевська: У кожного фестивалю багато смислів. І розважальна складова навіть не на другому місці. Фестиваль має відкривати нове. Фестиваль ‒ це коли збираються однодумці як з боку сцени, так і з боку аудиторії. Фестиваль однозначно має розвивати, знайомити з новою музикою. Фестиваль ‒ це шведський стіл. Причому в нас же не тільки музична програма, у нас цього року великий лекторій, буде фестиваль сучасного мистецтва Artishock. Цього року буде IT-конференція. Відкривати нове та відкривати себе нового, хтось це називає обнуленням. І є ще один сенс. Я думаю, фестивалі будуть жити завжди, незважаючи на наш мегавіртуальний світ, цінність живого спілкування не втратить сенс ніколи.

‒ Чи є у вас постійні відвідувачі з 2004–2005 років?

Євгенія Стрижевська: Є, і не тільки з України. Є шикарна харківська тусовка. Я ведуча Koktebel Jazz Festival, тому з восьмого-дев’ятого фестивалю вже перші десять рядів публіки знаєш. Вони самі собі на фестиваль футболки друкують. Прекрасні одесити приїжджають, хороший зв’язок у нас із білоруською тусовкою, багато в чому завдяки тому, що, коли заборонили «Ляпіса», вони зробили в нас на фестивалі світову прем’єру своєї програми, і приїхали 5 тисяч білорусів на цей концерт. У мене є прекрасний друг Діма Дмитрієв, із яким ми разом увійшли до команди фестивалю, тільки він із боку аудиторії, а я з боку організаторів. З 2008 року він їздить на фестиваль, але познайомилися ми тільки в 2014-му в Затоці, «оцифрували» один одного, і відтоді дружимо. До речі, зараз триває конкурс історій про фестиваль ‒ адже в нас діти вже повиростали!

‒ Наші колеги з маленькою дитиною, одномісячною, теж хочуть поїхати.

Євгенія Стрижевська: У нас на фестивалі багато жінок вагітніли. Багато з тих, хто приїжджав до Криму, знає, повірте, що для цього треба під Золотими воротами проплисти, і мої друзі повідомили, що у них все вийшло. До сліз доходило: на фестивалі діти підходили: намалювали стрижа, мовляв, мені 11 років, їжджу сюди «з нуля», дайте автограф! Публіка у нас особлива. По суті, ми всі «наркомани». Щоб потім цю фразу не вирізали з контексту, поясню: відбувається обмін позитивною енергією, люди їдуть за цим, в окрему реальність, що там створюється.

‒ Якщо нинішнього року дати фестивалів Коктебеля і Чорноморська не збігаються, то у людини, яка любить музику фестивалів, у два рази підвищуються шанси потрапити на Koktebel Jazz Festival. Як ви ставитеся до такого фестивального туризму?

Євгенія Стрижевська: Це непроста тема. Я вважаю, що кожна людина має право на свій усвідомлений вибір. Це не моя історія, я не їжджу. Але в мене є друзі, в яких залишилися там батьки, ці друзі не можуть їх перевезти. А якщо у людини батьки в Коктебелі живуть, то їй як ‒ сцену стороною обходити? Так, це неправильно, неестетично. Але ‒ у нас що, закінчилася торгівля з Росією? У нас немає бізнесу? Чи у нас є закон, що українські музиканти не мають права гастролювати в Росії?

‒ Тобто, є законодавчий і моральний аспект?

Євгенія Стрижевська: Так.

‒ У нас сюрприз. Володимир Пахолюк, учасник групи «Хамерман знищує віруси», на зв’язку. Чим ви будете дивувати на Koktebel Jazz Festival у Чорноморську?

Володимир Пахолюк: Кожен виступ «Хамерман знищує віруси» чимось схожий на секс. Всі знають, що буде добре, але я не знаю, яким способом це задоволення буде завдане. Мабуть, зауважу, що для Koktebel Jazz Festival ми трошки змістили акценти, і, оскільки з нами грають аж шість класичних консерваторських музикантів, найкращих джазових музикантів України, музики там буде більше. Будуть незвичайні аранжування, п’ять або шість нових пісень. В іншому це буде трошки більше модифікований, більш серйозний, але все той же «Хамерман знищує віруси».

‒ Костюми вже підготували? В інтернеті багато матеріалів про те, як змінювалася мода в вашій групі та скільки у вас цікавих, різноманітних і навіть разючих образів.

Володимир Пахолюк: Для цього проекту ми будемо мати незмінний костюм. Але коли я заходжу в магазини на «Петрівці», бачу, що цій традиції не бувати, ми будемо костюм апгрейдити, модернізувати, і він буде абсолютно відмінним від того, що було показане минулого разу.

‒ У Криму теж музичний фестиваль? Чи варто туди їхати, як взагалі ставитеся до поїздок у Крим на фестиваль?

Володимир Пахолюк: Ми в Крим не поїдемо. Якщо артисти вирішили поїхати, то це їхній вибір. Але тоді вони не повинні дивуватися пікетам, які перед їхніми концертами влаштовує громадськість.

​‒ А як щодо слухачів, публіки?

Володимир Пахолюк: Мені здається, що нам всім зараз потрібно утриматися від засудження. Якщо людина хоче поїхати послухати улюбленого артиста, нехай краще поїде, ніж тут кого-небудь зі злості ножем штрикне. Колись я не потрапив на «Джаз Коктебель», там виступав мій улюблений гітарист Томмі Еммануель, я дуже шкодував, що не потрапив. І знаєте, якби… Та ні, я все одно б не поїхав до Криму.

‒ Що буде цього року на Koktebel Jazz Festival у Чорноморську?

Євгенія Стрижевська: На сайті є програма, дуже красивий лайн-ап цього року ‒ тематичність, витриманий. У нас буде прекрасний український день, на всіх сценах гратимуть тільки українські музиканти, не тільки топові, різні. І Dakh Daughters Band, і ONUKA, і Олег Скрипка, і багато цікавих джазових колективів. Буде День майстерні, це тема для окремого ефіру, зі спеціальним хедлайнером Іваном Дорном. Будуть чудові Morcheeba, Koop Oscar Orchestra. Загалом, вивчайте програму: ми дійсно цього року відроджуємо джазову сцену. Квитки є, вони нормальних, адекватних грошей коштують. Приїжджайте на море на початку оксамитового сезону. Поговоримо та послухаємо хорошу музику.

‒ Скільки людей, за вашою інформацією, приїде до Чорноморська?

Євгенія Стрижевська: Тут вже можна порівняти. У свої найкращі роки на фестиваль до Криму на один день могли продати близько 30 тисяч квитків. Я вивчаю фестивалі ще й із наукової точки зору й можу сказати, що організатори фестивалів в Україні ‒ це не зовсім адекватні люди, в хорошому сенсі слова. На питання: «Навіщо ви робите фестиваль?» ‒ 90% відповідей: «Щоб розплатитися з боргами минулого фестивалю». Тому купуйте квитки не у перекупників, а в офіційних касах і на офіційних сайтах ‒ підтримуйте українську культуру й розвиток здорового суспільства. Ось можливість доторкнутися до позитивної, нормальної, творчої енергії, яка зарядить вас на весь рік.