Доступність посилання

ТОП новини

Філарет: «радянський» патріарх, який будував незалежну церкву в Україні


Колишній патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет під час богослужіння у Володимирському соборі в Києві, 28 квітня 2019 року
Колишній патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет під час богослужіння у Володимирському соборі в Києві, 28 квітня 2019 року

Рівно 25 років тому, 22 жовтня 1995 року, Філарет (Денисенко) став патріархом Київським і всієї Руси-України.

Під час інтронізації патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Київ, 22 жовтня 1995 року
Під час інтронізації патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Київ, 22 жовтня 1995 року

Оцінки його діяльності та заяв завжди були полярними, особливо в останні роки, коли Україна отримала томос. Герой України і «розкольник»; натхненник незалежної церкви і «заколотник» проти ПЦУ; той, хто підтримував Майдан, українських воїнів, звинувачував Путіна у вбивстві, й водночас той, хто давав інтерв’ю російському пропагандистському телеканалу. У будь-якому разі за ці чверть століття Філарет став одним із ключових осіб в історії пострадянської держави. Підсумок плюсам та мінусам в його оцінці підбиває один із провідних релігієзнавців України Людмила Филипович.

Людмила Филипович
Людмила Филипович

– З чим може увійти Філарет у підручники історії України? Зробленим у дев’яності чи своїми заявами після отримання Україною томоса і створення ПЦУ?

– Як би не склалися обставини, Філарет став тією ключовою фігурою, навколо якої з’явилася і розвивалася ідея Київського патріархату. Ідея, що фактично вилилася зрештою у помісну церкву, яку має Україна в результаті томоса і об’єднавчого собору. Філарет – масштабна фігура і дуже сильна фігура. І не тільки на релігійному тлі, а й на суспільно-політичному.

Знаєте, як кажуть, «з усяким буває»

– Проти чого застосовується ця сила зараз? Проти предстоятеля Православної церкви України митрополита Епіфанія і ПЦУ загалом?

– Знаєте, як кажуть, «з усяким буває». Він мав велику насправді ідею і хотів її втілити. Щоб усе-таки Київський патріархат був на рівні з Константинопольським, Московським та іншими патріархатами. Але одна ситуація, коли тобі 40 років і ти маєш певний ліміт часу для реалізації такої потужної ідеї. А вона потребує чимало років для розвитку. І зовсім інша ситуація, коли цього ліміту часу в тебе є обмаль. А він, які і більшість українців, хоче зразу і все. А так не буває, тим більше в релігійних справах, тим більше із Вселенським патріархом.

– Наприклад, у чому повільність зрушень у релігійних справах?

– От давайте згадаємо – Московський патріархат отримував свого часу визнання ледь не сто сорок років. А ми хочемо, щоб це сталося за якихось тридцять років. Я розумію, що зараз не п’ятнадцяте, не шістнадцяте століття, але і зараз із деякими ідеями слід звикнутися поступово. Я думаю, що ми ще оцінимо роль патріарха Філарета як належить.

– А що заважає зараз оцінити його діяльність в останні роки, коли Україна отримувала томос?

– Без сумніву, до нього є багато претензій з боку нової генерації православного люду, православних лідерів. Усе-таки Філарет є продуктом, результатом розвитку релігії в радянські часи. Недарма його називають «радянським» патріархом.

Тодішній екзарх України, митрополит Київський і Галицький Філарет. Київ, 1 травня 1969 року
Тодішній екзарх України, митрополит Київський і Галицький Філарет. Київ, 1 травня 1969 року

Якби в нього не було таких конкурентів, як Рідігер (патріарх Московський і всієї Русі Алексій II – ред.), Московську церкву хто очолив би? (Після смерті московського патріарха Пимена в 1990 році Філарет став місцеблюстителем московського патріаршого престолу, але програв вибори і Московську церкву очолював Алексій II – ред.). Тоді шансів у Філарета було не менше.

Філарету довіряли тоді у Москві

Згадаймо, що 1988 року Філарет брав активну участь у святкуванні 1000-ліття Хрещення Русі й саме він тоді робив основну доповідь під час офіційних урочистостей. Тобто, Філарету довіряли тоді у Москві. Зрозуміло, що не Філарет писав цю доповідь, але він її проголосив. Але хто з тих, хто жив у СРСР, не мав плям радянського виховання і радянських коренів?

Голова Президії Верховної Ради УРСР Олексій Ватченко під час вручення ордена Дружби народів екзарха України, митрополиту Київському і Галицькому Філарету, відзначеному цієї нагороди за патріотичну діяльність на захист миру. Київ. 23 січня 1979 року
Голова Президії Верховної Ради УРСР Олексій Ватченко під час вручення ордена Дружби народів екзарха України, митрополиту Київському і Галицькому Філарету, відзначеному цієї нагороди за патріотичну діяльність на захист миру. Київ. 23 січня 1979 року

Філарет – не Гузар

– Але Радянський Союз пішов у небуття, Україна стала незалежною.

– Філарет будував церкву в Україні саме за радянськими лекалами і так і не перелаштувався. Тобто, ми ж будуємо демократичне суспільство, йдемо в Європу, прагнемо розбудовувати суспільство на можливості вільного вибору кожного громадянина. А у Філарета була жорстка ієрархічна система, яка відповідає зовсім іншим історичним моделям суспільного розвитку.

Тодішній екзарх України, митрополит Київський і Галицький Філарет. Київ, 3 вересня 1987 року
Тодішній екзарх України, митрополит Київський і Галицький Філарет. Київ, 3 вересня 1987 року

– То виходить, одні мінуси в оцінці Філарета?

– Ні, бо іншої церкви він просто ніколи не бачив. До речі, Московська церква досі залишилася на цих же рейках. Проблема Філарета була в тому, що він пропустив момент, коли з паровоза, який тягне державу до незалежної церкви, він перетворився, на жаль, на гальмо. Чимало хто сподівався, що Філарет дасть дорогу молоді. Так, вона робитиме помилки. Але чекайте – коли ти прийшов, ти не робив помилок?

Помилки неминучі, робити їх нормально. І вони долаються самим розвитком подій. А це ж твої духовні діти, як той же митрополит Епіфаній, твоя дійсно сильна команда, тобою ж виплекана. І що зрештою визначальне – особисті амбіції чи розвиток помісності православної церкви? Треба було їй допомогти, щоб вона здобувала авторитет як усередині країни, так і у всьому православному світі. На жаль, ми бачимо зараз, що є з боку Філарета замість допомоги…

Екзарх України, митрополит Київський і Галицький Філарет під час богослужіння у Володимирському соборі. Київ, 1 вересня 1987 року
Екзарх України, митрополит Київський і Галицький Філарет під час богослужіння у Володимирському соборі. Київ, 1 вересня 1987 року
Треба було зробити, як Гузар

– Ви дотримуєтеся думки, яку багато хто висловлює: Філарет дарма не став наслідувати приклад Гузара (голова УГКЦ Любомир Гузар передав керування церквою Святославові Шевчуку – ред.)?

– Треба було зробити, як Гузар – тихенько, теплою рукою, із любов’ю та благословінням передати цей корабель в руки молодого покоління. Ти ж можеш і зв’язками допомогти, і грішми, і порадами.

Філарет, Епіфаній і «відкрите православ’я»

– І що тепер відбувається із ПЦУ? Невдовзі виповниться два роки після отримання томоса. Тоді це була подія номер один, яка на певний час витіснила з першого місця за резонансом війну, розв’язану Росією проти України. А зараз рідко згадують про томос.

– Церква все-таки поступово набирає обертів. І у тому числі тому, що вона базується не на беззаперечному виконанні постанов і одноосібних рішень глави церкви. Вона все-таки йде шляхом соборноправності, ухвалює колективні рішення, опирається на ініціативу віруючих, не все треба узгоджувати. Тобто, це справді так зване «відкрите православ’я». Раніше, наприклад, як було? Книжку видати – обов’язково потрібне благословення предстоятеля. Хоча є речі (справа не тільки книжок стосується), якими не має займатися предстоятель. Він визначає загальний курс церкви.

У Епіфанія немає такої бульдожої хватки

– І Епіфаній у цьому – не Філарет? Правильно я розумію вашу думку?

– У Епіфанія немає такої бульдожої хватки, як у Філарета. Філарет дуже все контролював (в Українській православній церкві Київського патріархату – ред.). Так, у Філарета були люди, яким він довіряв. Але команди в нього не було. А у Епіфанія є.

– Хоча Епіфаній був раніше у КП «правою рукою» Філарета…

– Так. І коли йдеться про церковну структуру, дуже важко говорити про команду. Адже це все – відголоски того феодального устрою, коли були васали і сюзерени, королі та придворні. Зараз інші вимоги до церкви. Виграє тільки той, хто грає у командну гру. І взагалі церква має триматися на страху Божому, а не на страху патріаршому. І треба розуміти, що таке страх. Страх – це відповідальність.

«Наш» Філарет і білоруський

– І повернімося знову до Філарета. Чи перекреслюють його заяви і дії останніх майже двох років усе, що він зробив для незалежної української церкви до того? Зробив загалом за ці чверть століття.

– Ні, це перекреслити ми не можемо. І те, що він – як то кажуть – витворяє і чудить в останні два роки… Ну, ми ж усе розуміємо. Але до того навіть не чверть століття, а тридцять років він діяв на користь ідеї Київського патріархату, на ідею Української церкви.

– Тобто, без Філарета не було б поступу у втіленні цієї ідеї?

– А от уявімо, якби не було в Україні такого Філарета, а був би, наприклад, «білоруський» Філарет! От немає незалежної церкви в Білорусі й усе! Від особистості багато що залежить.

Предстоятель Білоруської православної церкви (Білоруський екзархат Московського патріархату) митрополит Веніамін
Предстоятель Білоруської православної церкви (Білоруський екзархат Московського патріархату) митрополит Веніамін

Звісно, ми не можемо повністю порівняти білоруську церкву з київською. І за кількістю громад, і за рівнем самосвідомості тощо. Але якби у Білорусі був «наш» Філарет, думаю, що там теж була б незалежна церква.

  • Зображення 16x9

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG