Доступність посилання

ТОП новини

Чи задіє Лукашенко армію для розгону протестів мирних жителів?


Люди розмовляють із білоруськими правоохоронцями поблизу місця, де протестувальник загинув 10 серпня під час мітингу після президентських виборів у Мінську, Білорусь, 11 серпня 2020 року.
Люди розмовляють із білоруськими правоохоронцями поблизу місця, де протестувальник загинув 10 серпня під час мітингу після президентських виборів у Мінську, Білорусь, 11 серпня 2020 року.

У Білорусі відбуваються наймасовіші протести за всю історію її незалежності. Місцеві силовики затримують незгодних тисячами, б’ють – сотнями, а на вулицях вже бачили армійську спецтехніку. Хто саме розганяє протести? Чи задіють проти цивільних армію і як військових намагалися ввести в Київ майже 7 років тому? Розбиралися журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».

Насилля сколихнуло вулиці білоруських міст ще у день виборів. На мирний протест після закриття виборчих дільниць силовики відповіли кийками, світло-шумовими гранатами і гумовими кулями.

Для нього принциповим моментом є привести народ до стану покори
Ігор Ільяш

«Вони спрямовані не стільки для переслідування конкретних людей, які не стільки є реакцією на конкретні дії конкретних громадян, скільки є акцією залякування. Однією великою акцією залякування. Лукашенкові важливо не просто зараз утримати владу. Не просто зараз розігнати ось якусь акцію протесту або переобратися. Для нього принциповим моментом є привести народ до стану покори на довгий час уперед», – каже журналіст білоруського видання «Белсат» Ігор Ільяш.

Масові протести в Мінську після оголошення попередніх результатів виборів президента Білорусі. 10 серпня 2020 року
Масові протести в Мінську після оголошення попередніх результатів виборів президента Білорусі. 10 серпня 2020 року

Масові протести в Мінську після оголошення попередніх результатів виборів президента Білорусі. 10 серпня 2020 року
Масові протести в Мінську після оголошення попередніх результатів виборів президента Білорусі. 10 серпня 2020 року

Влада Білорусі майже відразу спробувала «закрутити гайки» і не допустити координації масових акцій. Силовики перешкоджали роботі журналістів, з’явилися проблеми з інтернетом і зв'язком. Головним джерелом інформації став Телеграм – там і відео від учасників акцій, і координація протестів.

«Підготовка» до розгону протестів

Перед виборами Олександр Лукашенко кілька разів приїздив на бази силовиків. Там йому демонстрували, як можуть розганяти протести.

Скільки загалом силовиків у Білорусі – підрахувати можна лише приблизно. У місцевих ЗМІ називають цифру в мінімум 50 тисяч – це ОМОН, Внутрішні війська і міліція. Без урахування спецпідрозділів інших відомств. Але чи вистачить цих сил, аби протистояти акціям, що спалахують повсюдно?

Олександр Лукашенко під час виступу 16 серпня
Олександр Лукашенко під час виступу 16 серпня
Вони працюють на межах фізичної, психологічної можливості
Ігор Ільяш

«Досить широка географія навіть усередині Мінська, в різних точках вони постійно спалахують. Силовиків перекидають із точки в точку. Ясна річ, що вони працюють на межах фізичної та й психологічної можливості. Тому тут питання, скоріше, не в чисельності, а саме у можливостях фізичних, психологічних – в який момент вони почнуть давати слабину і чи відбудеться це», – каже журналіст білоруського видання «Белсат» Ігор Ільяш.

Під час протестів у Мінську фіксували присутність одягнутих у камуфляж спецпризначенців, а також бронеавтомобілі, які є на озброєнні Сил спеціальних операцій білоруської армії. Чи означає це, що на вулицях міст може з’явитися армія?

Було зрозуміло, що ставиться завдання протидіяти протестним акціям
Михайло Самусь

«Перед виборами Лукашенко навідувався до 5 бригади. І він, й інші посадові особи заявили, що сучасні війни – вони починаються завжди з кольорових революцій. І завдання армії, в тому числі, припинити оці протести на вулицях. Було зрозуміло, що ставиться завдання протидіяти протестним акціям на вулицях у рамках протидії зовнішній агресії», – зауважує заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.

Білоруські протести: паралелі з Майданом

22 січня 2014, Київ. Сутички між підрозділом «Беркут» і протестувальниками неподалік від урядового кварталу на Грушевського під час Революції гідності. У той день з’явилися загиблі – Сергій Нігоян та Михайло Жизневський, яких убили в центрі столиці. Тіло Юрія Вербицького після викрадення знайшли за містом. Уже тоді українська влада шукала можливості ввести регулярну армію, розповідає Володимир Замана, на той час голова Генштабу ЗСУ.

Вшанування пам’яті Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника, Юрія Вербицького й Олександра Бадери, які стали першими загиблими учасниками Революції гідності. Київ, 22 січня 2020 року
Вшанування пам’яті Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Романа Сеника, Юрія Вербицького й Олександра Бадери, які стали першими загиблими учасниками Революції гідності. Київ, 22 січня 2020 року

«Глава Служби безпеки, генеральний прокурор і міністр оборони. Ось ці особи, вони намагалися... не те, що змусити, це була розмова, обмін думками, спроба переконати мене в тому, що це потрібно зробити. По-перше, це було незаконно, а по-друге, жодного випадку якогось нападу або блокування військової частини за весь час протистояння не було. Тому що армія дотримувалась нейтралітету, не втручалася в ці протистояння», – розповідає ексголова Генштау ЗСУ у 2012-14 рр. Володимир Замана.

За словами Замани, війська хотіли незаконно перекинути в рамках антитерористичної операції. Тоді називали число у 4000 осіб – десантників із центральної та південної України, а також морпіхів із Криму. Частину військових, все ж, перекинули під Київ, призначивши нового голову Генштабу Юрія Ільїна – під час анексії Криму він перейде на бік Росії. За словами Замани, поява армії у Києві могла призвести до кровопролиття.

Колишній голова Генерального штабу Володимир Замана в Печерському районному суді Києва, 25 лютого 2019 року
Колишній голова Генерального штабу Володимир Замана в Печерському районному суді Києва, 25 лютого 2019 року

«Збройні сили – це зброя. У них ні кийків немає, ні цих касок, ще якихось речей. Вони не готуються до цих протистоянь. У тих умовах ... У них бойова зброя, у них боєприпаси. Рано чи пізно хтось би був спровокований. Почався б у відповідь вогонь. А чим би далі це закінчилося? Головне – почати в цій ситуації. А потім зупинити практично неможливо», – додає Замана.

Що буде робити армія?

Збройні сили Білорусі – це 65 тисяч осіб. З них військових – 45 тисяч. До них Олександр Лукашенко перед виборами теж їздив, перевіряв готовність миротворців на базі сил спецоперацій.

Чи може Лукашенко скористатися армією, яку вибудовував чверть століття, для політичних цілей? У Білорусі такий варіант, все ж, вважають малоймовірним. Одна річ протистояти умовним «вагнерівцям» або диверсантам. Зовсім інша – цивільним, зауважують білоруські експерти.

«Махати» з власним народом вимагає певної підготовки
Олександр Алєсін

«Для внутрішнього використання у них немає не те що обладнання, а немає психологічної підготовки. Тому що «махати» з власним народом вимагає певної підготовки. Тривалої. Це було б слабким місцем. Ці люди є слабким місцем, психологічно вони нестійкі і вони навряд чи могли б ефективно протидіяти протестувальникам. У них тут і матері, з огляду на, що служать за територіальним принципом. Брати, сестри, друзі та однокласники. Крім того, в армії вони на півтора року, а далі їм у мирне життя», – зауважує військовий експерт з Білорусі Олександр Алєсін.

Ексголова Генштабу ЗСУ Володимир Замана до цього додає, що в армії інші цілі і що у разі задіяння цього ресурсу проти мирного народу можуть бути непередбачувані наслідки.

«Армія призначена для захисту держави ззовні, від зовнішньої агресії. Це правильно. Тому що перипетії можуть бути сьогодні одні, завтра – інші. І так далі. Якщо армія буде смикатися, це ж до добра не призведе. Він на це просто не піде. Він знає, до чого це призведе. Наші тоді не розуміли. Не знали. А він знає, до чого це призведе. Тобто з огляду на український досвід? Звісно», – каже Замана.

Лукашенко і Путін

Наприкінці тижня людей на вулицях ставало все більше. Насилля з боку силовиків згасло, а затриманих відпускають. У той же час Олександр Лукашенко усе повторює тези про кольорові революції і зовнішнє втручання.

«Треба зв’язатися з Путіним, президентом Росії. Щоб я з ним міг переговорити зараз. Тому що це вже загроза не тільки Білорусі», – заявив Лукашенко у суботу.

Путін з Лукашенком на церемонії закриття Європейських ігор. Мінськ, 30 червня 2019 року
Путін з Лукашенком на церемонії закриття Європейських ігор. Мінськ, 30 червня 2019 року

Вони зв’язалися наступного дня. У Кремлі повідомили, що під час телефонної розмови Лукашенко і Путін обговорили ситуацію у Білорусі та передачу Москві затриманих раніше бойовиків ПВК «Вагнера».

«Обидві сторони висловили впевненість, що всі проблеми, що виникли, будуть незабаром врегульовані. Головне, щоб цими проблемами не скористалися деструктивні сили, які прагнуть до того, щоб завдати шкоди взаємовигідній співпраці двох країн в межах союзної держави», – мовиться у повідомленні.

Що саме означає така співпраця, пояснює заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.

ЗС Білорусі в особливий період стають частиною збройних сил РФ
Михайло Самусь

«Білорусь є союзником, воєнно-політичним союзником Росії. Вони входять до союзної держави, а в союзній державі є об’єднане угруповання збройних сил Білорусі і Росії. Тобто, фактично, ЗС Білорусі в особливий період стають частиною збройних сил РФ. Це така реальність. Якщо дивитися на документи союзної держави, то в принципі там можна реалізувати і по антитерористичній боротьбі і по застосуванню збройних сил», – каже Михайло Самусь.

Протести в Білорусі розвивається стрімко. В Україні від мирної акції до насилля на вулицях, а потім і прохання Януковича ввести російські війська минули місяці. В Білорусі для усього цього, як і натяків на готовність звернутися по допомогу до Путіна, вистачило тижня.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС РЕАЛІЇ»:

XS
SM
MD
LG