Три «золота» на двох: українці – найсильніші данкери в світі

Стрибнути, обернутися на 360°​, перекинути через себе м'яча та забити його зверху в кільце – для них це не проблема. Українці вражають своїми данками, виграють на чемпіонатах світу та потрапляють до рейтингів найкращих. На їхні «повітряні па» можна дивитися годинами, на них підписані сотні тисяч людей, ними захоплюються у світі, але про них мало знають в Україні.

Українці вважаються справжніми підкорювачами слем-данку – кидок в баскетболі, при якому гравець вистрибує вгору і однією або двома руками кидає м'яч крізь кільце зверху вниз​. Раніше такий кидок називали «dunk shot», а вперше термін саме «слем-данк» вжив коментатор професійної баскетбольної команди «Лос-Анджелес Лейкерс» Чик Херн.

Чи можливо вигадати абсолютно новий стрибок? Чи буває необ’єктивне суддівство на данк-контестах? З чого почати, щоб так майстерно «злітати вгору»? Чому саме українці стали справжньою нацією данків? Про це Радіо Свобода розпитало Вадима Піддубченка (Miller) – чемпіона світу-2019 з данків та Дмитра Кривенка (Smoove) – єдиний дворазовий чемпіон світу з данків (2016, 2018)

– Коли і чому вирішили розпочати кар'єру данкерів?

Дмитро Кривенко: Якось все випадково розпочалося. Як і всі баскетболісти мріяв грати у професійний баскетбол. Починав у Запоріжжі, в другому дивізіоні української баскетбольної ліги у команді КПУ. Грав там два роки. Одночасно розвивався всебічно – крутив м’яча, цікавився фристайлом, грав у баскетбол, закидав зверху, брав участь у контестах (тип змагань – ред.). Але при цьому не виділяв данки чи фристайл. Більше все ж таки схилявся до баскетболу. У 2010 році потрапив з друзями на «Україна має талант», тоді більше перемкнувся на фристайл. У 2011 році мене вперше запросили на великий міжнародний конкурс з данків, де я посів друге місце. Далі також вдало виступив на легендарному конкурсі London Midnight Madness, там познайомився зі своїм агентом, підписав контракт. З 2012 року подорожую вже не лише Україною чи країнами СНД, але й по Європі та світу.

Вадим Піддубченко: Вперше зацікавився данками, коли вчився у школі. На уроці фізкультури побачив, як старшокласник забив м'яча зверху. Вирішив, що теж так хочу спробувати. Почав цілеспрямовано цим займатися, поки не вдалося повторити. Тривалий час данки – це було просто хобі. Тоді ж не було стільки відео і інформації, як зараз в інтернеті. Навіть не знав, що є якісь змагання з данків чи шоу. Просто стрибав та забивав для себе. З часом почав знімати своє відео, викладати його в ютубі, мене запросили до української команди «Герої майданчиків», з якою виступав в країнах СНД. З цього все і почалося.

– Скільки та як тренуєтеся?

Вадим Піддубченко: Зараз міжсезоння, тому відпочиваю і тренуюся мало. А зазвичай, взимку тренажерна зала три – чотири дні на тиждень та один день стрибковий. А влітку, коли активна фаза змагань, то вже адаптую свої тренування в залежності від розкладу виступів та шоу. Між змаганнями підтримую свою форму в парках чи на майданчиках, де відпрацьовую стрибки, і раз на тиждень – це тренування у залі, щоб потягати «залізо», відчувати силу в м'язах та просто якісь профілактичні вправи, наприклад, розтягування. Але більше часу приділяю влітку саме данкам – стрибаю нові, відточую старі.

Дмитро Кривенко: Тренуюся майже щодня, але по-різному. Намагаюся підтримувати форму у всіх напрямках – трюки, баскетбол, данки. Якщо конкретно по данкам, то двічі-тричі на тиждень це тренування в залі, а крім того, робота над силою ніг, швидкістю та стрибучістю. Тобто комбіную тренажерну залу, роботу зі штангами, на стадіоні, де виконую бігові та стрибкові вправи, і майданчик, де відпрацьовую стрибки.

– Який у вашому арсеналі зараз найважчий данк?

Вадим Піддубченко: У кожного данкера є свій арсенал стрибків. І перед контестом ти приблизно вже знаєш суперників та їх можливості, прогнозуєш – хто на якому етапі що може виконати. Чим професійніший данкер, тим більше в його арсеналі складних данків, тим більша можливість, що він зможе перекрити виступ суперників. Це тактичні моменти, які враховуються, коли ти створюєш стратегію на данк-контестах.

Найважчі в моєму арсеналі – це 360°​ під ногою з навісу, або через людину під ногою. Такі данки в світі забивають одиниці.

Дмитро Кривенко: Той, який забив у фіналі в Японії. Розбігаюся, підкидаю собі м’яча з-за спини, ловлю, ударяю під ногою, вистрибую та забиваю. Радий, що зміг його виконати у фіналі Світового туру.

– До речі, саме цей данк було визнано найкращим у 2019 році. Це якось мотивує додатково?

Дмитро Кривенко: Ти відкриваєш топову десятку данків за рік, де змагалися найкращі, і бачиш свій кидок на першому місце. Щонайменше це приємно. Але це перше місце не додає тобі якихось переваг. Це такий комплімент від організаторів. Насправді, мені дуже важливо, що відео цього данку розлетілося по всім соціальним мережам і там вже близько 15 мільйонів переглядів. А це означає, що він сподобався не лише організаторам, але й баскетбольним фанатам. Це дуже приємно.

– Як оцінити свій сезон 2019 року?

Дмитро Кривенко: Він був дуже коротким для мене, тому що відновлювався після операцій на колінах, які робив наприкінці 2018 року. Тому до середини літа ще не був готовим. Повернувся на конкурсі в Саудівській Аравії, дуже хвилювався, але вдалося нормально себе проявити – посів друге місце. До речі, виграв тоді саме Вадим.

Думав, що вже після цього сезон для мене завершиться, буду відновлюватися далі, але запросили до Японії, не зміг відмовитися. В принципі, попри те, що було не так багато змагань в цьому сезоні, я дуже радий всьому, що відбувалося.

Вадим Піддубченко: Сезон був для мене успішним та продуктивним. У 2019 році я виборов таку бажану золоту нагороду на чемпіонаті світу, до якої йшов три роки. Перший мій виступ на світовій першості завершився «бронзою», на другому чемпіонаті – не пройшов до фіналу. І ось – «золото». Неймовірно щасливий. Вважаю, що це головна подія у 2019 році.

– Як ставитеся до коментарів у ваших соціальних мережах «Ой, ти постійно стрибаєш те саме. Коли буде щось нове?».

Дмитро Кривенко: Абсолютно спокійно. Люди, які дивляться наші виступи, вони зі свого боку праві, тому що це глядачі. Вони зацікавлені в тому, щоб кожен спортсмен вражав їх. Вони не хочуть увімкнути відео і дивитися теж саме. Але з боку спортсменів – це неможливо фізично. Немає такого данкера, який би на кожен контест вигадував би новий набір стрибків. Я намагаюся, хоча б раз у сезон додати якийсь новий елемент. Тому вважаю, що ці коментарі «підстьогують». Іноді, ти як спортсмен, трохи розслабляєшся. Але коли бачиш, що таких коментарів все більше, люди вимагають чогось нового, то креативність зростає і намагаєшся виконати щось нове.

Вадим Піддубченко: Кожен з данкерів під час тренувань відпрацьовує нові данки. Без цього важко. Треба прогресувати, інакше застигнеш у болоті. Люди, які пишуть такі коментарі, скоріше не уявляють, як взагалі проходить наш сезон, і відбувається підготовка до нього. Були випадки, коли я відповідав на ці коментарі – мовляв, «а що на вашу думку мені треба забити?», і людина називала данки, які я вже виконував і дуже давно.

Трапляються так ситуації, коли на данк-контестах, ти бачиш, що за очками вже у фіналі або взагалі перемога у кишені, і тоді можна ризикнути – виконуєш якийсь данк вперше, і таким чином намагаєшся порадувати публіку. А просто ставити новий данк, не відпрацьований – це великий ризик. Усі хочуть бути впевнені, що кожен данк зможуть виконати на 100%.

Дмитро Кривенко: Крім того, всі намагаються щось додавати нове в сезон, бо якщо ти постійно виконуєш одну й ту саму програму із року в рік, то судді це вже все бачили, вони тебе пам’ятають. Як результат, твої оцінки погіршуються.

– Взагалі, як довго ви витрачаєте часу на те, щоб відпрацювати новий данк?

Вадим Піддубченко: Це може звучати, нібито данк забивати дуже легко, але за статистикою, усі нові данки, які я хотів виконати, забивав за три дні. Коли лише починав данки під ногою чи за спиною, то на них витрачав близько місяця.

Дмитро Кривенко: Важко сказати точно, бо данки ж різні. Іноді я приходжу до спортивної зали: просто походити навколо кільця, подивитися куди ж я можу накинути м'яча, звідки відштовхнутися. А вже наступного тренування за кілька спроб цю ідею реалізую. Це в тому випадку, якщо у відпрацьованому данку треба щось мінімально змінити. Якщо фундаментально нове – це довше. На свій найважчий данк я витратив три дні.

– Що важливо для данкера – зріст, вага, пластичність?

Вадим Піддубченко: Бажання. Ти маєш хотіти виконати це досконало і працювати над цим з усіх сил. А зріст, вага – це вже другорядне.

Дмитро Кривенко: Потрібно все тримати у балансі, але відштовхуючись від твоїх даних. Якщо ти – високий хлопець, то можливо треба робити ставку на потужні кидки, використовувати довжину своїх рук, відштовхуватися далі, ніж інші. Якщо твій зріст 1,75 метра, то те, що ти найменший серед учасників, побачать всі, а отже на цьому можна акцентувати увагу. Якщо ти можеш перестрибнути через людину, то це треба продемонструвати, щоб всі побачили твій високий стрибок. У будь-якому разі, вважаю, що треба підкреслювати свої сильні сторони і працювати над слабкими.

– А щоб ви порадили дітям, які побачили ваші виступи, і теж вирішили стати данкерами? З чого почати?

Дмитро Кривенко: Я б не рекомендував зациклюватися лише на данках. Треба займатися баскетболом, розвиватися всебічно. Тому що данкери – це скоріше виняток із правил. Зазвичай, це люди, які обрали конкретний шлях через ряд обставин. Наприклад, багато хто не зміг заграти професійно, але відкрили в собі можливість забивати класно зверху та стрибати високо.

Вадим Піддубченко: Свого часу я просто дуже полюбив цю справу. Я не чекав від цього плюсів чи мінусів. Просто любив і робив. Тому вважаю, що без такого ставлення хорошого результату не буде. Важливо розуміти, що для різних вікових категорій буде різна система тренувань, а отже немає одного якогось плану. Моя порада: ніколи не соромтеся звертатися до тих данкерів, чиї виступи ви бачили або хто вам подобається. Ми завжди відповідаємо та допомагаємо.

– Ви виступаєте на чемпіонатах Європи та світу під егідою FIBA. Як туди можна потрапити учасникам?

Вадим Піддубченко: Є два варіанти. Перший, якщо данкер виграв якийсь з етапів Всесвітнього туру, то наступного року, він з'являється можливість виступати на чемпіонаті світу. Другий варіант – країна може самостійно висунути свої кандидатуру.

– Перемоги на контестах, виступи на шоу – це заробіток данкерів. Чи можна жити лише коштом таких виступів?

Вадим Піддубченко: Якщо данкер постійно виступає та перемагає на великій кількості данк-контестів чи шоу, то цих грошей може вистачити на повсякденне життя. Але зазвичай, у всіх данкерів є якась діяльність «на стороні», але пов’язана з баскетболом.

Дмитро Кривенко: Теоретично цих грошей має вистачити. Але для цього треба вигравати на кожному контесті, виступати на всіх можливих шоу. Це неймовірно важко. Бо, насправді, сильних данкерів не так вже й мало. Звичайно, менше ніж баскетболістів, але все одно, є з кого обирати. Тому хтось поєднує свої виступи з бізнесом або знімається в рекламах. Я веду свій ютубканалі та роблю програму з покращення стрибків.

– Чи можуть «розгулятися» данкери у вигадуванні нових стрибків? Тобто є можливість виконати щось таке, хто б до цього ще ніколи не показував?

Дмитро Кривенко: Можна. Кілька разів на рік з'являються нові данки. Але вигадати щось нове дуже важко. Бо багато вже до цього було виконано, а стандартні елементи всі використані. Тому зараз йдуть в хід комбінації. Якщо хтось раніше забивав просто 360, чи з-під ноги, з-за спини. То в 2019 році хлопець забив все в одному стрибку.

Вадим Піддубченко: Можна так подумати, що всі данки вже вигадані і існує мільйон варіацій, але я впевнений, що у кожного з данкерів є свій перелік елементів, який він хоче забити. Це саме нові данки, а не варіації. Але про них ніхто не розповідає, поки не заб'є першим. Усі, звичайно, хочуть увійти в історію данків, вигадати якийсь елемент і назвати його по-своєму. І щоб потім всі його повторювали, але пам’ятали, що історія цього данка розпочалася саме з цієї людини.

– Суддівство в контестах з данків об'єктивне? Є якісь технічні пояснення чому цей данк оцінили на 10, а ось тут – лише 8?

Вадим Піддубченко: Непрофесійне суддівство – це, напевно, одна з найбільших проблем данк-контестів. Часто буває, що разом з суддями садять запрошеного гостя, який може взагалі не мати відношення до баскетболу, тому не розуміє суті слем-данку, важкості елементів.

І виступати на майданчику, коли є некомпетентна людина в суддівстві, дуже важко. Були такі випадки, коли забивала людина неймовірно технічно важкий данк, а йому ставлять низькі оцінки. Чи навпаки, хтось забив легкий, а запрошеному гостю сподобався якийсь елемент шоу і він оцінив дуже високо. Бо не для всіх – це спорт, а в першу чергу – шоу. Але ми – спортсмени. Для нас дуже важливо отримувати об’єктивні оцінки, звичайно, перемоги чесної.

Найоб’єктивніше суддівство – це на змаганнях FIBA. Там 3-5 людей, в залежності від масштабу заходу. Усі вони кваліфіковані, розуміють техніку данків, їх важкість. Пісня кожного забитого данку передивляються відеоповтори і лише після цього оцінюють.

Дмитро Кривенко: Є всі ж таки критерії, на які судді звертають увагу: висота стрибка, креативність, стиль виконання, пластичність, дальність польоту. Такі мінімальні речі, які поєднуються в одне ціле.

Об'єктивної таблиці оцінювання не може бути. Кожна людина унікальна по-своєму. Хтось два метри на зріст, а хтось 1.75. І один стрибок вони виконають по-різному, бо тому, хто більше, буде стрибнути легше. Тому важко це однаково оцінювати. Тому, звичайно, щоб у суддях були люди, які свого часу або самі забивали зверху, або зацікавлені в цьому і розуміються.

– На змаганнях данкери допомагають один одному при виконанні стрибків. Не хвилюєтеся, що хтось може спеціально щось зробити не так, і вам погано оцінять стрибок? Все ж таки конкуренція…

Вадим Піддубченко: Конкуренція звичайно є, але вона адекватна, не негативна. Данкери між собою нормально спілкуються, товаришують, а вже на майданчику – суперники.

Наприклад, у нас з Дімою Smoove (спортивне псевдо Дмитра Кривенка – ред.) є елементи, в яких беремо участь вдвох. У його данку я розбігаюся, стрибаю у повітрі, проводжу м'яча ногою, обертаюся на 360°, роблю навіс, а він вже забиває данк. Допомогти – це не проблема. І попри конкуренцію, немає такого, щоб хтось зробив комусь капость.

Дмитро Кривенко: Ми допомагаємо один одному без якихось там задніх думок. У нас справді добра товариська атмосфера. Нас не так вже й багато на цих контестах, і цікаво спілкуватися зі своїми однодумцями. Тому поза виступами ми проводимо час разом, їздимо в гості. У мене є данкери, з якими ми їздили і на свята один до одного, і на весілля – і до Латвії, і до Польщі, з Вадимом ми дуже товаришуємо. Тому впевнений, що ніхто не боїться, що їм спеціально зіпсують стрибок. Бо ні у в кого немає таких думок.

– Головний секрет: як так сталося, що саме в Україні найсильніші данкери в світі?

Дмитро Кривенко: Відверто не знаю, як так сталося, але дуже радий цьому факту. Насправді, у нас дуже сильна трійка данкерів: я, Вадим Піддубченко та Ілля Крошка. Він зараз не так часто виступає на змаганнях, на жаль. Але кілька років тому це була напевно найсильніша трійця в Європі… та й в світі ми б позмагалися за лідерство з будь-якою країною. Напевно, ми були більш мотивованими, були закохані в те, що ми робимо. І досі ми віддаємося на сто відсотків в данках.

Дуже радий за Україну. Пишаюся, що можу представляти нашу країну в синьо-жовтій майці на чемпіонатах. І я сподіваюся, коли ми вже завершимо виступати на світовій арені, то наступне покоління теж буде гідно представляти Україну, і репутація «найкращої країни данкерів» залишатиметься за нами.

Вадим Піддубченко: Я думаю, що причина – запашний борщик, сало та пиріжечки (сміється). Якщо серйозно, то вважаю, що у нас в принципі сильна та цілеспрямована нація. І це головний фактор.

– Чи слідкуєте за виступами інших українських данкерів, які не виступають ще на світовому рівні? Кого б з молодих та перспективних виокремили б?

Вадим Піддубченко: В Україні зараз дуже багато перспективних та молодих данкерів. Найбільша популяція в Запоріжжі. Справжні запорізькі козаки. Виокремити можу Рому Гашкова (більш відомий як Денді – ред.). Дуже перспективний, багато важких данків, виконує їх стабільно. На жаль, не дуже часто виступає на міжнародних змаганнях. Хоча в 2019 році виступав у Дебрецені та посів друге місце. Думаю, що все приходить з досвідом – трошечки впевненості і в бій.

У багатьох інших українських містах також стрімко зростає кількість цілеспрямованих людей, які хочуть забивати зверху і це, звичайно, не може, не радувати.

Дмитро Кривенко: Звичайно, стежимо. За всіма: і за тими, хто виступає на турнірах, і хто просто стрибає для себе. Також виокремлю Романа Гашкова. Він багато чого вміє. Думаю, треба попрацювати ще над емоційною-психологічною складовою. Тому що в данках це дуже важливо – не лише стрибати, але й як ти себе показуєш на змаганнях, як розставляєш тактично стрибки. У нього все це обов’язково вдасться.

Також ще Олександр Захаров. Я допомагав йому на початку данкерського шляху. Розучували з ним данки, потім допоміг йому потрапити на турнір FIBA 3х3 в Мексиці, після цього він вже самостійно розвивався і збільшував свій арсенал данків. Зараз він виступає в Італії та інших країнах Європи.

Хлопці, яких не назвав, вони все одно великі молодці. Сподіваюся, що і далі вони займатимуться данками, розвиватимуться, представлятимуть і себе, і Україну на гідному рівні і підіймати данк-культуру на ще одну ступінь вгору.

– Ви – відомі в світі, але в Україні про данкерів-переможців знає не так вже й багато людей, особливо, якщо не пов’язані з баскетболом. Як вважаєте, як можна популяризувати данкерів в Україні?

Вадим Піддубченко: На жаль, це правда, що за кордоном нас знають краще, ніж вдома. Думаю, один з факторів – ми майже не виступаємо в Україні. Бо літній сезон перетинається і вдома, і в Європі. Тож у цей час ми змагаємося на турнірах FIBA. Вважаю, що ще одна проблема – ніхто не транслює наші змагання в Україні. Коли ми кудись їдемо, перемагаємо, про це майже не інформується в ЗМІ. Крім наших соцмереж, про це ніде не знайти згадок.

Дмитро Кривенко: Потрібно для початку популяризувати баскетбол і спорт в цілому. Чим більше людей займатимуться спортом, а саме баскетболом, тим більше буде фанатів і данків, і фристайлу, і стритболу. Буде більше людей цікавитися і тоді знатимуть чемпіонів. Бо якщо баскетбольний фан стежить лише за Суперлігою або за НБА, то йому немає діла до тих, хто десь там стрибає. Усе в наших руках. У мене є ютуб-канал, де я розповідаю про данк-контести, фристайл, шоу-програми, команди, які є, просто, щоб люди зрозуміли, що баскетбол багатогранний: є не лише гра 5х5 на два кільця, а є ще дуже багато цікавого в цьому.

– У цьому році на Олімпійських іграх дебютує баскетбол 3х3. Чи плануються змагання серед данкерів? Чи хотіли б виступити на них?

Вадим Піддубченко: Я мрію вибороти олімпійське «золото» по данкам. Це було б неймовірно. Сподіваюся, що ми все ж таки потрапимо на Ігри якимось способом. У нас були розмови з керівництвом FIBA стосовно цього. Невпевнений, що будуть данки, як змагальний елемент на Олімпіаді 2020 року. Можливо, це буде якесь шоу. Але розмови ще ведуться.

Дмитро Кривенко: Потрапити на Олімпіаду – це мрія будь-якого спортсмена. Неважливо, чим ти займаєшся. Пограти або просто побути на Олімпіаді. Ми не виключення.

Звичайно, хочемо до Токіо-2020. Змагань саме з данків, наскільки мені відомо, не планується. FIBA 3х3 проводитиме свій турнір. І я сподіваюся, що організатори запросять данкерів на показові виступи, і серед цих найкращих данкерів були б і ми з Вадимом.

Вболівайте за українські команди та читайте останні новини з світу спорту на сайті Радіо Свобода, а також на нашому спортивному телеграм-каналі

Читайте ще:

19 історичних досягнень українських спортсменів у 2019 році

Підгрушна, Світоліна та Лень – як розпочався спортивний 2020 рік для України​

Спорт за тиждень: Терлюга, Харлан та «Київ-Баскет» знову перемагають​