Україна перестане бути посередником у постачанні російського газу в Туреччину і країни південно-східної Європи в зв’язку з запуском міжнародного газопроводу «Турецький потік». Чи вплине це на ситуацію в країні, її економіку та газотранспортну систему? Пояснює президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.
Чи є ризик, що запуск «Турецького потоку» в кінцевому рахунку повністю виключить Україну з системи транзиту газу з Росії в Європу?
Коротка відповідь: Ні.
Незважаючи на наявність очевидного бажання у Росії зовсім виключити Україну з системи транспортування газу в Європу, цього не станеться. Принаймні в найближчій перспективі. Таку мету переслідував попередній російський проект «Південний потік», який включав в себе 4 нитки газопроводу.
«Турецький потік», який прийшов йому на зміну, включає в себе тільки дві нитки, загальною потужністю 31,5 мільярдів кубічних метрів. Цієї потужності явно недостатньо, щоб покрити ті обсяги газу, які Росія в цілому постачає в західноєвропейські країни через Україну. Але тут потрібно відразу додати, що якщо «Газпрому» все ж вдасться реалізувати і запустити на повну потужність «Північний потік – 2», тоді ситуація буде вже зовсім іншою, але її потрібно аналізувати окремо.
Економічні збитки, яких зазнає Україна у зв'язку з запуском «Турецького потоку», можна назвати істотними?
Коротка відповідь: Теоретично, так.
Запуск першої нитки «Турецького потоку» позбавив українську газотранспортну систему (ГТС) близько 15,75 мільярдів кубометрів транзитного газу, який раніше йшов з Росії через Україну до Туреччини. Зараз же Росія продовжить постачати газ в цю державу, але вже в обхід української ГТС.
Друга нитка «Турецького потоку», через яку газ піде в Болгарію, балканські країни: Сербію, Північну Македонію, Боснію і Герцеговину, і, в перспективі, далі – в Угорщину та в газорозподільний хаб Баумгартен в Австрії, ще не добудована. Вона теж буде мати потужність 15,75 мільярдів кубів, які також «виключать» з української ГТС.
У грошовому еквіваленті бюджет України буде недоотримувати, грубо кажучи, 500 мільйонів доларів на рік. У поточних пропорціях ця сума дорівнює приблизно 1/3 середньорічного доходу, який Україна отримує за газовий транзит. Але ці цифри будуть актуальні лише тоді і в тому випадку, якщо «Газпрому» вдасться запустити обидві нитки газопроводу на повну проектну потужність.
Тобто можливо, що такого не станеться?
Коротка відповідь: Можливо.
Туреччина вільно може зменшувати обсяги закупівлі газу з Росії так, як вона захоче, і такі прецеденти нещодавно були. Окрім Росії, суттєвий обсяг газу до Туреччини постачає Азербайджан та Іран. Також ця країна отримує багато зрідженого газу. Тому «Газпром» буде змушений або втрачати в обсягах поставки, або знижувати ціну, щоб залишатися конкурентоспроможною компанією.
Крім того, ринок південної Європи сам по собі досить скромний за обсягами, а запуск «EastMed» (східно-середземноморський газопровід, договір про будівництво якого підписали Ізраїль, Греція і Кіпр; проект також отримав підтримку США і Італії – ред.) заведе туди ще 10 мільярдів кубів, збільшуючи і без того серйозну конкуренцію, а великого стрибка в частині споживання блакитного палива в тому регіоні не прогнозується.
Чи зможуть потенційні санкції США, під які може потрапити «Турецький потік», заблокувати запуск недобудованої другої нитки «Турецького потоку»?
Коротка відповідь: Ні.
Санкції, наскільки зараз можна судити, якщо і будуть запроваджені, то лише щодо тих компаній, які займалися укладанням труб по морському дну, а в рамках будівництва «Турецького потоку» всі роботи в морській зоні вже виконані. Вони можуть вдарити по «Північному потоку - 2», але з «Турецьким потоком» вони, грубо кажучи, запізнилися.
Якщо газотранспортною системою не користуються, вона рано чи пізно стає непридатною. Чи чекає така доля ту частину української ГТС, яка поставляла газ до Туреччини та на Балкани?
Коротка відповідь: Швидше за все, не чекає.
Особливість газотранспортної системи України в тому, що в трубах одночасно перебуває весь газ: транзитний, імпортований і газ власного видобутку (близько 21 мільярда кубометрів на рік, – ред.). Та частина ГТС, яка, так би мовити, залишиться не при справах після запуску обох ниток «Турецького потоку», продовжить транспортування газу в Молдову – близько 3 мільярдів кубів на рік, і в Румунію – близько 1 мільярда, а також буде постачати паливо внутрішньому споживачу.
Крім того, держава завжди повинна передбачати ситуації виникнення несподіваного дефіциту газу. І ця частина ГТС дозволять оперативно отримати реверсну поставку газу з тієї ж Туреччини або з LNG-терміналів (об'єктів, які розріджують зріджений газ – ред.) в Мармуровому морі.
Зрозуміло, обсяги газу, який буде проходити в цій частині ГТС, суттєво зменшаться і перед державою стане завдання оптимізації роботи цього сегменту системи. Необхідно буде вивести з експлуатації зайві газокомпресорні потужності (апарати, які безпосередньо прокачують газ через труби – ред.). Якщо ця оптимізація роботи буде виконана коректно, ніяких проблем з роботою цієї частини ГТС не виникне.
