20 вересня під час виступу у Верховній Раді зі щорічним посланням президент України Петро Порошенко підтримав ідею реєструвати агентів впливу Росії в Україні.
«В Україні все ще діє мережа російської агентури, яка бере під контроль медіа, плодить «незалежні» громадські організації. Вони дійсно незалежні. Але вони незалежні від України і підконтрольні Кремлю, і роздмухують антиукраїнські, антиєвропейські і антиамериканські настрої. Отже я підтримую ідею законопроекту про реєстрацію агентів впливу держави-агресора – Російської Федерації», – сказав Петро Порошенко.
Глава держави висловив переконання, що такий закон не вплине на громадянське суспільство, журналістів та на свободу слова.
Хто такі агенти впливу?
Зазвичай іноземним агентом називають людину (або організацію), що перебуває в одній країні, але працює в інтересах іншої країни.
Іноземний агент схожий на лобіста, і може виконувати різні завдання –прямо чи опосередковано, пов’язані з політикою. Він може також просувати економічні, культурні, інформаційні інтереси уряду іншої держави.
Створення законопроекту про іноземних агентів в Україні ініціювала фракція «Народний фронт». 17 вересня на погоджувальній раді парламенту лідер фракції Максим Бурбак озвучив цю ідею, навівши приклади США та Росії.
Ініціатива передбачає, що іноземні агенти будуть зобов’язані інформувати про те, що прямо чи опесередковано працюють в інтересах іноземної держави. За задумкою політиків, це має стати запобіжником від впливу Росії під час виборів.
Як це працює у США?
У Сполучених Штатах закон про обов’язкову реєстрацію іноземних агентів ухвалили 1938 року. Це була спроба влади захиститися від пропаганди німецьких націонал-соціалістів, які намагалися посилити вплив на американську громадську думку.
Пізніше, у 1966 році, в закон внесли правки і зосередили його на політичних лобістах, що працюють в інтересах інших держав. Закон зобов’язує таких агентів надавати фінансову звітність, а також відкривати дані про свою роботу.
Американський закон не передбачає обмеження діяльності, а також не розповсюджується на організації, що займаються наукою, культурою, освітою або релігією.
А як в Росії?
У Росії закон про іноземних агентів ухвалили 2012 року, після хвилі антиурядових протестів. Спочатку він стосувався організацій, які займалися політикою. На медіа він був поширений після того, як восени 2017 року іноземним агентом у США визнали російський телеканал RT.
Нові поправки – до закону про ЗМІ – російська влада називала «симетричною відповіддю» на дії Вашингтона. Закон був розкритикований західними урядами та правозахисниками, містив розпливчасті формулювання та дозволяв застосовувати обмеження проти іноземних ЗМІ.
У грудні 2017 року іноземними агентами в Росії були визнані «Голос Америки», Радіо Свобода (незалежна медіакорпорація, котру фінансує Конгрес США) та низка його проектів. 5 липня районний суд Москви наклав на Радіо Свобода штраф у розмірі 100 000 рублів (це майже 42 тисячі гривень). Суд заявив, що Радіо Свобода не дотримується вимог закону, який регулює діяльність засобів інформації, визнаних урядом «іноземними агентами».
Що думають експерти?
Директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна впевнена, що якщо мова йде про ті ЗМІ, які ведуть підривну діяльність в Україні, то такий закон потрібен.
«Але тоді, чи треба цей закон називати «про агентів»?Дуже великі сумніви. Мені здається, що й зараз у СБУ є достатньо компетентності і важелів, щоб цим займатися. Бо нехороші взагалі асоціації з російським варіантом», – пояснила вона.
Читайте також: Що сказав президент у Верховній Раді. Максимально стисло
Зі свого боку, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран висловив думку, що йдеться про ту конотацію, яка передбачена американським законодавством і спрямована на боротьбу з гібридним впливом Росії.
«Не треба плутати напевно з «іноземними агентами», про яких йдеться в Росії, коли вони говорять про вплив різних структур громадянського суспільства. Тому, я думаю, що йдеться про засоби боротьби у гібридній війні. Мені видається, що давно вже назрів той закон, який нівелював би можливості іноземного капіталу, пов’язаного з війною та тероризмом проти України, вести інформаційну війну», – сказав Таран.
Експерт вважає, що законопроект, який лімітує можливості втручання Росії в інформаційний простір України, має шанси бути ухваленим. Також він називає малоймовірною боротьбу влади з громадянським суспільством під час виборчої кампанії.
Українська журналістка Катерина Горчинська скептично оцінила таку ініціативу. Вона вважає, що проблема не буде вирішена доти, доки в країні не буде створено превентивних заходів для запуску повноцінних ЗМІ, а також відповідних покарань за порушення закону на державному рівні.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов розповів Радіо Свобода, що боротьба проти країни-агресора може обернутися ударом по неурядових громадських організаціях.
Читайте також: Від «блискучої» до «пафосної»: реакції на промову президента Порошенка у парламенті
«Це виглядає як боротьба проти іноземних агентів або п’ятої колони Росії, але справжня мішень – це все ж таки НГО наших друзів і партнерів із Заходу. В тому числі і«Схеми» Седлецької. Тому що Росія своїх грошей не показує, там гроші по іншому циркулюють. А от якраз західні партнери гроші всі показують», – пояснює він.
На думку експерта від такого закону більше всього постраждають прозахідні, проєвропейські, проамериканські громадські організації. Карасьов занепокоєний такою ідеєю, адже вважає, що він може привести до «проатлантичного» авторитаризму.
«Будується режим, який за НАТО, за Євросоюз, але режим. Хто тоді буде бенефіціаром Порошенка? Суспільство має бути бенефіціаром. Робиться це, щоб не було розслідувань таких, як роблять Ткач, Седлецька. Хочуть побудувати антиросійський путінізм. Це ж не самоціль бути проти Росії. Самоціль – бути у Європі», – резюмував він.
Українське дежавю
Термін «іноземні агенти» в українському законодавстві уже був. Він з’явився у так званому пакеті «диктаторських законів» від 16 січня 2014 року.
Законопроект у розпал Революції гідності ініціювали «регіонали» Вадим Колесніченко та Володимир Олійник. Тоді іноземними агентами визнавалися усі громадські організації, що отримували гроші з-за кордону. Вони мали платити податок на «прибуток» і офіційно називатися «іноземними агентами».
28 січня 2014 року Верховна Рада скасувала дію 9 із 12 ухвалених законів, у тому числі й цей законопроект Колесніченка-Олійника.
