25 жовтня кияни обиратимуть нового очільника міста. Поборотися за це крісло з чинним мером столиці Віталієм Кличком уже офіційно зібралося ще 19 інших кандидатів (як представники різних політсил, так і самовисуванці).
Хто ці люди? Чим вони уже встигли запам'ятатись? Хто із них має суперечливі зв'язки і з ким? Та яким усі ці люди бачать майбутнє Києва? Радіо Свобода спробувало знайти відповіді на ці запитання.
Нижче – інформація про 7 із 20 офіційно зареєстрованих кандидатів у мери столиці (розповідаємо про них в алфавітному порядку).
Інформацію про перших шістьох шукайте тут, про решту сімох претендентів на мерський пост розповімо незабаром.
Діана ГРАНЦЕВА (самовисуванка)
Родом із Керчі. Нині навчається в Женевському інституті міжнародних відносин та розвитку.
Гранцева – підприємець та HR-експертка. Раніше працювала у банківській та консалтинговій сферах, а з 2015 року займається питаннями житлово-комунального господарства (очолює Національну українську асоціацію житла).
У 2020-му, незадовго до старту виборчої кампанії, вона створила відео-проєкт «Грани Гранцевой», у якому, зокрема, обговорює питання ефективної співпраці між бізнесом та владою і раціональне використання природних ресурсів.
За словами Гранцевої, вона «закохалась у Київ з першого погляду», адже це місто «вразило її своєю величчю, віковою історією та теплотою». Нині, балотуючись в мери, вона має на меті підняти столицю у світових рейтингах екології, безпеки, економічної та культурної привабливості. Для цього Гранцева обіцяє змінити систему управління містом і запевняє, що «знає, як це зробити».
Чоловік Діани Гранцевої – адвокат Іван Гранцев. У 5-му та 6-му скликанні Верховної Ради він працював помічником у народного депутата Андрія Портнова, з яким Гранцев – бізнес-партнери (у 2000-х вони були співзасновниками компаній «Аудиторська фірма «Моор Стіненс» та «Юридична компанія «Корпоративні технології», а нині Портнов разом із Гранцевим є серед засновників громадської організації «Інвестиційна Україна»).
Юрій ЛЕВЧЕНКО («Народовладдя»)
Народився у Вінниці. За освітою – економіст-фінансист (закінчив економічний факультет Лондонської школи економіки та політичних наук), також управлінець (закінчив Магдебурзький університет імені Отто фон Ґеріке).
За плечима Левченка – депутатство у Київській міській раді та Верховній Раді України.
Будучи депутатом КМДА, Левченко протидіяв незаконним забудовам. Як народний депутат запам’ятався, зокрема, тим, що після одного з голосувань кинув у сесійній залі димову шашку, а згодом заявив, що «цей парламент спалив би, щоб він не робив те, що він робить».
Також Левченко відстоював необхідність кримінальної відповідальності за «кнопкодавство» і навіть ініціював відповідний законопроєкт, однак, заявляв, що «ніхто з коаліцій його не підтримує».
У листопаді 2017-го Левченко на тлі скандалу з «рюкзаками Авакова» став ініціатором постанови про відсторонення Авакова з посади міністра внутрішніх справ.
Левченко був активний учасником Революції гідності. Зокрема, у грудні 2013-го очолив групу мітингувальників, які зайняли приміщення КМДА: закликав їх поводити себе культурно. Згодом був співкомендантом, а потім і єдиним комендантом центру «Український дім».
Останніми роками за зверненнями Левченка було порушено низку кримінальних проваджень щодо київської місцевої влади. Зокрема, щодо Віталія Кличка через скляний міст або ж щодо одного із заступників Кличка Володимира Бондаренка через його підроблений диплом.
11 років поспіль Левченко був членом ВО «Свобода», а в середині 2020-го презентував партію «Народовладдя», яку і очолив.
Віктор ПЕТРУК (ГР «Хвиля»)
Родом із Житомира. За освітою – інженер.
За плечима кандидата – робота головним спеціалістом департаменту транспортної інфраструктури КМДА.
Нині Петрук розробляє транспортні стратегії Києва та передмістя. Зокрема, є автором альтернативного проєкту Шулявської розв’язки: пропонував її як трирівневу з реверсним розподільчим кільцем. Такий проєкт не передбачав знесення цеху «Більшовика», збільшував пропускну здатність шляхопроводу і, як стверджував сам Петрук, був би менш аварійним, ніж проєкт у вигляді «конюшини». У схемі Петрука були прописані також два нові сквери, однак конкурсна комісія обрала іншого переможця.
«Навіть програвши битву за Шулявку, ми виграємо війну за Київ!», – заявляє нині Петрук.
Ідеальний Київ для нього – це компактне місто з маловисотною поліфункціональною забудовою, ідеально збалансований за системою розселення і з добре розвиненою системою громадського транспорту. Аби це отримати, пояснює Петрук, потрібно, зокрема, затвердити новий генеральний план столиці.
Михайло ПОЖИВАНОВ («Радикальна партія»)
Родом із Дніпра. За освітою інженер-металург та юрист.
У минулому Поживанов був мером Маріуполя, членом Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при президентові України, заступником голови КМДА та головою Головного управління зовнішньоекономічних зв'язків та інвестицій Київської міської держадміністрації.
Окрім того, Поживанов був народним депутатом чотирьох скликань, заступником міністра економіки в уряді Тимошенко та головою Держкомрезерву.
Наприкінці січня 2011 року Служба безпеки України порушила справу проти нього за підозрою в розкраданні 35 мільйонів гривень, а ГПУ оголосила його в розшук, а вже у лютому Поживанов заявив, що живе в Австрії, має дозвіл на роботу в цій країні та попросив там політичного притулку.
На початку 2014-го кримінальне провадження щодо Поживанова закрили як незаконно порушене. А вже у березні сам він повернувся до України.
У травні того ж року Поживанов заявив, що «почне свою передвиборчу кампанію на мера Києва на жовтень 2015 року буквально з 26 травня (2014 року – ред.)», однак його балотування тоді так і не відбулося.
За час своєї політичної діяльності Поживанов змінив низку політичних сил. Зокрема, належав до таких партій, як: «Народний рух України», «Аграрна партія», «Сила та честь».
Станом на серпень 2020 року політик був радником міністра оборони на громадських засадах.
Нині Поживанов балотується у мери Києва як представник «Радикальної партії». Стверджує, що для нього «честь йти на вибори з порядною та професійною командою». Переконує, що «знає всі проблеми міста, розуміє шляхи їх вирішення» і хоче разом з киянами «відродити славу і могутність стародавнього Києва».
У свою чергу лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко вважає Поживанова «професіоналом найвищого рівня, який буде достойно керувати Києвом».
Михайло Поживанов – постійний гість каналу екснародного депутата від «Опозиційного блоку» Євгенія Мураєва «НАШ».
Микола ТОМЕНКО («Рідна країна»)
Родом із Малих Канівців, що на Черкащині. За освітою – історик.
Свою політичну діяльність Томенко розпочав у 1998 році, коли спробував потрапити до Верховної Ради як член партії «Реформи і порядок», однак безуспішно. Натомість у 2002-му він пройшов до парламенту і надалі був депутатом п’яти скликань поспіль.
За час роботи у Верховній Раді Томенко очолював комітет з питань свободи слова та інформації, комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також двічі був віцеспікером.
Окрім того, з лютого до вересня 2005 року політик працював в уряді Юлії Тимошенко віцепрем'єром з гуманітарних та соціальних питань, однак згодом пішов у відставку, заявивши про факти корупції в найближчому оточенні президента Ющенка.
За час своєї політичної діяльності Томенко змінив низку політичних сил. Зокрема, був членом таких партій, як: «Реформи і порядок», «Наша Україна», БЮТ та БПП. У 2014-му став довіреною особою кандидата Петра Порошенка під час президентських виборів.
Із квітня 2016-го Томенко – лідер Громадського руху «Рідна країна». Саме від цієї політичної сили нині він балотується на посаду міського голови, хоча і сам розуміє, що шансів перемогти у нього небагато.
Для чого у такому разі Томенко бере участь у виборчій кампанії? Як пояснює сам, для нього це – «перевірка боєм напередодні більш серйозних випробувань» (наступних парламентських виборів). За словами політика, балотуючись в очільники столиці, він «намагається бодай повернутися до роздумів про те, що на посаді київського міського голови повинна бути людина, яка розуміє, що таке бюджет, читала Конституцію, знає закони».
Олена ФІЛОНОВА («Разом сила»)
Родом із Києва. Даних про освіту Філонової знайти не вдалося.
Свою популярність вона здобула як напарниця Миколи Тищенка в шоу «Ревізор» на «Новому каналі»: в рамках проєкту перевіряла салони краси, перукарні та косметологічні студії.
Нині Філонова блогер: у Instagram має понад 780 тисяч підписників, а у TikTok – понад 12 тисяч. Зі своїми підписниками вона ділиться історіями про те, як вона їсть, обирає одяг та намагається схуднути. Через свою відверту поведінку у соцмережах Філонову часто висміюють інші блогери.
Донедавна Філонова позиціонувала себе в соцмережах як «телеведучу, блогера, ревізора краси, актрису кіно та дівчину-бренд», однак наразі змінила цю характеристику на коротке «кандидат на пост мера Києва», а у відомостях, поданих до ЦВК, вказала, що «тимчасово не працює».
На виборах Філонова балотується від створеної у середині 2019 року партії «Разом сила». Обіцяє показати «всі підводні камені та скелети у шафі» кожного кандидата і вже «проінспектувала» Раву-Руську (місто, яке 5 років очолювала нинішня кандидатка від «Слуги народу» у мери Києва Ірина Верещук) та порадила чинному меру столиці Віталію Кличку «зняти рожеві окуляри».
Єгор ФІРСОВ («Екологічна альтернатива»)
Родом із Донецька. За освітою – юрист.
У 2014-му став наймолодшим депутатом 7-го скликання. Того ж року переобрався до Ради 8-го скликання.
Під час роботи депутатом був членом комітету з питань податкової та митної політики та комітету з питань європейської інтеграції.
8 лютого 2016 року Фірсов вийшов із фракції «БПП» (заявивши, що не бажає залишатися в партії і фракції, чиї лідери займаються «корупційною діяльністю»), а за місяць – 28 березня – ЦВК позбавила його мандату після припинення його повноважень з'їздом БПП.
У травні 2018 року Фірсов з командою партії «Альтернатива» підтримав Анатолія Гриценка на президентських виборах. Став автором «Екологічної стратегії 2020» – програми, з якою Гриценко йшов на вибори. У 2019-му балотувався на парламентських виборах від «Громадянської позиції» Гриценка.
Із 20 листопада 2019-го до 13 травня 2020-го Фірсов був т. в. о. голови Державної екологічної інспекції. За його каденції гірничо-металургійна група «Метінвест» олігарха Ріната Ахметова заплатила 10 мільйонів гривень компенсації за екологічну шкоду, які були нараховані після перевірки маріупольського металургійного комбінату.
Про своє звільнення з Держекологічної інспекції Фірсов дізнався випадково, переглядаючи засідання уряду онлайн, де міністри якраз ухвалювали нові кадрові рішення. Низка активістів, зокрема тих, котрі займаються питаннями охорони довкілля, висловили тоді обурення через звільнення Фірсова.
Як кандидат у мери Фірсов обіцяє киянам насамперед поліпшення екологічної ситуації в столиці.
Інформація про перших шістьох кандидатів на посаду мера Каєва в попередній публікації: Вибори у Києві: хто хоче сісти в крісло мера замість Кличка? (частина 1)
Про решту сімох кандидатів розповімо незабаром.
