Антон Ващук, Андрій Каменецький
(Рубрика «Точка зору»)
У багатьох випадках 0,01% від чогось може здатися незначною і неважливою часткою. Однак в економіці, яка намагається набрати та утримати найкращих працівників 20 000 українців, або 0,01% від загального працюючого населення країни, які можна визначити як висококваліфіковану робочу силу, що працює за кордоном, є одним із факторів, чому Україна постійно відстає від своїх сусідів.
Україна за спроможністю утримувати висококваліфікованих працівників є на 129-му місці з 137 досліджених країн
Згідно з Індексом глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, Україна за спроможністю утримувати висококваліфікованих працівників є на 129-му місці з 137 досліджених країн. Постійна неспроможність уряду та бізнесу знайти талановитих людей та інвестувати в їхній розвиток, що привело б у дію найбільший економічний рушій в Україні, призводить до невпинної кризи з мігрантами високої кваліфікації. Простіше кажучи, найкращі та найрозумніші покидають країну.
Оскільки понад 10% з приблизно 20 мільйонів робочої сили країни працює за кордоном, легко зрозуміти, чому потік українських трудових мігрантів привернув увагу бізнесу, політиків та широкої громадськості. Згідно з даними Світового банку, міграція низькокваліфікованої робочої сили значно сприяла тому, що в 2019 році українська економіка отримала грошових переказів на суму 16 мільярдів доларів США. Хоча висококваліфіковані українці становлять порівняно невелику частину міграційних потоків з України, їхній відхід створює дефіцит найкваліфікованіших працівників західного зразка.
Їхній відхід пояснюється кількома ключовими факторами, включно з макроекономічною та політичною невизначеністю. Наприклад, лише за останні пів року місцеві зарплати знизилися на 18% у доларовому еквіваленті через зниження курсу, а голова Національного банку України подав у відставку, посилаючись на політичний тиск. Існує також дефіцит малих та середніх підприємств (МСП), які здатні створити ринок конкурентної компенсації та робочі місця, що могли б конкурувати з пропозиціями сусідніх країн.
Потрібна співпраця між урядом, бізнесом та НДО
У лютому 2020 року адміністрація президента України Володимира Зеленського дала «зелене світло» програмі кредитування малого та середнього бізнесу. За цією схемою було виділено 2 мільярди для надання доступних кредитів українцям, які проживають за кордоном і хочуть повернутися додому, або особам, які проживають в Україні і планують відкрити бізнес. Прагнучи вирішити проблему масової еміграції та стимулюючи український підприємницький дух, програма пропонує кредити на суму до 1,5 мільйона гривень (приблизно 55 000 доларів США) із річною ставкою 5-9% терміном до 5 років.
Таку ініціативу варто привітати. Однак критики кажуть, що сума позики та процентні ставки не зацікавлять тих, хто прагне вибудувати середній бізнес, який би мав найбільшу цінність для економіки. Крім того, сутужні економічні умови часів пандемії спонукають менше ризикувати, а це не сприяє розвитку підприємництва. Щоб збільшити кількість МСП, уряд повинен урізноманітнити свою стратегію утримання, вирощування та залучення висококваліфікованої робочої сили за допомогою інноваційних проєктів та партнерств у державному, приватному та неурядовому секторах.
У Центральній Європі жорстока конкуренція за мізки
Існує жорстка конкуренція між країнами Центральної та Східної Європи за залучення найкращих спеціалістів із сусідніх країн, при цьому багато держав, таких, як Естонія, Литва та Польща, публічно фінансують ініціативи набору персоналу, спрямовані на професіоналів з сусідніх країн. Часто вони шукають таланти через соціальні медіа, платну рекламу, що перекидає на урядові програми фінансування бізнесу, реклами робочих місць, консультації та оформлення документів.
Україна має можливість привабити підприємців та технологічні компанії Центральної та Східної Європи, які хочуть створити тут філії
Щоб залишатися конкурентоспроможною між своїми сусідами, Україна повинна грати за цими ж правилами та виділяти кошти в межах своїх національних інвестиційних агентств, таких, як UkraineInvest або Національна інвестиційна рада, щоб повторити успіх цих програм. Україна має можливість привабити підприємців та технологічні компанії Центральної та Східної Європи, які хочуть створити тут філії. Близькість України дозволяє регіональним підприємцям максимально підвищити ефективність бізнесу та зменшити витрати, не дбаючи про часові пояси, культурні відмінності, простоту спілкування та економічно вигідні поїздки. Так можна залучати нові інвестиції, одночасно сприяючи збереженню висококваліфікованих ІТ-спеціалістів, які наразі виїжджають масово.
Кредити для навчання майбутніх керівників
Уряд також повинен намагатися робити інноваційні кроки на національному рівні та ініціювати програму кредитування розвитку кар’єри у партнерстві з такими банками, як «Приватбанк», щоб запропонувати розумні процентні ставки для професіоналів, які прагнуть підвищити свою кваліфікацію за кордоном. Нині рівень доходів молодих фахівців не дозволяє заощадити необхідні кошти для самостійного фінансування подальшої професійної освіти. У Північній Америці звичайна практика серед студентів – на додаток до своїх заощаджень брати кредити, щоб частково фінансувати освіту. Відкривши цю можливість в Україні, можна суттєво збільшити кількість фахівців із західною підготовкою.
У приватному секторі українським корпораціям слід запустити внутрішні програми професійного розвитку для збільшення мотивації працівників, створення лояльності, підвищення продуктивності праці та підтримки планування наступності керівництва. Зрозуміло, що корпорації можуть скептично ставитись до вкладення значних коштів у розвиток працівника. Багато хто побоюється, що такий працівник після закінчення навчання залишиться в країні навчального закладу або піде до фірми-конкурента.
Однак найкращий досвід показує, що організації можуть зменшити ризик, підписавши зобов'язуючий договір, що передбачає повернення коштів, якщо працівник більше не бажає залишатися в організації.
Щоб популяризувати цю концепцію в приватному секторі, місцеві бізнес-асоціації, такі, як Американська торгова палата, Європейська бізнес асоціація та інші, мають взяти участь у спеціальній інформаційній кампанії, демонструючи успішний досвід з-за кордону. Також важлива участь місцевих лідерів, які впроваджують цю практику.
Співпраця між державним сектором та міжнародними донорськими організаціями пропонує перспективний старт для виявлення, навчання та збереження висококваліфікованих працівників. Вона є вигідною і для уряду. Створення програм, де існує тристороння угода між донорами, що надають гранти на освіту, великими державними підприємствами, які готуються до приватизації, і кандидатами, які готові вступити на післядипломне навчання, можуть виявитись особливо ефективними. Кандидати могли б використовувати свого майбутнього роботодавця для різних практичних прикладних досліджень.
Грантів на навчання за кордоном недостатньо – потрібні місцеві управлінські школи
Наразі міжнародні організації розвитку та благодійні організації долають цю прогалину, пропонуючи освітні гранти. Тим не менш, ці програми мають обмежений потенціал для задоволення освітніх амбіцій українських студентів, які бажають досягти вищої кваліфікації та повернутися додому. Створювати національні управлінські установи, щоб місцевим талантам не потрібно було шукати добра за кордоном, означає співпрацювати з провідними галузевими навчальними закладами та використовувати їхні знання та вміння вдома.
Нині Київська школа економіки (KSE), яка вважається найкращою бізнес-школою в Україні, нещодавно запустила постійний кампус завдяки щедрому подарунку від Dragon Capital, провідного інвестиційного банку в Україні. Цей подарунок надасть можливість KSE працювати стабільно та зосередитись на створенні якісної бізнес-освіти для місцевого населення. Ще одним хорошим прикладом є українська Академія корпоративного управління, яка налагодила зв'язок з однією з провідних світових бізнес-шкіл INSEAD. Академія видає визнані INSEAD сертифікати про освіту керівників корпоративного управління в Києві, провозячи в Україну їхніх викладачів читати лекції. Цей формат дозволив сертифікувати 264 вищих керівних кадрів України.
Україну в майбутньому очікує економічне зростання, однак швидкість та ефективність цього зростання залежатиме від того, наскільки висококваліфіковані керівники очолять цей процес. Нинішня українська адміністрація та ті, хто прийде після неї, повинні вирішити цю довгострокову проблему. Вони повинні сприяти взаємодії між міжнародними донорами, приватним сектором та національними установами. Переорієнтована стратегія на утримання, вирощування та залучення українських висококваліфікованих кадрів принесе вищі прибутки, ніж поточні грошові перекази, відправлені додому тими 0,01%, які зараз працюють за кордоном.
Антон Ващук є керівником програми SEED Grant Program і координатором програми економічного лідерства у Western NIS Enterprise Fund.
Андрій Каменецький – керівник програм співпраці в Україні, Азербайджані, Білорусі та Грузії компанії Microsoft, одержувач грантів WNISEF SEED та випускник MBA в UCLA.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Матеріал передруковано з дозволу аналітичного центру «Атлантична рада» у США. Оригінал тут
