Вища освіта в Україні: битва за якість

Набирає обертів протистояння між нинішнім керівництвом Міністерства освіти та науки (МОН) і Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Камінь спотикання – міністерський законопроєкт, який, на думку МОН, впорядковує освітню галузь та контроль за якістю освіти зокрема, також зменшить фінансові витрати для вишів. Тоді як з точки зору керівництва НАЗЯВО, в разі ухвалення закону Нацагентство зникне як незалежний орган, а до вищої освіти повертатимуться пострадянські та корупційні практики. Радіо Свобода наводить позицію обох сторін, а також думки експертів щодо того, яким має бути контроль за якістю вищої освіти в Україні.

Міністерство освіти і науки України пропонує змінити статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО): з незалежного колегіального органу, сформованого за європейським зразком та за участі міжнародних експертів, на центральний орган виконавчої влади з чіткою вертикаллю та з уточненими функціями. Відповідний законопроєкт, ініційований МОН, вже розглядає уряд.

Як повідомляють у МОН, підставою для цього став припис Нацагентства з запобігання та протидії корупції, яке побачило невідповідності двох постанов уряду (про утворення НАЗЯВО та Нацагентства кваліфікацій) українським законам «Про центральні органи виконавчої влади», «Про державну службу» та «Про запобігання корупції». НАЗК вимагає виправити невідповідності, і саме це має на меті новий законопроєкт МОН, стверджують у міністерстві.

Квіт vs Шкарлет: хто і як проконтролює якість освітніх програм в університетах?

31 липня НАЗЯВО відреагувало на появу цього законопроєкту. Нацагентство стверджує, що незалежність органу контролю за якістю вищої освіти (від решти державних органів) передбачена статтею 431 Угоди про асоціацію України з ЄС, а також чинними в Україні рекомендаціями Європарламенту від 2006 року – про співробітництво в царині якості вищої освіти.

Українська Нацагенція є членом ENQA (Європейської асоціації з забезпечення якості вищої освіти) та інших міждержавних об'єднань у цій галузі. Будь-яке узалежнення цього органу від уряду припинить його членство в міжнародних установах та поставить під сумнів приведення української освіти до європейських стандартів, що є одним із ключових елементів євроінтеграції, б'ють на сполох в НАЗЯВО.

«Наділення Національного агентства статусом центрального органу виконавчої влади та будь-які спроби його реорганізації не лише ставить під сумнів його незалежність, але й створює загрозу членства НАЗЯВО у всіх міжнародних організаціях та буде свідчити про невиконання Україною угоди про Асоціацію у сфері освіти. Така пропозиція суперечить базовому принципу реформи вищої освіти – поступовому збільшенню автономії й відповідальності закладів вищої освіти», – йдеться в заяві НАЗЯВО.

Також в Нацагенції попереджають, що міністерський законопроєкт обмежує ще й права вищих навчальних закладів: так, він передає міністерству повноваження з присудження наукових ступенів, хоча чинний закон «Про вищу освіту» передбачає: з січня 2021 року це право отримують заклади вищої освіти.

«Тобто МОН має намір відмовитися від реформи, яка ще не запрацювала», – обурюються в НАЗЯВО.

Заява Нацагентства з якості вищої освіти викликала різку реакцію в Міністерстві освіти та науки. Через чотири дні в МОН заявили: «Міністерство не вносило пропозицій про ліквідацію НАЗЯВО або НАК, про внесення змін до статуту НАЗЯВО».

При цьому МОН зауважує, що в заяві агенції, яка відповідає за якість освіти «наводиться низка недостовірних та перекручених тверджень щодо мети та змісту законопроєкту».

«Твердження (Нацагентства з забезпечення якості вищої освіти) про намагання Міністерства освіти і науки України припинити діяльність НАЗЯВО, а також про посягання на незалежність НАЗЯВО спрямовані на гальмування реформування системи освіти України на принципах законності та правової визначеності», – заявляють у МОН.

Зустріч виконувача обов'язків міністра освіти та науки Сергія Шкарлета та очільника НАЗЯВО Сергія Квіта не погасила протистояння цих двох структур: «війна заяв» переросла в публічні суперечки та взаємні звинувачення в небажанні виконувати українське законодавство.

Так, 4 серпня виконувач обов'язків міністра освіти і науки Сергій Шкарлет скликав пресконференцію про модернізацію системи контролю за якістю освіти в Україні. Крім нього, на неї прийшли ректор Київського національного університету імені Шевченка Леонід Губерський та ще десятки ректорів українських вишів.

Виконувач обов'язків міністра освіти ще раз наголосив, що підтриманий ним законопроєкт має не ліквідувати чи обмежити НАЗЯВО, а впорядкувати роботу агенції.

«Кожен із вас, шановні колеги, відчув певне фінансове навантаження при акредитації освітніх програм, – звернувся очільник МОН до ректорів, які прибули на його брифінг щодо якості освіти. – Є ректори, які заплатили до мільйона гривень. Але половину освітніх програм отримали умовно (ідеться про тимчасову акредитацію освітньої програми, до усунення недоліків – ред.). Отже наступного року платитимуть ще пів мільйона... А тепер – найцікавіше. Можливо, боротьба йде не за європейські цінності? На мою думку, головні європейські цінності для нас – це дотримання норм закону. Якщо НАЗЯВО існує не в межах закону, і спеціальний орган, НАЗК, зробив зауваження, то Міністерство освіти і науки, як центральний орган виконавчої влади, зобов'язане видати свою позицію щодо впорядкування цієї колегіальної установи. Отримувати бюджетні кошти, і при цьому бути колегіальним органом – знаєте, на сьогодні якось воно... законодавчо не врегульовано», – пояснює Шкарлет законодавчі ініціативи МОН.

Такі заяви викликали різку критику голови НАЗЯВО Сергія Квіта, який закликав МОН виконувати ратифіковані Україною міжнародні норми щодо якості освіти, а також не натякати на фінансові порушення, якщо вони не доведені.

«Ми готові в будь-яку секунду до будь-якої фінансової перевірки. Тому звинувачення і натяки на якусь нечесність не мають ніяких підстав. Що ж до припису НАЗК: так, мають місце певні колізії нашого законодавства. Такі структури, як наша Нацагенція, існують у західній правовій системі, і не мають там таких проблем, які ми маємо в Україні. Адже на Заході вони можуть існувати навіть у статусі недержавної організації», –пояснює Сергій Квіт.

Він також відповів на звинувачення про те, що НАЗЯВО нібито отримує та залишає собі майже всі кошти за акредитацію освітніх програм.

«Нацагенція отримує на свої внутрішні потреби 14% від тих коштів. Інші 86% – повертаються назад в університети. Адже наші експерти переважно є професорами українських університетів», – наголосив Квіт.

Після обміну контраргументами Сергій Шкарлет несподівано змінив тему: він став запитувати... чи має Сергій Квіт інші доходи, окрім своєї зарплатні директора НАЗЯВО, та чи має він на них законне право. Зі свого боку, голова громадської ради при МОН Микита Андреєв висунув Сергій Квіту ті ж звинувачення, що і Шкарлет. У своєму блозі він наводить відомості з зарплатнею керівників НАЗЯВО, яку він називає дуже високою.

Після брифінгу Сергій Квіт відповів Радіо Свобода на запитання про причини суперечок із МОН та про імовірний тиск міністерства на Нацагенцію.

«Ми, НАЗЯВО, в нашій діяльності не відчуваємо тиску, як такого. Просто нас хочуть ліквідувати як незалежну інституцію», – зазначає Квіт.

Камені спотикання: від «вартості» освітніх програм – до плагіату в наукових роботах

Акредитація освітніх програм, а також вчених рад, які присуджують наукові ступені докторам наук і докторам філософії PhD – є занадто дорогою для українських закладів вищої освіти (ЗВО) та для самих здобувачів, такі аргументи наводить як МОН, так і частина українських вишів. Так, міністерство оприлюднило звернення керівника Ради проректорів з наукової роботи закладів вищої освіти та директорів наукових установ Андрія Марченка, який стверджує, що НАЗЯВО встановило «прайс»: 64 тисячі гривень для акредитації кожної освітньої програми, а для тих, хто хоче здобути вчений ступінь – від 60 до 124 тисяч гривень.

Андрій Марченко стверджує, що НАЗЯВО створює «систему здирництва» для «отримання прибутку».

В Нацагентстві такі заяви вважають маніпуляцією, вказані цифри – завищеними. А фінансові витрати на акредитацію освітніх програм чи здобуття вчених ступенів пояснюють тим, що експертам із числа українських науковців треба платити за роботу. Інакше вони оцінюватимуть аспіранта чи докторанта нібито на безоплатній основі, але фактично це створюватиме поле для корупції.

«Чинна практика формально безоплатної участі членів спеціалізованих вчених рад у захистах створює величезні корупційні ризики. Від неї слід відходити. Так, у винесеному на обговорення редакції Порядку присудження наукових ступенів запропоновано прозорий механізм оплати праці членів спеціалізованих вчених рад», – наголошують в НАЗЯВО. І пояснюють, що йдеться про обсяги від 3 до 0,5 мінімальних заробітних плат.

А щоб аспіранти й докторанти не сплачували це зі своєї кишені, Нацагенція пропонує не виносити вартість здобуття вченого ступеню за дужки, а обов'язково включити ці витрати в кошторис на підготовку аспірантів і докторантів, який сплачує держава.

Ще одна функція НАЗЯВО – турбота про академічну доброчесність, передовсім – про відсутність плагіату в наукових роботах. Відтак голова Нацагентства Сергій Квіт побоюється, що в разі обмеження незалежності очолюваного ним органу боротьба за академічну доброчесність стане формальністю.

Тим часом в Україні регулярно спалахують скандали навколо плагіату в наукових роботах відомих осіб. Так, триває перевірка ознак можливого плагіату в роботах проросійського політика, колишнього представника президентської адміністрації Віктора Януковича Андрія Портнова, і навіть у роботах самого т.в.о міністра Сергія Шкарлета. Обидва кейси виявили спершу громадські проєкти з пошуку плагіату, а потім – і НАЗЯВО.

Так, на сторінках 50 та 51 докторської дисертації Портнова є фрагменти, які повністю збігаються з уривками російського видання 2007 року «Конституционное (государственное) право зарубежных стран» професора Б. А. Страшуна та інших.

Втім, Андрій Портнов виграв у Окружному адмінсуді Києва позов проти НАЗЯВО: суд визнав дії агентства протиправними та скасував його рішення.

Між тим, громадський проєкт «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях» виявив, що плагіатом, імовірно, є більшість статті Сергія Шкарлета на тему його докторської дисертації. НАЗЯВО проводить відповідну перевірку щодо цього. Чи допомагає очільник МОН Нацагенції розслідувати підозри в плагіаті, зокрема щодо Портнова і його самого? Чи навпаки – заважає? І чи ефективною є співпраця МОН і НАЗЯВО у цих та інших випадках перевірки академічної доброчесності?

Про це Радіо Свобода спитало в самого Сергія Шкарлета. Він наголосив: співпраця міністерства і нацагентства в питаннях академічної доброчесності є цілком продуктивною. Водночас він відкинув можливість відсторонитися від посади на час перевірки плагіату в його власній роботі.

«З приводу Портнова: спитайте в Сергія Квіта, він досить ефективно з ним співпрацює. Зокрема і офіційно, в частині судових справ. А питання щодо моєї академічної доброчесності постало лише тоді, коли моє прізвище виявилося серед потенційних кандидатів на посаду міністра освіти та науки», – пояснив Шкарлет. Раніше в інтерв'ю Радіо Свобода він доводив що звинувачення його в науковому плагіаті є предметом спекуляцій, і спростовував твердження, що в його роботі є плагіат.

Зі свого боку, Сергій Квіт відповів Радіо Свобода, що НАЗЯВО перевіряє очільника МОН на академічну доброчесність, та що надіслало до нього відповідні запити.

Про що насправді сперечаються МОН і НАЗЯВО?

Справжня причина суперечок між двома структурами – не конкуренція міністерства і нацагенції, які опікуються освітою, та навіть не особиста неприязнь між Сергієм Квітом та Сергієм Шкарлетом, стверджує в розмові з Радіо Свобода колишній заступник міністра освіти та науки Єгор Стадний. На його думку, має місце протидія новій, незалежній від міністерства системі оцінювання якості освітніх програм в українських вишах та академічної доброчесності українських науковців.

«Це протистояння – не між двома органами, міністерством та НАЗЯВО. Суть – це намагання знищити незалежну систему акредитації освітніх програм. Протягом десяти років діяла залежна система акредитації, яку робило Міносвіти. Вона часто супроводжувалася корупцією, різноманітним накриванням «полян» тощо. І ось уже рік як в Україні є реальна система оцінювання освітніх програм: із самооцінюванням, із виїздами експертів, які оцінюють весь процес. Це інструмент, який дає змогу вирізнити, де якісна програма, яка заслуговує на акредитацію, а де – неякісна. А без акредитації навчальний заклад не може видати диплом про вищу освіту. І МОН просто хоче вдарити по ще досить нестабільному механізмові справжньої оцінки якості вищої освіти. Якщо немає нормальної процедури оцінки – знову всі виші будуть отримувати акредитацію, в нас знову будуть сотні університетів, десятки тисяч освітніх програм. І всі вони будуть визнані державою, а отже матимуть право видавати диплом. Однак ми добре розуміємо, то все там не так добре, і якість освіти буде дуже низькою», – каже експерт.

Він згадує про ще один чинник – суб'єктивний.

«Саме НАЗЯВО мусить дати оцінку тим фактам академічної недоброчесності, зафіксованих у роботах нинішнього т.в.о. міністра освіти і науки. Фактично громадськість майже щотижня довідується про нові факти недоброчесності в його роботах (про плагіат), тож він розуміє, що Нацагентство дасть їм однозначну оцінку. Тому він всіляко намагається знищити Нацагентство: немає органу, який має давати цю оцінку – отже немає і оцінки», – пояснює колишній заступник міністра освіти.

Бенефіціаром позитивних змін в освіті, які нині намагаються скасувати, є всі українці, передовсім – вступники, які матимуть змогу вступати у заклади, де освітні програми є якісними, підсумовує Єгор Стадний.

Ректори українських вишів (зокрема невеликих) та нинішній очільник профільного міністерства фактично намагаються зберегти у своїх інтересах статус-кво, який був в українській вищій освіті багато років, пояснює колишня радниця міністра освіти і науки, співзасновниця об'єднання «Батьківський контроль» Оксана Макаренко.

«Не борються вони за якість вищої освіти. Триває боротьба за те, щоб всі виші мали своїх студентів – за будь-яку ціну. Чого бояться ректори? Того, що їхня конкретна маленька філія, і так недозаповнена студентами, може бути поглинута великим вишем, або зникнути. В Україні сфера вищої освіти «перегріта» численними неякісними установами, при цьому немає якісної професійно-технічної освіти – тієї ланки, яка є в усьому світі, і охоплює близько 70% випускників шкіл. В Україні натомість всі перебігли у вищу освіту», – пояснює експертка.

Тому, на її думку, система оцінювання, яка може зменшити кількість вишів та спеціальностей (залишивши тільки якісні) викликає такий опір системи.

Законопроєкт, який Міносвіти хоче подати до парламенту, небезпечний тим, що хоче знищити незалежну інституцію, яка відповідає всім європейським нормам, а натомість створити центральний орган влади зі схожою назвою та урізаними функціями, пояснює Радіо Свобода основні ризики від ініціативи МОН колишня міністерка освіти і науки Лілія Гриневич.

«Ми пройшли дуже складний шлях упродовж двох років для того, щоб запустити роботу цього агентства. Зараз, коли агентство налагодило свою роботу, такий законопроєкт справляє таке враження: чинний склад НАЗЯВО хочуть розпустити під приводом того, що його перетворять в центральний орган влади. І це буде руйнуванням інституції, яка вже є членом європейських асоціацій, агентства забезпечення якості вищої освіти».

Лілія Гриневич сподівається, що Верховна Рада скаже своє слово і не допустить таких змін до законодавства, які вона вважає руйнівними.

Водночас є деталі, які можна обговорювати, зокрема – і ціну акредитації освітніх програм, визнає ексочільниця МОН.

«Руйнувати інституцію – це вже занадто. Але при цьому можна дискутувати про можливу оптимізацію процедур НАЗЯВО, оскільки університети жаліються, що для них задорогою є ця процедура. Можна обговорювати і решту. Можна вдосконалювати Нацагентство, яке не так давно розпочало роботу. Але побудоване воно цілком правильно! І якщо МОН прикривається рішенням НАЗК про те, що, мовляв, українське законодавство не передбачає колегіальних органів, яким є Нацагентство – то саме це в законодавстві треба змінити додатково. А не брати такий колегіальний орган, який відповідає всім європейським нормам, і знищувати».

Університети –​ про оцінку їхньої якості

Думки керівників українських вишів щодо ефективності роботи НАЗЯВО та потреби змінити його статус – розділилися. Так, ректор Київського національного університету імені Шевченка Леонід Губерський, а також очільники понад двох десятків українських вишів пропонували уточнити в законодавстві низку моментів: від параметрів оцінювання освітніх програм та визначення ціни цієї процедури – і аж до фінансування цього органу, формування його складу та утворення його підрозділів.

Завідувачка кафедри культурології Київського національного університету культури і мистецтв, доктор філософських наук Тетяна Пархоменко, зі свого боку, критикує за ознаки плагіату і недоброчесності... самих членів НАЗЯВО. А відтак сумнівається, що цей орган буде ефективним у нинішньому складі.

З іншого боку, на захист Нацагентства з якості вищої освіти став Український католицький університет (УКУ).

«Т.в.о. міністра Сергій Шкарлет за підтримки групи ректорів вдався до безпідставного очорнення діяльності НАЗЯВО. Ми закликаємо українські університети, громадські освітні організації, експертну спільноту, роботодавців, народних депутатів, студентську спільноту не допустити кардинального розвороту в реформуванні системи української вищої освіти і зупинити спробу повернення її до авторитаризму і централізації, характерних для радянського режиму та деяких його держав-спадкоємиць», – заявив ректорат УКУ.

Радіо Свобода продовжує відстежувати події, які розгортаються навколо НАЗЯВО та в системі української вищої освіти загалом.