Доступність посилання

ТОП новини

У Мінську провели дві акції на підтримку українського в'язня Кремля Олега Сенцова


Листи та малюнки політв'язнів
Листи та малюнки політв'язнів

13 і 14 липня в столиці Білорусі організували два вечори солідарності з українським режисером Олегом Сенцовим та іншими українськими політв'язнями в Росії. Вони приурочені до дня народження Олега Сенцова, який вшосте зустрів його в російській в'язниці. Йому залишається ще 15 років ув'язнення.

13 липня в Мінську пройшов вечір «Лист в клітинку» – день народження Олега Сенцова, організований російською ініціативою «РосУзнік», білоруським правозахисним центром «Весна», білоруським ПЕН-центром та посольством України в Мінську.

Учасники акції на підтримку Олега Сенцова. Мінськ, 13 липня 2019 року
Учасники акції на підтримку Олега Сенцова. Мінськ, 13 липня 2019 року

​На ньому десятки гостей змогли прочитати листи українських та російських в'язнів сумління та інших засуджених в Росії за політичними мотивами. Учасники вечора змогли купити книги Олега Сенцова і написати йому листи та поштові картки.

На 14 липня в Мінську заплановано перегляд фільму про Олега Сенцова та засудженого разом з ним нібито за підготовку теракту Олександра Кольченка «Етапом через пів Землі».

Координатор ініціативи «РосУзнік» Яна Гончарова, родом з Ростова-на Дону, останні два роки живе в Мінську. Вона вдруге організовує в Білорусі акції на день народження Сенцова.

Яна Гончарова
Яна Гончарова

В інтерв'ю Радіо Свобода вона розповіла, що три дні тому отримала лист від Олега Сенцова з російської колонії, в ньому він питає про долю інших українських політв'язнів в Росії, а сам ні на що не скаржиться, повідомляє, що пише новий сценарій фільму і нову книгу. В Україні тим часом закінчується зйомка фільму «Номери» за п'єсою Олега Сенцова.

Постер до фільму «Номери» за п'єсою Олега Сенцова
Постер до фільму «Номери» за п'єсою Олега Сенцова

Центр «РосУзнік» налічує в Росії 567 осіб, які переслідуються за політичними або релігійними мотивами, з них більш ніж 150 – українські громадяни, в тому числі активісти з Криму, кримські татари, захоплені в полон моряки. Через «РосУзнік» в російські в'язниці з 2012 року було надіслано 20 тисяч листів політв'язням.

Яна Гончарова говорить, що до справи Сенцова і інших «в'язнів Кремля» в Білорусі є інтерес, люди приходять на організовані нею акції, купують книги Олега, пишуть йому листи.

Книги Сенцова
Книги Сенцова

«РосУзнік» – це волонтерський проект, це не організація або установа, – говорить Яна Гончарова, – в цьому проекті працюють буквально дві людини: я і мій колега в Москві, і ми пересилаємо листи політв'язням, які приходять до нас на сайт, які ми самі пишемо. Тут немає нічого нелегального, листування в колоніях дозволене поки що, на щастя, незважаючи на те, що воно дуже жорстко цензурується. В цілому ми робимо важливу місію – ми допомагаємо з'єднувати ув'язнених із зовнішнім світом, чого їм дуже не вистачає».

Альохіна: Сенцова, по суті, послали на смерть

На акції на підтримку Сенцова до Мінська із Росії приїхала Марія Альохіна, засуджена за акцію проти Путіна в храмі Христа Спасителя в Москві. Вона була у в'язниці майже два роки і згадує, що кожен лист із волі сприймала як знак, що її не забувають, і це давало сили боротися далі.

«Сьогодні – день народження Олега Сенцова. І я тут для того, щоб з хлопцями, білоруськими правозахисниками привітати його. Ми зробили кілька акцій в абсолютно різних місцях, в тому числі в Криму, на підтримку Сенцова, оскільки його справа – одна з ключових в сучасній Росії. Це максимально жорсткий вирок, по суті, це посилання на смерть в той регіон, який зовсім не пристосований для життя. Спочатку його відправили до Якутська, зараз взагалі за Полярне коло. Це невеликі кроки, які ми робимо, але я по собі знаю, що вони важливі».

Марія Альохіна і Максим Вінярський. Мінськ, 13 липня 2019 року
Марія Альохіна і Максим Вінярський. Мінськ, 13 липня 2019 року

Кримського режисера Олега Сенцова засудили в Росії до 20 років позбавлення волі за звинуваченням «у терористичній діяльності» на території Криму (на той час вже окупованого Росією українського півострова). Він відбуває покарання в колонії в місті Лабитнангі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, на півночі Росії. Із 14 травня до 5 жовтня 2018 року Олег Сенцов тримав безстрокове голодування, вимагаючи звільнення 64 українських політв'язнів, які перебувають в ув'язненні в Росії, при цьому він не вимагав власного звільнення. Після 145 днів голодування Сенцов «письмово погодився на прийом їжі». Він назвав це «вимушеним заходом через загрозу насильницького годування». Amnesty International заявила, що примусове годування є катуванням. 25 жовтня 2018 року Сенцову присудили премію Європарламенту «За свободу думки» імені Сахарова. Правозахисний центр «Меморіал» вніс Сенцова в список політв'язнів.

У Білорусі ще недавно в тюрмах були десятки своїх політв'язнів, тепер в зв'язку з так званою «лібералізацією», коли після анексії Криму та агресії Росії проти України президент Білорусі Олександр Лукашенко почав покращувати відносини з Заходом, в Білорусі майже всі політв'язні були звільнені, залишилися одиниці.

На акції на підтримку Сенцова прийшли і ті білоруські активісти, кого десятки разів засуджували за політичні акції проти режиму Лукашенка. Один з них – Максим Вінярський – відбув у в'язниці за адміністративними вироками понад 400 днів, в тому числі три рази його засудив російський суд за політичні акції в Москві, одна з них була під гаслом «Смерть кремлівським окупантам!».

Вінярський вважає Сенцова політичним заручником Росії: «Солідарність з ним – це ще не все. Поки будуть диктатори, будуть політичні в'язні. Тому остаточно питання Сенцова, Кольченка або наших політичних в'язнів у Білорусі можна вирішити, лише прибравши першопричину. У Росії ця першопричина – Володимир Путін, у нас – Олександр Лукашенко. Поки ми їх не приберемо, у нас будуть виникати такі політичні в'язні».

  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG