Доступність посилання

ТОП новини

«Народний фронт» і владний тил


Білборд партії «Народний фронт» у центрі Києва, 2018 рік
Білборд партії «Народний фронт» у центрі Києва, 2018 рік

(Рубрика «Точка зору»)

«Народний фронт» робить усе можливе, аби уникнути нових дочасних виборів. Очолювана Арсенієм Яценюком політична сила перетворилася на заручника власної перемоги на парламентських виборах 2014 року.

Пояснюючи рішення про вихід з коаліції, голова фракції «Народного фронту» Максим Бурбак заявив, що «нові обставини вимагають максимальної консолідації державницьких сил у парламенті». Аргументація не надто переконлива чи то надто парадоксальна, бо консолідація – це все-таки єднання, а не розпад чи вихід.

Утім, за пафосними словами про державні інтереси можна розгледіти погано приховане бажання будь-що уникнути дострокових виборів до Верховної Ради і дотягнути до кінця каденції.

Заручники власної перемоги

Поведінка «Народного фронту» – яскраве свідчення того, що ця політична сил стала заручником своєї перемоги на парламентських виборах восени 2014-го. Відтоді головною метою «фронтовиків» стало збереження політичних позицій, заради чого вони ладні були йти на великі й малі поступки.

Три роки тому «Народний фронт» погодився на усунення Арсенія Яценюка з посади глави уряду і залишився в коаліції з «Блоком Петра Порошенка» – аби лише не йти на дострокові вибори. Союз «Народного фронту» і Блоку Петра Порошенка був шлюбом за розрахунком, де основні політичні дивіденди забирала собі президентська політична сила.

Тепер «Народний фронт» вийшов із коаліції, якої фактично і так не існує – аби лише не йти на дострокові вибори.

Історія «Народного фронту» засвідчує: мало перемогти на виборах – треба знати, що потім робити з цією перемогою. Бо інакше можна стати заручником свого успіху, своїх депутатських мандатів і владних крісел. Великою проблемою для «фронтовиків» стало те, що за назвою «Народний фронт» ховався погано прихований владний тил. Відтак не дивно, що впливова політична сила, обравши владні преференції і взявши на себе відповідальність за чужі рішення, занапастила свої перспективи. Якщо вірити соціологам, то, цілком ймовірно, в новому парламенті місця для «Народного фронту» вже не знайдеться.

Коаліції не стало, інтрига залишається

Зрештою, нема жодної гарантії, що таким чином «фронтовикам» вдалося убезпечити себе від дочасних виборів. За їхньою логікою, тепер має початися 30-денний період на переговори про створення нової коаліції. А відтак мине час, коли президент матиме право розпустити Верховну Раду і проголосити дочасні вибори – півроку до виборів строкових.

Утім, не факт, що новобраний президент керуватиметься саме такою логікою. Адже коаліція – це не просто альянс фракцій, а парламентська більшість, у складі якої має бути не менше 226 депутатів. Якщо виходити з таких засад, то коаліції в парламенті не існує вже декілька років, а отже шлях для дочасних виборів відкритий.

Ба більше – навіть соратники Петра Порошенка вважають, що новообраний глава держави, попри рішення «Народного фронту» щодо виходу з коаліції, все ще може розпустити парламент. Схоже, вчорашні союзники «фронтовиків» не бажають будь-що рятувати чинний парламент, а натомість не проти закріпити результат президентської кампанії. Тому політичну інтригу навряд чи можна назвати остаточно вичерпаною.

Дмитро Шурхало – журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

XS
SM
MD
LG