Підхід Володимира Зеленського зводиться до того, що цілком можна бути «європейцем», зберігаючи при цьому атрибути пізньої радянської культури, переконаний автор статті, опублікованій у виданні The American Interest. А про важливу роль України для Європи йдеться в матеріалі Atlantic Council. Тим часом у статті американського видання Newsweek розповідають про розвиток туризму в Чорнобильській зоні відчуження.
Володимир Зеленський пропонує шлях людям, які все ще відчувають себе близькими до радянської та російської поп-культури, стати політичними європейцями, вважає британський журналіст та письменник Пітер Померанцев. Він розмірковує над цим питанням у статті для американського видання The American Interest.
Серіал «Слуга народу» нагадав автору радянські фільми 1970-х років. Скромний шкільний вчитель, який випадково стає президентом України, має все, що потрібно: гідність та честь. Голобородько – типовий чоловік 1970-х років: дружина покинула його, він живе з батьками в типовій радянській квартирі. В умовах політичного цинізму Голобородько намагається зберегти свої цінності у злому світі. Його «радники» приходять до нього у снах – Плутарх та Лінкольн – західні демократичні герої. Тож позитивна частина радянської культурної спадщини злита з прагненням до уряду західного типу, наголошує автор.
Підхід Зеленського зводиться до того, що цілком можна бути «європейцем», зберігаючи при цьому атрибути пізньої радянської культури. Все це може не сподобатися тим, хто ризикував, жертвував і багато зробив заради проекту національного визволення України протягом століть. Проте автор переконаний, що це також підриває культурну модель російського президента Володимира Путіна в «русском мире»: це відкриває простір, де можна взяти позитивні асоціації радянської культури і злити їх із прагненням до демократії.
«Я тут не коментую політику Зеленського, яка є непрозорою… Коли я розповідав про драми ідентичності, викладені у цій статті, з іншими більш досвідченими українськими фахівцями, всі закочували очі вгору. Вони побоюються, що Зеленський – це ще один шар покриття для чергового клану, який прагне експлуатації країни», – зазначає автор.
Про важливу роль України для Європи в статті для аналітичного центру Atlantic Council розповідає професор Френсіс Фукуяма, директор Центру демократії, розвитку та верховенства права Стенфордського університету.
Побудова сучасної держави та верховенства права – завдання не з легких. Основна причина – у владі, а саме у неготовності еліт від неї відмовитися в обмін на ефективне верховенство права.
Багато зусиль з боку іноземних донорів та урядів вплинути на ці процеси виявилися марними. Наприклад, корупція існує тому, що еліти не зацікавлені в тому, щоб щось змінювати – їх влаштовує статус кво.
Але важливо те, що якісне керівництво державою також стосується людського капіталу. Тому модернізація в багатьох країнах зайняла так багато часу – тому що це зокрема освітній проект. «Йдеться про навички і знання, а також рівень освіти, що існує в головах людей, які керують урядом, або які приходять до уряду, і це довгостроковий проект», – наголошує дослідник.
Свого часу кожна ефективна сучасна бюрократія – у Британії, у Франції, у Німеччині, у США, Японії – також була пов’язана з великим освітнім проектом, в якому була оновлена система освіти, щоб забезпечити цілий клас людей, які могли б увійти до бюрократичного апарату, в політику, і змогли б керувати країною. Це одна з причин, чому Фукуяма, за його словами, веде програму в Україні під назвою Академія лідерства за розвиток, де експерти тренують людей бути реформаторами.
Україна відіграє велику роль у Європі. «Це як символ, так і геополітична роль, яка набагато важливіша за інші пострадянські або посткомуністичні країни. Вона доклала вдвічі більше зусиль, щоб зламати радянське минуле з авторитарним, клептократичним сусідом. Цей сусід не бажає, щоб це сталося. Росіяни добре розуміють, наскільки важливо, щоб Україна не досягла успіху», – мовиться у статті.
Багато в чому спосіб протистояти Росії і давнім імперським амбіціям Росії – це зробити Україну успішною, переконаний автор.
Незважаючи на те, що Чорнобильська зона відчуження є однією з найбільш радіоактивних зон на Землі, вона щороку приваблює тисячі відвідувачів. Про це йдеться в статті американського видання Newsweek.
Близько 115 тисяч людей покинули найбільш радіоактивні зони протягом кількох тижнів після аварії на ЧАЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року. Ще 220 тисяч виїхали протягом наступних років, нагадує автор.
Сьогодні Прип’ять – це місто-привід. Тим не менш, воно приваблює туристів. У 2011 році український уряд дозволив туристам, старшим за 18 років, відвідувати зону відчуження. І це попри те, що ці місця є одними з найбільш радіоактивних на планеті.
«У роки після катастрофи високий рівень радіації спричинив смерть, хвороби і мутації серед людей і тварин у регіоні. Сьогодні більша частина Зони відчуження кишить дикою природою – вовки, лосі, лисиці, дикі свині, олені, навіть рисі… Скрізь росте невпорядкована рослинність, натякаючи на те, якими будуть міста, якщо (або, можливо, коли) людство зникне», – мовиться у статті.
Але екскурсоводи не просто показують місцевість, де вже навіть встигли з’явитися готелі, а й роблять свій вклад в освітні цілі.
