Посада президента України та економіка держави: що спільного?

Євген Солонина, Андрій Ненадов

Український президент має дуже обмежені можливості впливати на економіку держави, йдеться в Конституції. Однак кожен з шести лідерів президентських перегонів-2019 включив економічний блок до своєї передвиборчої програми. Це більшою мірою продиктовано бажанням сподобатися виборцю, аніж реальними прагненнями реформувати економіку, пояснюють експерти. До того ж, за їхніми словами, економічні тези декого з кандидатів суперечать одна одній. Радіо Свобода виділило та порівняло ключові економічні обіцянки з програм Топ-6 кандидатів на президентських виборах-2019.

Президент України відповідає за зовнішню політику та «силовий блок», підписує або ветує закони, ухвалені парламентом, гарантує права та свободи громадян, визначено в українському законодавстві.

При цьому прямий вплив президента на економіку є мінімальним. Виходячи з тексту Конституції, в економічній царині український глава держави має право (обов’язок):

• Бути гарантом прав і свобод людини і громадянина, зокрема – й права власності, права на працю та інших економічних прав.
• Вносити подання на призначення Верховною Радою прем’єр-міністра, до повноважень якого входить і економіка.
• Зупиняти дію рішень уряду, якщо є ознаки їхньої неконституційності.
• Пропонувати законопроекти парламентові на розгляд, зокрема, й в економічній та фінансовій сфері.
• Підписувати закони (зокрема й економічні), або ж накладати на них вето і повертати на доопрацювання.
• Видавати власні укази і розпорядження.

Основні економічні важелі закон віддає урядові, Нацбанку та місцевій владі. Проте кандидатів у президенти на виборах-2019 це не зупиняє.

Детальні економічні обіцянки є у програмі кожного з шістки лідерів президентських перегонів.

Радіо Свобода згадує цих кандидатів за абеткою, щоб не надавати комусь із них особливої переваги.

Юрій Бойко

Сучасна економіка, зв’язок науки з виробництвом, розвиток ІТ та інших високотехнологічних галузей, «зростання економіки до 5-7% на рік шляхом розвитку високих технологій, ефективної державної підтримки національного товаровиробника та розвитку підприємництва» – такі зміни в економіці обіцяє в разі своєї перемоги на виборах кандидат у президенти Юрій Бойко, якого опоненти та частина експертів називають «проросійським». Але ці тези в його передвиборчій програмі поєднуються з обіцянками «повернути трудових мігрантів додому» і «зменшити безробіття», зупинити зростання цін, але при цьому знизити «борговий тягар на економіку»; забезпечити «надійну роботу банківської системи», при цьому банківська система, за задумом Бойка, водночас має кредитувати на пільгових умовах малий та аграрний бізнес.

Завершальний «економічний акорд» програми Бойка – зменшення податкового тиску на громадян і бізнес, та паралельно – збільшення прожиткового мінімуму (який є основою для розрахунку пенсій і мінімальних зарплат).

Юрій Бойко значною мірою орієнтується на виборців старшого покоління та на жителів східних регіонів, стверджують політологи. Відродження економіки, і при цьому зниження цін та подолання трудової міграції – це саме ті речі, які хоче чути орієнтований на Бойка виборець.

Економісти ж пояснюють такий «коктейль» у його програмі тим, що Бойко виступає за відновлення економічної інтеграції з Росією, яка в минулому давала українській економіці відносну стабільність. Однак нині, стверджує економіст Борис Кушнірук, ситуація в Росії та в регіоні в цілому змінилася настільки, що навіть за умови повернення України в російську орбіту впливу планам Бойка втілитися в життя не судилося.

«В Юрія Бойка – програма націлена на таке: відродимо економічну співпрацю з Росією, і все буде добре. Однак все зовсім не так. Українська економіка вже переформатувалася, зорієнтувалася на ринки поза Росією. Але головна проблема в тому, що: українська економіка падала не з 2014, а з кінця 2012 року. Бо в Росії триває спад інвестиційної активності з четвертого кварталу 2012 року, тому і скоротилися продажі товарів та послуг із України до Росії. Зокрема – так звані «інвестиційні» товари: труби, вагони, турбіни тощо. Враховуючи стан і деградацію російської економіки (відносно, скажімо, 2006 року, коли нафтодолари текли рікою), розраховувати на те, що українську економіку можна відродити, просто відновивши співпрацю з Росією – це щонайменше наївність і нерозуміння економічної логіки», – наголошує економіст.

При цьому частина експертів бачить в економічній програмі Бойка і деякі позитиви: наприклад, намір сприяти ІТ та готовність запровадити ринок землі (щоправда, за результатами референдуму).

Втім, чимало з них вказують на те, що більшість економічних пунктів у програмі як Бойка, так й інших кандидатів з Топ-6, взагалі не входять до конституційних повноважень президента України.

Бойко, як і ще декілька його конкурентів на виборах, робить ключовими пунктами своєї економічної програми зниження тарифів, підвищення рівня добробуту, критику чинної влади, але в його випадку визначальною ідеєю є «припинення війни», пояснює політолог Володимир Фесенко.

«Ключова ідея в програмі Бойка – мир. Але він проголошує «боротьбу з тарифним геноцидом». В цьому сенсі критика найбільш непопулярних рішень нинішньої влади – вона, з боку багатьох кандидатів, від Бойка до Тимошенко і Ляшка, однакова. Всі ці кандидати критикують тарифну проблему, падіння рівня життя людей. І, відповідно, пропонують підвищення рівня життя і вирішення тарифної проблеми».

В Юрія Бойка програма є більш реалістичною, ніж, наприклад, в Олега Ляшка, визнає старший економіст Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Володимир Дубровський. Однак він бачить в економічних намірах цього кандидата серйозні ризики, які вже втілювалися у життя попередніми українськими посадовцями.

«В нього немає захмарних обіцянок, як в Олега Ляшка. Але можна сказати, що людей з такими економічними програмами ми вже проходили, і отримали спад з 2012 року. Економіка повільно падала, і це почалося задовго до Майдану. І та економічна політика призвела до розкрадання в макроекономічних масштабах. Тобто в таких, в яких це небезпечно вплинуло на українську економіку. Таке в історії України було двічі: в часи прем’єра Павла Лазаренка, і в часи президента Віктора Януковича», – наголошує експерт.

Юрій Бойко з 2010 року працював в уряді часів Януковича: міністром палива та енергетики, а пізніше – віце-прем’єром. На початку цього періоду Україна демонструвала економічне зростання, наприкінці, ще до початку Революції гідності – економічне падіння.

Анатолій Гриценко

Окрім приборкання корупції, яке екс-міністр оборони Анатолій Гриценко намагається зробити «фішкою» своєї кампанії, він позиціонує себе як реформатор, який прагне змінювати країну, але робити це вдумливо та зменшувати можливі шоки від реформ.

В основі економічних намірів Гриценка – «План дій», розроблений його командою, який, припускає кандидат, допоможе досягнути зростання ВВП до 10% на рік. Економічні реформи враховуватимуть результати перепису населення, який замислив кандидат у разі своєї перемоги, пріоритет високотехнологічних виробництв в усіх секторах, а в сільському господарстві – виробництва продукції з високою доданою вартістю.

Гриценко пропонує відмовлятися від невигідних державних запозичень на користь інвестицій, які він хоче привабити через захист права власності та вигідні кредити. Паралельно кандидат пропонує позбутися банків, які обслуговують бізнес власників – так званих «схемних» банків та банків-«пилососів».

Анатолій Гриценко обіцяє дбати про енергоефективність і власне українські енергоресурси, і за рахунок цього відмовитися від імпорту енергоносіїв.

Окрім того, він пропонує дати бій контрабанді, винищенню лісів, бідності та високим тарифам.

«Не буде більше мінімальна пенсія нижчою за реальний прожитковий мінімум – ми підвищимо пенсії до економічно обґрунтованого рівня, що справедливо врахує трудовий внесок і кваліфікацію. Середня зарплата в Україні буде понад 700 євро, відповідно зростатимуть пенсії», – так завершується економічний блок програми цього кандидата.

Анатолій Гриценко вимушений обіцяти «економічне диво», інакше виборець його не зрозуміє, пояснює Володимир Фесенко. Інша річ, що реалізувати ці наміри, за його словами, можна лише за умови лояльних уряду та парламенту.

«Гриценко обіцяє зростання зарплат і пенсій. Він має це зробити, інакше виборець не зрозуміє. Але наскільки це буде реалістично, я б не наважився сказати. Для того, щоб виконувати всі ці пункти, треба впливати на парламентську коаліцію більшості і на уряд. Тоді будемо оцінювати реалістичність цих програмних позицій. У більшості кандидатів, включаючи Гриценка, це достатньо абстрактні позиції», – визнає політолог.

Олег Гетман, експерт групи «Податкова та бюджетна реформа» «Реанімаційного пакету реформ», разом з колегами проаналізував програми низки кандидатів. І визнав, що економічні пункти програми Гриценка його «приємно здивували».

«Ми аналізували той документ, що був ним презентований і розісланий по всіх аналітичних центрах і бізнес-асоціаціях. Це 40 сторінок, над якими дійсно працювати спеціалісти. Дуже багато корисних речей, в тому числі інституційна реформа ДФС і митниці, ліквідація всіх економічних підрозділів (у силових структурах), зниження навантаження на фонд оплати праці. Ми оцінили економічну частину програми Гриценка як реалістичну. Не вистачає там деяких речей: нема секторальних напрямків, незрозуміло, що кандидат пропонує щодо агросектору, наприклад. В цілому ж – це хороше розуміння економічних процесів. Є десятків зо два пропозицій, які можуть суттєво вплинути на корупційне поле та економіку країни», – визнає аналітик.

Володимир Зеленський

Комік, кіноактор та бізнесмен Володимир Зеленський значною мірою орієнтується на молоду та протестну аудиторію, відтак закликає своїх прихильників брати участь у формуванні його програми.

Помітно це і в його економічних обіцянках:

«Головна мета моєї діяльності – заможний українець. Наш вибір – економіка, зорієнтована на потреби кожного громадянина. Всі роки влада штучно створювала ситуацію, за якої чесно вести бізнес в Україні для підприємця було практично неможливо. Тому ми запровадимо одноразову «нульову декларацію» для бізнесу. Кожен бізнесмен за 5% зможе задекларувати та легалізувати свої доходи. Отримані кошти підуть на зменшення тарифного навантаження для малозабезпечених. Пройшовши «економічне чистилище», кожен отримає шанс у подальшому чесно вести бізнес в країні», – озвучує Зеленський свої першочергові економічні наміри.

Серед них: простіші та зрозуміліші податки (пропонує заміну податку на прибуток податком на виведений капітал) детінізація економіки, свобода конкуренції, розвиток внутрішнього виробництва, довгострокове недороге кредитування, особисті президентські гарантії великим іноземним інвесторам.

Окрім того, Зеленський обіцяє мінімізувати вплив на бюджет депутатських забаганок, знизити адміністративний тиск на бізнес, запровадити прозорий ринок землі та дати раду проблемі бідності – зокрема за допомогою «безумовного доходу» для наймолодших українців.

«Найбільша країна Європи не може бути найбіднішою… Необхідно впровадити економічний паспорт українця. Кожна дитина матиме право накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних благ (надра, землі тощо). Після досягнення повноліття дитина отримає ці накопичення як власний стартовий капітал. Українець повинен стати основним акціонером України!» – підсумовує кандидат у своїй програмі.

В економічній програмі Зеленського є популізм та перевищення повноважень, так само, як і в решти топ-кандидатів, констатує старший економіст центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Володимир Дубровський. Однак він помітив у його обіцянках і раціональні зерна.

«Серед позитивних моментів – заміна податку на прибуток податком на виведений капітал або подібний до нього, цей пункт є в кількох кандидатів. Зеленський і Гриценко говорять про перезавантаження Державної фіскальної служби. Але при цьому Володимир Зеленський пообіцяв зробити зарплати вчителям по 4 тисячі доларів. Так, він не має знати (що це нереально), але люди з його оточення, які підкинули цю думку, виходить, не експерти, а якісь авантюристи. Зеленського офіційно підтримав екс-міністр фінансів Олександр Данилюк; сподіваюся, він контролюватиме економічні питання. Але питання в тому, кого Зеленський слухатиме».

Володимир Фесенко вказує на те, що Зеленський назвав свою програму «Програма мрії» та уникає конкретних обіцянок, роблячи ставку на те, що українці мають вирішувати ключові питання напряму. Втім, на думку політолога, важливішим є не те, що кандидат написав у своїй програмі, а те, хто з фахівців його підтримав.

«Головне, що він пропонує у своїй програмі – це застосування інститутів прямої демократії. Більшість ключових питань (в разі його перемоги) буде вирішуватись через пряму демократію, це його «фішка». Мені здається, він дуже щиро до цього ставиться. А якою буде його реальна політика, зокрема в економічних питаннях, сказати важко, – визнає Фесенко. – Але Зеленський – людина з бізнесу, а отже, є прихильником ліберальної економіки та західної моделі розвитку. Ми бачимо зараз, що в його оточенні стає все більше людей з ліберальними економічними поглядами, зокрема два колишніх урядовці: екс-міністр економіки Айварас Абромавичус та екс-міністр фінансів Данилюк. Це більш серйозна запорука для оцінки економічної політики Зеленського, аніж його програма».

Борис Кушнірук, ознайомившись із програмою Зеленського, ставить під сумнів його компетентність.

«Проблема з Зеленським – він не є компетентним у жодній сфері. І це не його провина. Але при цьому він чомусь щиро впевнений, що може керувати державою. Однак відсутність компетентності не дасть йому змогу визначити, хто (з посадовців та членів його команди) компетентний, а хто – ні».

Зі свого боку, Олег Гетман оцінює економічний блок програми Зеленського як позбавлений конкретики.

«Зеленський – це «важкий випадок». Програма складається з лозунгів: за все хороше, абсолютно проти всього поганого. Нічого конкретного. Єдине (конкретне), що він знайшов або десь про це почув – це податок на виведений капітал. Але над всім іншим професіонали і спеціалісти, схоже, не працювали»,– підсумовує експерт.

Олег Ляшко

Лідер «Радикальної партії» свого імені Олег Ляшко, який називає себе «народним президентом», орієнтується у своїй програмі на незаможних українців та мешканців глибинки. Саме цим можна пояснити зміст його економічної програми.

«Через низькі доходи, а також внаслідок закриття закладів профтехосвіти, сьогодні столярів, зварювальників, будівельників і трактористів днем з вогнем не знайдеш. Землю зорати і кладку покласти нікому. З такою політикою скоро з Китаю будемо виписувати комбайнерів. Я маю силу і волю це змінити!» – запевняє Олег Ляшко свого виборця.

Він обіцяє обмежити потік заробітчан та вивезення з України сировини за рахунок відновлення промисловості, будівництва та розвитку переробного сектору в сільському господарстві.

«Я відновлю промисловість та розгорну загальнонаціональне будівництво. Україну поважатимуть в світі, вкладатимуть інвестиції в нашу економіку. Підніму соціальні стандарти. Знижу ціну на газ та комунальні тарифи до справедливого рівня. Щоб реалізувати це, докорінно змінимо підходи державної економічної політики», – обіцяє Ляшко.

Першим серед своїх економічних кроків він називає створення робочих місць для приборкання трудової міграції. А також пріоритетами своєї політики він називає доходи та якість життя українців, інвестиції замість «проїдання» кредитів, лобізм в інтересах українського виробника, критичне ставлення до вимог МВФ, відмову від ринку сільгоспземель, енергоефективність і власний видобуток газу, здешевлення кредитів, а також ставку на освіту, науку й інновації.

Так само, як і Гриценко, Ляшко обіцяє виборцям економічне зростання до 10% на рік.

Проте, економічні пункти програми кандидата Олега Ляшка отримали чи не найбільше критики від експертів, опитаних Радіо Свобода.

Володимир Дубровський:

«Підтримка вітчизняного виробника, яку обіцяє Ляшко – це лобізм і погіршення рівня життя. Це означає займатися протекціонізмом. А ще він – за заборону продажу земель. Це вигідно великим агрохолдингам, а також це підігрування стереотипам. Він обіцяє захмарні зарплати. Але Ляшко не переймається, бо орієнтується на найменш освічених виборців».

Олег Гетман:

«У Ляшка є низка речей, з якими не згодні економісти та аналітичні центри, які не дуже підтримує бізнес. Програма (в економічній частині) створена під протекціонізм, під пільги вітчизняним підприємствам… В наших умовах – це неробочі моделі, вони призводять до досить високих корупційних ризиків. Такі моделі можна використовувати тільки у високорозвинених країнах. Для України – працюють інші моделі, але в Ляшка немає жодної з них. Окрім того, він категорично проти податку на виведений капітал та радикального зниження податкових навантажень. Він вважає, що пільги треба роздавати виключно конкретним сферам і підприємствам, що в нашій країні призводить до неймовірних корупційних ризиків».

Володимир Фесенко:

«У Ляшка є й конкретні позиції: по трудових мігрантах він конкретні речі каже. Багато уваги приділяє і соціальній проблематиці. Але треба дивитися, оцінювати конкретні пункти, їхню реалістичність».

Петро Порошенко

В програмі чинного глави держави та кандидата на другий президентський термін – чи не найбільша з-поміж лідерів президентських перегонів економічна частина І ще одна відмінність від конкурентів: Петро Порошенко обіцяє забезпечити економічне зростання передовсім завдяки руху України до ЄС та НАТО, а для більшої переконливості – поміж обіцянками згадує і про вже зроблене чинною владою.

«Завдяки членству в ЄС і НАТО забезпечимо: високі стандарти життя людей, верховенство права і рівні правила для всіх, допомогу в розвитку економіки всієї держави і регіонів, доступ до найбільшого світового ринку… До ЄС і НАТО ми вступимо як країна – регіональний лідер. Упродовж наступних п’яти років Україна має стати: лідером аграрного сектору в Європі, одним із п’яти нових глобальних лідерів ІТ-сектору, регіональним лідером індустріального розвитку, транспортним хабом Східної Європи, однією з десяти найбільш відвідуваних (туристами) країн Європи… Це шлях, який дасть змогу подолати бідність і забезпечити порядок, добробут і безпеку кожного українця», обіцяє президент і кандидат Петро Порошенко.

Одним зі своїх основних пріоритетів Порошенко називає подолання бідності, одним з економічних та фінансових стимулів – продовження децентралізації, однією з цікавинок для бізнесу – податок на виведений капітал замість податку на прибуток.

На думку Порошенка, Україна може стати світовим або регіональним лідером як транспортний хаб, експортер переробленої аграрної продукції, країна зі стрімким розвитком ІТ-сектору та туризму. У машинобудуванні Порошенко планує робити ставку на авіабудування і космічну галузь, суднобудування та оборонно-промисловий комплекс.

Щоб додати своїм обіцянкам вагомості, кандидат нагадує: за час його правління українська економіка, яка падала в останні два роки правління Віктора Януковича, відновила зростання.

У програмі Порошенка немає «відвертих дурниць», але водночас там мало й економічної конкретики, каже експерт «РПР» Олег Гетман.

«Із всіх інноваційних речей, із всіх побажань, які сформулювали представники бізнесу, які є пріоритетом бізнесу на даний момент, в програмі Порошенка є лише кілька. Це зниження податкового навантаження на бізнес в цілому і податок на виведений капітал зокрема, на який бізнес вже дуже давно чекає. Інші пункти написані досить не конкретно, але й відвертих дурниць там нема. Це стандартна програма «абсолютно за все хороше». Більш конкретної деталізації відносно інституційних реформ, контролюючих органів, пунктів зі спрощення ведення бізнесу – нічого такого там нема», – зазначає експерт. Але додає, що загальні економічні речі Порошенко у своїй програмі «позначив правильно».

Боротьба з бідністю, про яку говорить Порошенко, це незмінна обіцянка українських політиків з часів президента Леоніда Кучми, каже політолог Володимир Фесенко. За його словами, в умовах, коли обіцянки більшості кандидатів дуже схожі, у випадку Порошенка виборці більше звертатимуть увагу на те, що він вже зміг зробити, а з чим – не впорався.

«Економічне зростання – це все обіцяють. Зменшення бідності – це теж загальна обіцянка, про це говорять всі українські президенти, починаючи з Леоніда Кучми. Проте подолати повністю бідність не вдалося, і в принципі вирішення цієї проблеми – це функція економічного зростання. Буде зростання – буде менше бідності. Ну і далі йдеться про розподіл суспільного багатства. Тому ті, хто вірять Порошенку, будуть вірити й його обіцянкам. Ті хто не вірять – в його обіцянки теж не повірять. Він п’ять років був при владі: тож виборці будуть оцінювати не тільки обіцянки, а й те, що було зроблено реально»,– підсумовує політолог.

Зі свого боку, Борис Кушнірук називає економічну програму Порошенка однією з найреалістичніших.

«В Порошенка – економічна програма є найбільш стриманою. В його команді усвідомлюють, що це не зона відповідальності президента; в уряду і парламенту тут набагато більше повноважень, ніж у глави держави. Тому в програмі визначили основні (економічні) напрямки. Але ж потрібний і інструментарій…» – визнає економіст.

Юлія Тимошенко

Колишній прем’єр-міністр України та політик з більш ніж 20-річним стажем, Юлія Тимошенко в економічній частині своєї президентської програми зосереджується на тому, що найбільше хочуть чути виборці: приборкання інфляції, захист вкладників, підвищення зарплат до рівня Польщі та індивідуальні пенсійні рахунки, зменшення вартості електроенергії та газу.

Зниження тарифів, яке обіцяє низка кандидатів, Тимошенко зробила окремою «фішкою» своєї програми. Тому вона пояснює, як саме планує здешевити енергоносії для українців.

«У перший місяць роботи нового президента будуть зменшені ціни на газ удвічі, а це означає також зменшення тарифів на тепло і гарячу воду. Ми спрямуємо газ українського видобутку виключно на потреби населення. Побудуємо LNG-термінали для імпорту скрапленого газу неросійського походження, що призведе до зменшення вартості газу для промисловості», – обіцяє Тимошенко.

В сільському господарстві кандидат має намір зосередитися на підтримці малих фермерів та на контролі родючості землі, в енергетиці – на біржовій торгівлі всіма енергоресурсами та на розвитку вугільної галузі, в регулюванні бізнесу – вона обіцяє скасування «корупціогенних податків» та закриття найбільш «токсичних» контролюючих органів, починаючи з «податкової поліції». А для малого бізнесу та молоді Тимошенко обіцяє створити систему прискореного надання мікрокредитів.

У своїх виступах Юлія Тимошенко неодноразово говорила про підтримку інновацій та високотехнологічних галузей. Однак у її програмі на сайті ЦВК такого окремого пункту немає.

Володимир Дубровський називає економічну частину програми Юлії Тимошенко суперечливою.

«Тимошенко – багато всього написала. Одне суперечить іншому, а ще в програмі багато популізму. Говорить про високі зарплати – але вони не визначаються ні урядом, ні президентом. Втім, зростання зарплат і пенсій може бути похідним від захисту підприємництва».

Головний позитив економічної програми Тимошенко – її бачення розвитку енергетики, інші речі – суперечливі або нездійсненні, так оцінює економічні візії кандидата Олег Гетман.

«Тимошенко – це окрема історія. Дуже важкий випадок. Хороше в цьому тільки те, що зараз повинна бути оновлена версія цього «Нового курсу», яка повинна мати ряд позитивних речей, які бачать необхідними експерти та бізнес. Нині ж програма являє собою цілий ряд найрізноманітніших науковий статей, трактатів і всього іншого, але його важко назвати реалістичною збалансованою програмою. У ньому реалістичний лише енергетичний блок – його явно писали професіонали. Там конкретні завдання з енергозбереження, енергоефективності, енергоринків. А все, що стосується економічного, податкового, бюджетного блоків – це нереалістичні та нездійсненні завдання. В одному рядку написано: «приберемо ПДВ, знизимо податки», а далі пишеться: «збільшимо зарплати». Тобто, немає ніяких реалістичних шляхів… Весь економічний блок – не прорахований. Хоча енергетика – достатньо хороша».

Зі свого боку, Володимир Фесенко вважає, що ключові свої економічні обіцянки Юлія Тимошенко дійсно намагатиметься реалізувати.

«Тимошенко обіцяє знизити ціну на газ удвічі. Вона підкреслює: ціну на український газ. В залежності від цього можуть бути зменшені комунальні тарифи. Це не просто популізм. Це відповідає інтересам її виборців. А це найбільш бідні люди; багато її потенційних виборців – мешканці сільської місцевості, споживачі дорогого газу. Це для них – дуже актуальна проблема. Було б дивно, якби Тимошенко на це не реагувала. Думаю, вона спробує реалізувати цю обіцянку», – каже Фесенко.

«Темні плями» та «сліпі зони» у програмах кандидатів

Попри те, що лідери президентських перегонів представляють різні політичні сили, і стратегічний курс розвитку держави бачать по-різному, економічна частина їхніх програм має деякі спільні недоліки.

• Перевищення повноважень

Член ради «РПР», виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський наголошує: в Україні більшість економічних важелів перебувають не в руках президента, відтак програми кандидатів виглядають як намір перевищити повноваження.

«Немає особливого сенсу на цьому концентруватися, тому що економіка не є повноваженнями президента. Він має окремі повноваження, що стосуються кадрових призначень, але вони є обмеженими. В принципі, у президента можливість впливати на економіку обмежується правом готувати і вносити законопроекти, але вони не будуть підтримані, якщо президент не матиме (лояльної) більшості у Верховній Раді. На це (на економічні пункти у програмах – ред.) є сенс дивитися, але, коли ми активно включаємося в цю дискусію – це є неправильним, бо роздуває повноваження президента, порівняно з конституційними. І ми це нібито підтримуємо», – стверджує експерт.

• Неготовність до глобальних викликів

Всі Топ-6 кандидатів у президенти не помічають або ж ігнорують глобальні загрози, до яких Україна може виявитися зовсім неготовою, попереджає економіст Борис Кушнірук.

«Ніхто зі всієї шістки не ставить питання, що станеться, коли буде нова хвиля світової кризи? Що робити із втратою транзиту газу? Після добудови Росією обхідних газогонів транзит буде мінімальний, його заледве вистачить для окупності системи. Ще один світовий виклик: кордони стають дедалі більш відкритими, тож працездатні громадяни та бізнес підуть, залишаться старі, діти та непрацездатні, які не продукують доданої вартості. Це все – не зовсім питання до кандидата у президенти. Але і на понятійному рівні ніхто з них цього не обговорює».

• Популізм

Всі лідери президентських перегонів-2019 тією чи іншою демонструють популізм, особливо з економічних питань, визнає політолог Володимир Фесенко. Тому, на його думку, економічні пункти програм кандидатів матимуть мало спільного з політикою того з них, хто переможе.

«Передвиборні програми спрямовані на інтереси тих чи інших груп виборців, які можуть підтримати того чи іншого кандидата. Майже всі – обіцяють підвищення зарплат і пенсій, і тут, безумовно, є певний популізм. Ступінь популізму? Треба оцінювати, наскільки це реалістично. Майже всі звертають увагу на те, що треба повернути трудових мігрантів з-за кордону в Україну. Як це зробити? Відповіді чіткої – немає. Але на це звертають увагу, тому що ця тема актуальна, вона активно обговорюється. Тому не звертайте особливої уваги на передвиборні програми. Це продукт для виборів, а не для державної політики після виборів. Це цинічна оцінка, але це – реальність», – попереджає політолог.

Вибори президента України відбудуться 31 березня 2019 року. У них беруть участь 39 кандидатів – рекордна кількість від початку Незалежності.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Синод ПЦУ: «Оцінюйте кандидатів не за обіцянками, а за плодами їхніх справ»

ТАКОЖ НА ТЕМУ ВИБОРІВ-2019:

Війна і вибори-2019. Українці мають обрати Верховного головнокомандувача ЗСУ

Росія кинула сотні мільйонів доларів, щоб зірвати вибори в Україні (огляд преси)

Як голосують українці. Сім карт, які пояснюють вибори президента