Роман Тищенко
У Національній спілці журналістів України вшанували пам’ять В’ячеслава Веремія, який загинув від рук тітушок під час Революції гідності. Під час урочистостей колеги та близькі згадали життя журналіста, обговорили проблеми захисту та безпеки журналістів, а мати загиблого фотокореспондента презентувала книгу спогадів про нього «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста».
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко розповів, що досягти справедливості і покарати винних у вбивстві журналіста вийшло завдяки зрілому громадянському суспільству.
Причетний до вбивства тітушка Юрій Крисін отримав вирок, проте цьому ми маємо завдячувати лише громадськості, яка постійно відстежувала процесСергій Томіленко
«Для нас всі ці роки було принципово вимагати справедливості і засудження вбивць часів Революції гідності. Ми змушені були здійснювати постійний моніторинг його справи через те, що протягом довгого терміну виконавці злочину не були покарані. Зрештою причетний до вбивства тітушка Юрій Крисін отримав вирок, проте цьому ми маємо завдячувати лише громадськості, яка постійно відстежувала процес», — сказав Сергій Томіленко.
Мати загиблого журналіста Катерина Веремій розповіла, що журналіст неодноразово зазнавав нападів через свої переконання під час навчання у школі та роботи у ЗМІ.
Коли Слава вже працював на радіо, то часом приходив додому у синцях та казав, що його побили за «націоналізм».Катерина Веремій
«Коли Славік навчався у школі, то його штовхали і таврували «українцем». Він дуже болюче сприймав знущання і пропускав школу цілими тижнями. Він був дуже великим патріотом та писав безліч віршів про Україну. Часом, коли Слава вже працював на радіо, то часом приходив додому у синцях та казав, що його побили за «націоналізм». Книга спогадів про В’ячеслава – це перше втілення мого болю. Я продовжую знаходити його рукописи й досі та планую видати ще три книги, щоб суспільство не залишилося байдужим до його смерті», – розповіла мати журналіста.
Редактор видання «Газета по-киевски» Сергій Тихий, у якій працював Веремій, розповів про небезпеку професії журналіста і про найважливіші навички, яким має володіти кожен кореспондент.
Він поклав життя на Майдані не через газету, але за Україну, виконуючи свій обов’язок журналістаСергій Тихий
«Журналіст – професія небезпечна. Ми ведемо лік десяткам колег, які загинули від початку війни на Донбасі. Слава ж був першим. Він був журналістом від Бога, і хоч прийшов у редакцію дуже недосвідченим. Він був і кореспондентом, і редактором відділу новин. Через те, що він умів комунікувати із людьми та швидко знаходив з ними спільну мову, то стрімко зміг розвинути у собі всі необхідні фахові навички. Він поклав життя на Майдані не через газету, але за Україну, виконуючи свій обов’язок журналіста», – сказав Сергій Тихий.
Дружина журналіста, Світлана Кирилаш, яка разом із В’ячеславом Веремієм працювала у редакції видання «Газета по-киевски», розповіла про те, що журналіст не боявся жодних тем та іноді нехтував своєю безпекою.
«Він мав справжнє величезне серце – у своєму житті він не розділяв особисте і робочі справи – однаково був чесний, щирий й на 100% пропускав через себе всі матеріали. Він не боявся жодних тем – робив й розвороти і маленькі заміточки. Він настільки віддавався роботі, що забував про безпеку», – зазначає дружина фотокореспондента.
Учасник Євромайдану та товариш журналіста, Володимир Зінченко, розповів, як вони намагалися протидіяти російській пропаганді, навіть коли опинилися на лікарняних ліжках.
«Нас поранили практично в одному місці, оперували та лікували у Олександрівській лікарні. Ми не мали змогу продовжувати боротьбу на Майдані –протидіяли російським ботам в інформаційному вимірі. Навіть на лікарняних ліжках ми намагалися боротися з пропагандою у соцмережах. Вже тоді я зрозумів, що В’ячеслав – неординарна особистість та професіонал. Навіть коли йому запропонували реабілітуватися у Варшаві, він відповів, що не може лишити Україну та сім’ю у час, коли пишеться історія», – сказав Володимир Зінченко.
