Ще до кінця минулого року Україна планувала підписати договір про вільну торгівлю із Туреччиною – після майже 8 років переговорів. Втім, угоду й досі так і не уклали. Створити зону вільної торгівлі між Україною та Туреччиною обіцяв ще президент Віктор Янукович в 2013 році – він також говорив, що обговорення вийшло на фінальну стадію. Українські учасники процесу кажуть, що причина в захисті власних ринків збиту, а турецька сторона натякає, що не на всіх рівнях влади цей договір взагалі хочуть підписувати. Втім, у Міністерстві економічного розвитку України стверджують – конфліктні питання узгодили на 80-90%.
1 лютого в Одесі відбулася зустріч міністрів закордонних справ України і Туреччини, Павла Клімкіна та Мевлюта Чавушоглу. Вона пройшла в рамках Сьомого засідання Українсько-Турецької спільної групи стратегічного планування.
Впродовж засідання сторони, за словами українського міністра, активно обговорювали питання безпеки та взаємодії в напрямку військово-промислового співробітництва. Втім, новин у справі запланованого підписання угоди з вільної торгівлі між Україною та Туреччиною після зустрічі майже не було. Сторони повідомили, що домовилися про план двосторонніх консультацій на 2019–2020 роки.
Як повідомив на прес-конференції турецький міністр Мевлюта Чавушоглу, країни будуть працювати над збільшенням товарообігу, зокрема, за рахунок енергетичної галузі, продовжаться також оборонні консультації між двома країнами. Він також зазначив, що, враховуючи військово-промисловий комплекс, дві країни зможуть довести об'єм товарообігу із 4 до 10 мільярдів доларів на рік.
Нещодавно країни домовилися про велику угоду – в листопаді Україна придбала шість ударних безпілотників із боєприпасами на суму близько 69 мільйонів доларів.
«Ми багато років працюємо над угодою з вільної торгівлі. Й справді, в цьому списку є делікатні товари, але врешті решт угоду потрібно підписати. Рішучість це зробити є у президентів Порошенка та Ердогана і якщо така рішучість буде в інших, цього буде достатньо для підписання», – заявив Мевлют Чавушоглу.
Делікатні товари – це ті товари, які обидві країни хочуть виключити зі списку «пільгових» – тих, на які розповсюджуються особливі економічні умови, каже Радіо Свобода член міжурядової українсько-турецької комісії з торговельно-економічного співробітництва та заступник голови Одеської обласної ради Юрій Дімчогло.
За його словами, процес створення вільної економічної зони триває настільки довго, бо обом країнам є що втрачати. До кожної подібної угоди укладається додатковий протокол, в якому перелічуються товари, які будуть виключені з зони вільної торгівлі. Саме цей протокол не можуть узгодити уряди, каже Дімчогло.
Туреччина входить в п’ятірку наших торговельних партнерів, причому ми експортуємо туди більше, ніж імпортуємоЮрій Дімчогло
«Туреччина входить в п’ятірку наших торговельних партнерів, причому ми експортуємо туди більше, ніж імпортуємо. Більша частина цього експорту – це метал та зерно, але із цими позиціями проблем немає. Наша країна хоче виключити з переліку товарів, на які не треба буде платити податки, крім ПДВ, деякі види турецьких товарів. Це, наприклад, текстиль, частково будівельні матеріали, зокрема керамічна плитка та інші», – зазначає Юрій Дімчогло.
Договір може дати українським підприємцям великі можливості, визнає він, втім, обидві країни намагаються захистити власних виробників. Точний перелік позицій, по яких досягли чи не досягли домовленостей – це закрита інформація, додає депутат.
Із 2011 року Україна та Туреччина провела десять раундів офіційних переговорів та шість додаткових експертних зустрічей, каже Радіо Свобода радник міністра економічного розвитку і торгівлі України Роксолана Підласа.
Останній раунд переговорів провели в травні, а додаткові двосторонні консультації – в грудні минулого року. Робота досі триває і переговори можуть бути завершені лише тоді, коли ми досягнемо прийнятного для обох сторін результату, говорять в міністерстві. У протоколі до угоди близько 22 тисячі найменувань товарів, по 11 тисяч для кожної країни і для кожного з них потрібно визначити умови ввезення на митну територію кожної з країн. Наразі умови погоджені для 80-90% найменувань товарів, зауважує Підласа.
«Українська сторона притримується принципової позиції, що угода про вільну торгівлю має відповідати її основній меті, а саме – поглиблена лібералізації доступу до ринків по всіх товарних позиціях як промислових, так і сільськогосподарських. Туреччина достатньо суттєво захищає деякі галузі. Наприклад, на деякі продовольчі позиції у них ставка ввізного мита наразі перевищує 200%. В умовах, коли українська продукція сільського господарства є достатньо конкурентоспроможною, може наситити турецький ринок і вплинути на місцеве виробництво, це питання є чутливими у переговорах», – наголошує вона.
Узгоджені зараз розділи тексту проекту угоди, що стосуються торгівлі товарами і послугами, правил конкуренції і врегулювання спорів, захисту прав інтелектуальної власності тощо. Правила електронної комерції, положення про митне співробітництво, адміністрування тарифних квот, експортні мита та субсидії і доступ до певних підсекторів послуг ще треба узгоджувати, розповіли в міністерстві. Невирішеним залишається питання умов доступу до ринків товарів у зв’язку з різним підходом сторін до ступеня лібералізації деяких ринків.
У листопаді 2018 року президент України Петро Порошенко та президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган доручили пришвидшити підготовку Угоди про зону вільної торгівлі між двома країнами.
За словами турецького президента, це мало відбутися до кінця року. За даними МЗС України, у 2017 році торговельний обіг між Україною та Туреччиною порівняно з попереднім роком збільшився на 20,1% і становив 3,78 мільярда доларів.
