(Рубрика «Точка зору»)
Тетяна Попова
В протидії російській агресії Україна має багато союзників. Надаючи нам значну допомогу, наші партнери мають право очікувати від української сторони щонайменше конструктивних та цивілізованих взаємовідносин. На жаль, ми періодично «наступаємо» на одні й ті ж «граблі» в сфері порушення прав та свобод як власних громадян, так і іноземних. Що, в свою чергу, ставить під сумнів відносини між країнами та змушує отримувати публічні застереження від партнерів.
Дуже хотілося завершити 2018 рік на позитиві, але події кінця року не стали виключенням з загальної тенденції. Загострення в Азові, куди можливості для потрапляння журналістів тільки погіршилася після початку кризи. Це і останній скандал з журналістом австрійського телеканалу ORF Крістіаном Вершютцом, якому нібито почали надходити погрози з боку радикалів. Чи дійсно вони були, чи були від радикалів, чи не були погрози надіслані з російських IP? Але тим не менш, після того, як інформацію про Крістіана розмістив у себе сайт «Посіпаки», а Крістіан заявив про погрози, МЗС Австрії 27 грудня зробив заяву про те, що вимагає з’ясувань від українського уряду. Друга проблема, яка відбулася – через включення скандального ресурсу «Миротворець» до свого «чорного списку» екс-канцлера Німеччини Герхарда Шредера. Колишній політик між іншим має стосунок до реалізації Росією проектів у сфері енергетики і зокрема «Північного потоку-2».
Власне кажучи про загрозу енергетичній безпеці Європи та українським інтересам від будівництва «Північного потоку» сказано та написано більш ніж достатньо. Виклики та загрози від його реалізації західні країни розуміють не гірше за нас.
Але наші партнери вже неодноразово давали нам чіткі сигнали: протидія російській «гібридній війні» не може бути виправданням для порушення базових прав та свобод громадян, свободи слова, діяльності засобів масової інформації, переслідувань журналістів тощо. Навіть якщо мова йде про одного з топ-менеджерів проросійського проекту. На цей раз реакція німецької сторони не забарилася: федеральне дипломатичне відомство ФРН оприлюднило свою офіційну позицію, в якій засудило діяльність «Миротворця» і в котрий раз закликало українську владу припинити функціонування зазначеного інтернет-ресурсу. Тему активно підхопили німецькі політичні діячі, засоби масової інформації, соціальні мережі і загалом це аж ніяк не сприяло підвищенню авторитету України в очах німецького суспільства.
Наші вимірювання європейського інформаційного простору показали цікаву річ: вчинок команди «Миротворця» певною мірою вплинув на внутрішньо-політичну ситуацію в Німеччині. Німці чутливі до будь-якого втручання в особисте життя та протиправного використання персональної інформації. Ще більшого нерозуміння додають такі дії з боку країни, якій Німеччина допомагає в непростій ситуації. Власне до особистості Герхарда Шредера у німців ставлення неоднозначне. Але після того, як він та його сім’я опинилися фактично в ролі жертв – зазначене додало йому кілька додаткових процентів популярності і впливовості. Як наслідок – опосередковано це вплинуло і на ставлення пересічних німців до «Північного потоку».
Про подарунок від обох сайтів російським агресорам скажемо коротко: у пропагандистів РФ з’явилася непогані «історії» для зарубіжних аудиторій, які, на жаль, ґрунтуються на реальних фактах…
Після заяв німецької сторони не менш дивно було читати офіційну позицію керівництва українського МЗС. Якщо перейти з мови дипломатичного протоколу та церемоніалу на більш звичну, то теза виглядає «просто»: оскільки ми не отримували офіційного звернення на рівні федерального дипломатичного відомства Німеччини, то проблеми не існує.
Натомість німецька сторона зробила вчинок на більш ніж на високому стандарті відносин: маючи всі законні підстави реагувати в правовій площині та захищати громадянина Німеччини, в тому числі і в судовому порядку, вона фактично утрималася від «продовження теми». Хоча все ж таки відкрию невелику таємницю: в закритих колах контактів ця тема дискутувалася дуже гостро.
Справа не в тому, що список порушень прав та свобод громадян з боку команди сайтів та їхніх спонсорів збільшився на дві позиції. Репутація країни, українського суспільства тощо важить набагато більше, дуже довго формується і досить легко втрачається. Слід розуміти, що європейське законодавство і надалі буде розвиватися у напрямку забезпечення прав громадян, посилення їх захисту від несанкціонованого втручання в приватне життя, збереження особистих даних, протидії наклепам, фейкам, маніпуляціям тощо. Зробивши європейський цивілізаційний вибір та намагаючись вибудовувати адекватні відносини з партнерами, нам слід перезавантажуватися самим. Ми маємо залишити старі стандарти в минулому та навчитися використовувати виключно законні механізми правового та іншого реагування на дії ворога.
Отже, виходячи з подій, щодо останнього скандалу з австрійським журналістом, ми радимо, щоб СБУ разом із МЗС розібралися в обох ситуаціях і зробили про це відповідні заяви.
Загалом наслідки для України виявилися цілком очікуваними. Після атаки російських військових на кораблі українських ВМС реакція світової спільноти виявилася особливо спочатку дещо стриманою. У всякому випадку, не такою, як ми очікували. Більш того, ми почули кілька сигналів від німецьких партнерів. Наприклад, що Німеччина не планує направляти свої військові кораблі в акваторію Чорного моря. Або побажання від деяких високопосадовців цієї країни лідерам Росії та України все ж таки сідати за стіл переговорів та домовлятися про урегулювання кризи. Цікаво, чи не «допомогла» на цей раз німецькій стороні описана вище діяльність одіозних сайтів сформулювати свою позицію щодо України?
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
