18 вересня Європейський суд з прав людини зобов’язав українську владу на місяць утриматися від доступу до будь-яких даних із телефону головного редактора програми журналістських розслідувань «Схеми: корупція в деталях» Наталки Седлецької, наведених в ухвалі слідчого судді Печерського суду від 27 серпня 2018 року. До 18 жовтня 2018 року захист журналістки може підготувати та направити повну скаргу до ЄСПЛ, яку суд має розглянути «в пріоритетному порядку». Як відреагували на це рішення в Україні?
«Це безпрецедентне рішення, яке нам вдалось отримати на захист української журналістики та свободи слова!» – так характеризує рішення Європейського суду з прав людини сама Наталка Седлецька.
Вона також зазначила: «У скарзі наводилися аргументи, що отримання силовиками доступу до інформації з мобільних журналістів становить загрозу викриття джерел, які повідомляють нам суспільно важливу інформацію. Це може призвести до так званого охолоджувального ефекту для всієї розслідувальної журналістики та вільної преси в Україні».
Про важливість ухвали Страсбурзького суду говорить і виконавчий директор Transparency International Україна Ярослав Юрчишин. Він вважає, що вона «захищає перш за все права людей, які готові викривати корупцію та свободу слова, а вже як наслідок – права журналістів не відкривати джерела інформації».
«Це дуже жорсткі заходи від ЄСПЛ. У випадку із Седлецькою суд застосував такі заходи на місяць, щоб вона мала можливість підготувати повноцінну скаргу до ЄСПЛ», – пояснюють у Transparency International Україна та додають, що таке рішення є унікальною практикою і прецедентом у випадку саме захисту журналістської діяльності.
«А тепер подивимось на подальші дії генпрокуратури і Юрія Луценка в дуже ганебній для себе історії з журналістами, яка вийшла за межі України. І на те, як буде і далі реагувати влада, пропонуючи просто поговорити з генпрокурором», – пише журналістка видання «Новое время» Крістіна Бердинських, дані з телефону якої ГПУ також зажадала у мобільного оператора.
На подальші дії очільника ГПУ цікаво подивитись і народному депутату Сергієві Лещенку, особливо тому, що стосовно самого Луценка, нагадує він, ЄСПЛ виносив схожу ухвалу.
Адвокат Роман Маселко тим часом вбачає в рішенні ЄСПЛ щодо Седлецької чіткий сигнал того, що Європейський суд з прав людини вважає останні дії українського генпрокурора такими, що можуть призвести до «непоправного негативного ефекту».
«Бажання Луценка приструнити Ситника коштуватиме цілій державі репутації», – прогнозує Маселко.
Попри позитивну ухвалу ЄСПЛ, оптимістичні прогнози мають не всі. Частина користувачів сумнівається у тому, що її будуть виконувати в Україні.
«Україна виконує тільки 20% рішень ЄСПЛ. Але стратегічно це, безумовно, здорово!» – пише Олена Геніна.
«Українська влада так взяла і послухалась Європейський суд», – іронізує користувач Віктор Турченко. На його думку, дані з телефону Седлецької і так вже давно отримані.
Схожі припущення висуває і Максим Вельбовець із Черкас.
Тим часом у Transparency International Україна зазначають, що у випадку відмови ГПУ виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справі Седлецької означатиме, що в Україні нехтують зобов’язаннями за Конвенцією з захисту прав людини.
Окрім того, в організації визнають: дані з телефону журналістки, які ГПУ вимагала у компанії «Київстар», справді давно можуть бути отримані, адже, згідно з постановою, їх мали надати до 18 вересня, тобто до моменту винесення рішення як апеляційним судом, так і ЄСПЛ.
«Важливо також проконтролювати, як ГПУ виконає рішення ЄСПЛ: поверне інформацію в «Київстар», знищить отримані дані чи ще якось», – зазначають у Transparency International Україна та очікують публічного коментаря генпрокурора з приводу такого «серйозного сигналу на міжнародному рівні про наявність проблем у забезпеченні свободи слова і захисту журналістів».
«Тепер, Юрію Луценко, краще відкласти в сторону усі дані, що були вилучені у Kyivstar. Бо з Європою сваритися не на часі», – апелює до генпрокурора громадський активіст Владислав Грезєв.
Він також вказує на те, що така ухвала ЄСПЛ є справжнім прецедентом, «оскільки за терміновою процедурою позови в таких справах ще не отримували позитивного рішення».
«Особливо пікантно у цьому зв’язку виглядає Апеляційний суд м. Києва, судді якого вчора (18 вересня – ред.) не скасували рішення Печерського суду про доступ до даних з телефона журналістки як незаконне і непропорційне, а лише дещо обмежили апетити правоохоронців», – відзначає екс-заступник генпрокурора України Віталій Касько.
«От якби наш суд ухвалив таке рішення у відповідь на забаганку прокуратури, то і зміни в Конституцію про євроінтеграцію в четвер не треба було б голосувати…» – вважає народний депутат Світлана Заліщук.
Про те, що такій швидкій реакції варто повчитись і українському правосуддю, пише користувачка Ярослава Афанасьєва.
«Навіть не очікувала такої швидкої реакції ЄСПЛ. Приємно читати, що для такої авторитетної організації права людини – не пустий звук», – додає вона.
«Дуже добре, що так швидко відреагували. Взагалі – це нонсенс», – констатує користувач Сергій Ґудзик.
Утім, оперативність ЄСПЛ сподобалась не всім.
«По самому Луценку, коли він сидів незаконно, ЄСПЛ думав чи не рік. На голодування Сенцова правило 39 Регламенту взагалі не застосовувалось! Ситник важливіший, ніж Сенцов?» – запитує політичний оглядач Віктор Уколов, якого пов'язують із Адміністрацією президента.
Схожу риторику має і користувач Олександр Горицвіт. Він вважає, що «звичайним українцям таке піклування і не світить від ЄСПЛ».
Непокоїть оперативність європейського суду у цій ситуації і користувача Сергія Герца. Він розповідає історію свого звернення до ЄСПЛ: каже, мало того, що у справі щодо окупації Криму шість місяців очікував лише на реєстрацію, так саме звернення ще й не можуть розглянути ось уже як три роки.
«Тут не розумію ні швидкості, ні рішення. Превентивне порушення прав? Такого не буває. Порушення або є, або немає», – пише він.
Водночас є і ті, кого дивує не лише оперативне рішення ЄСПЛ, але і рішення українського суду у справі журналістки. Наприклад, про це говорить народний депутат Павло Різаненко.
Чого очікувати далі? У Transparency International Україна вважають, що наразі м’яч опинився на полі української влади і насамперед ГПУ.
«Вже очевидна спроба «включити окуня», маніпулювати терміном «рівність перед законом»: якщо можна прослуховували чи знімати інформацію з носіїв інших, то чому не можна в журналістів, – зазначають в організації. – ЄСПЛ своїм рішенням дав відповідь на це: бо це про захист викривачів і свободу слова. Це опосередковано пояснює, чому ГПУ вимагала такий великий обсяг інформації: бо в цей час Наталка чи її група точно мали контакти з джерелами у інших їхніх розслідуваннях. Які могли стати викритими. Викриття яких дуже затребуване насіровими, розенблатами, демчинами та іншими реліктами корупційного сьогодення».
До 18 жовтня захист Наталки Седлецької має час для підготовки та направлення повної скарги до Європейського суду з прав людини, який повинен її розглянути «в пріоритетному порядку».
Адвокат Сергій Шевчук, між тим, висловлює песимістичні прогнози.
«Скоріше за все, кейс буде програно, оскільки під час комунікації з державою Україна Генеральна прокуратура буде говорити про приховування інформації про злочини. І тоді не буде встановлено співмірність, яку було первинно застосовано за правилом», – припускає він.
Рішенню ЄСПЛ передувала ухвала Апеляційного суду Києва від 18 вересня про зменшення обсягу даних, які може отримати слідчий з мобільного телефону Седлецької.
Раніше, 27 серпня, Печерський районний суд Києва на вимогу Генеральної прокуратури дав їй дозвіл отримати від провайдера інформацію з телефону керівника програми журналістських розслідувань «Схеми»: дати, час та місце перебування з липня 2016-го по листопад 2017 року.
Тоді Радіо Свобода висловило обурення ухвалою. Редакція програми «Схеми» також виступила із заявою, в якій засудила тиск на Наталку Седлецьку, а низка правозахисних і медійних організацій наголосила, що дії прокурора і судді мають стати предметом дисциплінарного розгляду.
Про те, що українська влада має поважати право журналістів на конфіденційність джерел, заявили в ОБСЄ та платформі Ради Європи, а ЄС та США висловили побоювання, що такі рішення суду можуть мати несприятливий вплив на свободу преси.
