Мати ув'язненого в сусідній Росії фігуранта севастопольської «справи Хізб ут-Тахрір» Нурі Примова Раїме 20 червня оголосила голодування. Про це вона написала в коментарях під одним із постів на Facebook на сторінці кримськотатарської активістки, правозахисниці Лутфіє Зудієвої. Раїме Примовій 68 років, вона ‒ інвалід другої групи. 30 червня ‒ 11-й день із моменту, коли вона повністю відмовилася від їжі.
За минулий тиждень Раїме схудла на три кілограми. Коли вона прийшла до міської лікарні до терапевта й повідомила, що оголосила голодування, лікар їй одразу сказав: «Вам потрібно берегти своє здоров'я, вам зовсім не можна голодувати». У Раїме відсутня одна нирка та діагностоване захворювання печінки. У тумбочці лежать різноманітні ліки, які потрібно постійно вживати. Примова каже, що тепер боїться їх пити на голодний шлунок. За тиждень її вага знизилася з сімдесяти чотирьох кілограмів до позначки сімдесят один. Зараз вона п'є тільки воду та чай. «У мене вже почалися запаморочення, темніє в очах, болить шлунок», ‒ каже жінка. Але відступати від свого рішення вона не збирається.
У січні 2015 року її сина, Нурі Примова, затримали в селі Штурмове (Севастопольський район) та звинуватили в причетності до діяльності «Хізб ут-Тахрір». Він став одним із чотирьох фігурантів у цій «справі». Судовий розгляд тривав рік і дев'ять місяців, після чого Нурі засудили до п'яти років колонії загального режиму. Зараз він відбуває термін у виправній колонії 5 у російській Республіці Марій Ел. Перед початком голодування Примова написала заяву в севастопольське управління ФСБ Росії з вимогою звільнити сина й оголосила голодування на знак протесту проти дій підконтрольних Росії силових структур. Основна мета ‒ домогтися внесення сина до списку на обмін разом із Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком та іншими українськими в'язнями. За її словами, коли вона прийшла до управління ФСБ, там їй сказали, що керівника управління ФСБ Росії у Севастополі Максима Мухіна немає на місці й відповідь буде тільки через місяць. «Я відповіла, що не доживу, ‒ згадує Раїме й додає, ‒ розумієте, я просто дуже за нього боюся. Я от дивлюся, як поводяться з Фератом Сейфуллаєвим, який роками в ШІЗО сидить, і дуже хвилююся за свою дитину».
Через кілька днів, після початку повноцінного голодування Раїме Примова говорила з сином: «Він, звичайно, дуже обурювався. Казав: не треба, мамо, зі мною все буде нормально». Раїме живе з дев'ятнадцятирічною онукою Севілею, племінницею Нурі. Дівчина згадує: бабуся повідомила їй про свій намір телефоном. «Звичайно, я спочатку не повірила. Приїхала додому ‒ дійсно, п'є тільки воду. Я думала, ну день протримається, ну два. На третій, коли було зрозуміло, що наміри серйозні ‒ я почала хитрувати. Готувати їй те, що вона любить, наприклад. Все одно ніяк. Через тиждень усвідомлюю, що це ‒ серйозно, але все-таки не втрачаю надії відмовити».
Раїме каже, що першим на її голодування відреагував голова Меджлісу кримськотатарського народу, український народний депутат Рефат Чубаров. «Сказав, тримайтеся, що не потрібно мені голодувати, потрібно прислухатися до сина. Я кажу, я не можу, потрібно витягнути наших дітей. Я ось прожила все життя і тут, раптово, три роки тому дізналася, що мій син – «екстреміст», ‒ нарікає жінка. Також Раїме зачитує звернення уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової. У ньому Денісова зазначає, що Нурі Примова вказано в першій «хвилі» на відвідування його в колонії. Сама Раїме була в нього в колонії на побаченні минулого року, говорить, що не знає, коли вийде поїхати наступного разу: «Це дуже дорого, та й страшно перебувати в тій атмосфері».
Раїме витягує сімейний альбом із фотографіями та розкладає їх на столі. Дуже багато фотографій, де він на сцені. Примов деякий час жив у Києві, де навчався в університеті Карпенка-Карого, грав у театрі «Колесо». Після повернення додому, до Криму, почав будувати будинок та прийняв іслам. «Його провина лише в тому, що він почав вчитися молитися і жити за канонами ісламу. Виявляється, цього достатньо, щоб посадити в тюрму», ‒ розповідає Раїме Примова. Жінка зауважує, що про неї не забувають, активісти постійно телефонують і питають про її самопочуття, приїжджають відвідати. Зокрема, днями її відвідали кримські юристи Едем і Ельвіна Семедляєви. Говорячи про умови припинення голодування, Раїме підкреслює, що хоче дочекатися реакції від російської Федеральної служби виконання покарань: «Я хочу дочекатися їхньої відповіді. Однак, звичайно, якщо стане дуже погано ‒ я припиню».
