(Рубрика «Точка зору»)
Криму доведеться пережити кремлівську пенсійну реформу разом із сусідньою Росією. Для тих кримчан, хто розраховував, що анексія півострова принесе підвищення рівня життя, це стане черговим гірким розчаруванням. Причому, на відміну від України, де підвищення пенсійного віку супроводжувалося постійними політичними та громадськими дискусіями, в Росії влада не дослухатиметься до заперечень громадян. Єдиний російський політик, хто може спробувати організувати протест проти можливого підвищення пенсійного віку, Олексій Навальний, не надто популярний у Криму.
Але найважливіше, що варто зрозуміти людям, вихованим у радянських традиціях або мріях про них: підвищення пенсійного віку неминуче в будь-якій країні, яка думає про своє виживання. Україна просто була набагато біднішою, ніж Росія, тому змушена була раніше відмовитися від соціалістичного експерименту. А тепер і російські чиновники змушені визнати, що грошей для збереження колишнього рівня пенсійного віку в бюджеті просто скоро не буде.
І, як це не парадоксально звучить, анексія Криму ‒ одна з найважливіших причин російської пенсійної реформи. Звичайно, підвищувати вік виходу на пенсію довелося б у будь-якому випадку, рано чи пізно. Однак якби нападу на Україну не було ‒ то радше пізно, ніж рано.
А так після анексії російська влада змушена збільшувати військові витрати. Російська економіка зазнає втрат від західних санкцій. З бюджету вилучаються непомірні для нього витрати на амбітні проекти Володимира Путіна: той же Керченський міст – чудова ілюстрація цих амбіцій. А розплачуватися за все це доводиться російському платникові податків. Зокрема, й тим, що тепер доведеться виходити на пенсію набагато пізніше.
Обиватель, який не знається на політиці та економіці, як правило, реагує на моментальну картинку «багатого життя», часто телевізійну. У Росії живуть набагато краще, ніж в Україні, та й пенсія там вища – значить, і мені буде краще в Росії, ніж в Україні. Це ‒ проста логіка, з якою дуже непросто сперечатися, цифри говорять самі за себе. Тим більше, що після перемоги української демократії починаються події, які нібито тільки доводять правоту цієї логіки: підвищується пенсійний вік, збільшуються розцінки на комунальні послуги. Ось вам і результат Майдану!
Але тепер той же обиватель має дати відповідь самому собі на запитання: чому те саме відбувається вже не в Україні, а в Росії? Адже в Росії ніякого народного повстання не було, а Володимир Путін, з ім’ям якого багато жителів сусідньої країни пов’язують підвищення свого добробуту, готовий правити до нескінченності. І ціни на нафту ‒ цей головний, якщо не єдиний реальний ресурс російської економіки ‒ знову піднімаються. Що ж трапилося?
А те, що існують об’єктивні тенденції. Населення Росії старіє і зменшується, енергоресурси вже не можуть забезпечити економічне зростання. Плюс непомірні витрати на війну та конфронтація з цивілізованим світом ‒ у ситуації, коли Росія відчайдушно потребує підтримки цього самого світу. І результат ‒ у бюджеті Росії, в гаманцях росіян, в їхній подальшій роботі до пізньої старості.
Інакше вже не буде ‒ ні в Росії, ні в зонах її окупації чи контролю.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
