У новому звіті Європейського офісу підтримки прохачів притулку (EASO) повідомляється, що у 2017 році країни Євросоюзу (а також країни «шенгену», що не входять до ЄС) отримали 728 470 заяв на міжнародний захист. Це на 44% менше, ніж у 2016 році, але все ж вище, ніж показники напередодні міграційної кризи. При цьому кількість заяв з України також знизилася. Грузії ж, навпаки, зростання кількості заяв на притулок загрожує припиненням безвізового режиму із ЄС. Чому ж українці стали менше просити про міжнародний захист?
У звіті EASO зазначається, що найбільша кількість заяв на отримання притулку у 2017 році в ЄС (включно із Норвегією, Швейцарією, Ліхтенштейном та Ісландією) надійшла від прохачів із Сирії, Іраку та Афганістану. За ними – Нігерія, Пакистан, Еритрея, Албанія, Бангладеш, Гвінея та Іран.
Німеччина вже шостий рік поспіль залишалася першою країною ЄС за кількістю отриманих заяв на притулок. За нею – Італія, Франція, Греція та Велика Британія.
У 2017 році кількість поданих заяв із України знизилася: якщо у 2016 році в ЄС отримали від українців 12 635 заяв, то у 2017-му – 10 300.
Тим часом із Грузії, наприклад, кількість заяв на отримання міжнародного захисту зросла: якщо у 2016 році 8 835 грузинів попросили притулку, то у 2017 ця кількість досягла 12 000.
Стосовно цієї тенденції в Євросоюзі вже неодноразово висловлювали занепокоєння: зростання кількості шукачів притулку в ЄС з-поміж громадян Грузії називають загрозою безвізовому режимові для Тбілісі.
Та Україні, яка, як і Грузія, отримала безвізовий режим із ЄС у 2017 році, ця проблема, судячи із статистичних даних, поки що не загрожує.
Чому знизилася кількість заяв з України?
Аналітик незалежного аналітичного центру CEDOS Олександра Слободян у коментарі Радіо Свобода пояснила, що із початком війни на сході України у 2014 році багато українців намагалося отримати притулок в ЄС.
Розгляд справ займав багато часу через міграційний наплив із країн північної Африки, і, зрештою, в ЄС ухвалювали рішення, що українці все ж не потребують додаткового захисту, адже більшість не переслідується нинішньою владою, і в самій Україні також є безпечні місця.
Тому багато українців зрештою змушені були повертатися назад.
«Тобто люди спочатку подавали заяви, і не тільки з Донецької і Луганської областей, а також і трудові мігранти і їхні діти, які сподівалися, що в такий спосіб зможуть легалізуватися. Після цього періоду ми час від часу моніторили ситуацію, і не бачили зростання. Підозрюю, що ця тенденція продовжується», – зауважує Слободян.
Але чи можливо таке, що українці просто почали залишатися нелегально в країнах ЄС, порушуючи правила перебування у цих країнах?
Із запровадженням безвізового режиму Слободян зв’язків не бачить: мовляв, і до нього отримати візу для того, щоб потрапити до країн ЄС, було не настільки складно.
Краще працевлаштуватись легально, ніж прикидатися біженцем
Але аналітик наголошує: справа в тому, що сьогодні для українців з’явилося чимало шляхів виїхати з країни і в легальний спосіб. Мова передусім йде про кваліфіковану робочу силу. Наприклад, у Польщі досить лояльне законодавство, і багато українців користуються «безвізом» для того, щоб виїхати та пошукати собі відповідні умови працевлаштування, зауважила Слободян.
Директор Інституту аналізу та прогнозування Юрій Лісничий у коментарі Радіо Свобода погоджується, що зменшення кількості заяв від українців на отримання притулку в ЄС пов’язане саме із тим, що європейські країни, і зокрема Польща, запровадила сприятливі умови працевлаштування.
«Заяви на отримання притулку – це був такий прихований спосіб оформити можливість працевлаштування. А якщо роблять реальну можливість влаштовуватися на роботу, то я так розумію, відпадає необхідність подавати такі заяви», – пояснив Лісничий.
Експерт також наголосив, що наразі всередині ЄС йде конкуренція за робочу силу. Наприклад, поляки та чехи самі виїжджають у західні європейські країни через більшу заробітну плату. Тому в результаті в самій Польщі робочої сили немає – і вони її компенсують якісною українською робочою силою.
Грузія: є сподівання, що проблема тимчасова
А ось у ситуації із Грузією справи складаються дещо інакше. Про те, що різке зростання кількості шукачів притулку в ЄС із-поміж громадян Грузії є загрозою безвізовому режимові, почали говорити ще раніше.
Швейцарія навесні навіть ініціювала проведення дискусій із цього приводу. Та, як пояснювала у березні керівниця швейцарського відділу Amnesty International Деніз Ґраф, це проблема перехідного періоду.
«Як тільки певна кількість заявників отримає негативну відповідь, ця тенденція знову зміниться», – каже вона.
Однак не всі погодилися з такою думкою – депутат парламенту Швейцарії Пірмін Бішоф тоді висловив стурбованість, кажучи: «Насилу можу уявити собі, щоб грузинів вдома переслідували і їм щось загрожувало».
Президент Грузії Ґіорґі Марґвелашвілі заявляв, що Тбілісі готовий докласти більше зусиль для збереження режиму візової лібералізації.
