У матеріалі «Команда Сенцова» газета «День» нагадує, що у день відкриття Чемпіонату світу з футболу 2018 виповнюється місяць від початку голодування українського політв’язня. Сенцов «грає» проти режиму, який перетворює на зону всю Росію плюс окуповані території, і його команда має перемогти.
Газета «День» також розповідає, чому і коли гасло «О спорт, ти мир» спрацьовує з «точністю до навпаки». Видання пише, що для тоталітарних й авторитарних режимів – Олімпіади й інші резонансні спортивні змагання є важливими інструментами їхньої легітимації, передусім геополітичної, а на додачу – й гуманітарної. Мовляв, дивіться, в нас усе як у людей, ми не страшні, а чимось ще і кращі за інших. І тому маємо, зокрема, право брати «братні» народи під свою опіку та відхоплювати шматки території тих чи тих держав. Бо якщо Німеччина й Росія скористалися позитивним враженням про себе, викликаним Олімпіадами, то фашистська Італія зробила те саме після чемпіонату світу з футболу: він відбувся там 1934 року, а через рік Муссоліні скерував свої війська на Абіссінію, невдовзі окупувавши її, – й отримав у відповідь дуже символічні санкції з боку Ліги націй. Газета запитує – невже ж Захід не бачить загрози, яку несе сучасній цивілізації сам факт проведення чемпіонату світу з футболу в путінській Росії. Адже це послужить легітимації російського агресивного неототалітаризму, вже готового воювати з усім світом. Стаття називається «Брудна гра…»
Є в Україні питання, обговорювати які – собі дорожче. Серед них на чільному місці – мовне, переконує в тижневику «Країна» політолог Валентин Бушанський. Ця тема вкрай складна, в ній безліч відтінків, ігнорувати які – втратити суть справи; і сила-силенна емоцій, не зважати на які – неприпустимо. Автор зазначає, що часто в дискусіях можна почути питання: що важливіше – мова чи професіоналізм? Питання це – маніпулятивне. Це чиста софістика. Бо професіоналізм і мова лежать у різних культурних і соціальних площинах, і тому протиставляти їх некоректно. Економіка й мова протиставляються в Україні від дня незалежності. Це була улюблена фішка Партії регіонів. Тепер цю тему осідлали демагоги з «Опозиційного блоку» й інші поборники «За життя!». Подібне протиставлення, але з іншим акцентом, роблять постреволюційні патріоти, які на всі закиди відповідають: зате ми у вишиванках. Що в перекладі українською означає: любіть Україну і не заважайте нам красти. Політолог переконує, що Україна – на гачку мовного питання. І маніпулятивна гра з ним має основою не лише провокативний умисел, який іде від прагнення Москви розколоти Україну, а й від браку теоретичної бази для його вирішення.
«Русский мир» лізе дрібницями, але на кожному кроці» – у статті під таким заголовком тижневик «Країна» друкує інтерв'ю з письменником Юрієм Винничуком. Коментуючи суспільні настрої в країні, він наголошує, що найнебезпечнішим з них є зрадофілія, яка ґрунтується на неправдивій інформації. Люди вірять брехні, яку закидають в інтернет і поширюють. Також з’являються божевільні ідеї: перевернути прапор, замінити гімн. Люди не розуміють, що це – святі речі, наголошує письменник. Він також стверджує, що на зрадофілію хворіють люди із низьким рівнем інтелекту. Як правило, вони ні в чому себе не проявили.
Невиконання Будапештського меморандуму зламало міжнародну довіру до ядерного клубу і ще раз довело: маєш силу – з тобою рахуються, не маєш – горе переможеному, переконує експерт газети «День». Він вважає, що єдиний можливий формат, який теоретично може впливати на Росію, це формат Будапештського меморандуму. Україна, погодившись на інший формат, згаяла час. Тому сьогодні потрібно робити все, щоб запрацював формат Будапештського меморандуму, коли за столом переговорів, крім Німеччини, додатково будуть сидіти ядерні держави: Франція і Росія, а також США, Великобританія і Китай. Це потрібно не тільки Україні, а й для збереження в подальшому глобального миру в світі. Інакше ті країни, які хочуть мати ядерну зброю, будуть робити все, щоб її розробити. А від «нормандського формату» Київ може очікувати лише збереження статусу-кво «із пораненням, яке постійно стікає кров’ю».
