Минулого тижня окупована Горлівка, точніше, її околиці стали однією з найгарячіших точок на Донбасі. Як живеться звичайним людям в період військових загострень? І чому довкола Горлівки напружена ситуація? Про це в ексклюзивному репортажі журналістів проекту Радіо Свобода Донбас.Реалії з непідконтрольної частини Донбасу.
Західні околиці окупованої Горлівки. Селище Гагаріна, що в передмісті, відоме ще як і Глибоке: порожні вулиці, розбиті вікна, надщерблені шрапнеллю стіни.
«Нам ховатися ніде, влучить – і все!» – розводить руками місцева жителька.
У нас тут немає бомбосховища, лише підвал!
«Там підвал такий гнилий. Тут ось снаряд падав – весь будинок тремтів, і ми ледь в підвалі не загинули. У нас тут немає бомбосховища, лише підвал!» – розповідає літня жінка.
Бої в районі західних околиць Горлівки тривають вже понад два тижні. Такого не було з 2015 року.
«З 10 травня бої відбуваються кожен день. Коли стріляють, вдома сидимо. У нас немає підвалу в будинку», – каже місцевий чоловік.
Зазвичай стріляють вночі і вранці. Але в останні дні гримить і вдень. Ті, кому є куди переїхати, залишають Горлівку.
Не те що по підвалах – їх взагалі тут немає реально. Люди виїхали
«Двері зачинені, нікого немає. Не те що по підвалах – їх взагалі тут немає реально. Люди виїхали. І стріляти не перестають, це ось затишшя – на якихось 15–20 хвилин», – додає жінка.
Ближче до околиць час від часу можна почути поодинокі постріли – працюють снайпери.
А жителі цього будинку врятувалися дивом: гаубичний снаряд наскрізь пробив дах, стіну і впав неподалік, не вибухувши.
«Уночі впав снаряд в городі. Всередині стеля осіла, і зовні. А куди нам ховатися? Поки добіжиш до бомбосховища, приб’є ще дорогою», – каже дівчина.
Крім того, артилерією розбило один з під’їздів п’ятиповерхового будинку. Є поранені. Місцева «адміністрація» закрила школи.
«Школи закриті. Це ж діти. Вчителі телефонують учням, вони якось передзвонюються, якимось чином збираються ці іспити здавати. Загалом морок, морок, повний морок», – нарікає місцева жителька.
Причини військових загострень
Представники терористичних угруповань заходили на територію селища, погрожували, залякували місцеве населення. Було ухвалено рішення – взяти цю територію під контроль України
У штабі Операції об’єднаних сил заявляють: активність під Горлівкою почалася після того, як військові зайняли селище Південне – колишнє Ленінське. Воно перебувало в «сірій зоні». І за Мінськими угодами повинно бути під контролем України.
«Нещодавно з’явилися випадки, коли представники терористичних угруповань заходили на територію селища, погрожували, залякували місцеве населення. Таким чином, не давали їм спокійно жити. Було ухвалено рішення – взяти цю територію під контроль України», – каже офіцер прес-центру ООС Віктор Шубец.
Ймовірно, розпалюють ситуацію і бої за стратегічні висоти, володіння якими дає значну перевагу на цій ділянці фронту.
«Тактичні бої за висоту йдуть. Там терикони, там шахта Гагаріна, і розташування дозволяє бачити значну частину Горлівки. Якщо стратегічно зайняти цю висоту, цим, найімовірніше, і пояснюється», – припускає колишній житель Горлівки Олександр Білінський.
«Ми тримаємо під контролем один із териконів, але ми не ведемо з нього обстрілів. У нас інша позиція, ми зараз маневрені, ми тримаємо оборону навколо терикону, грубо кажучи», – пояснює офіцер прес-центру ООС Віктор Шубец.
У місті періодично з’являються спостерігачі ОБСЄ. Це, мабуть, єдині представники міжнародних місій, яких місцеві жителі бачили за довгий час.
«Вони приїжджають – побудуть, покрутяться – і поїдуть. А якщо стріляють – відразу швидко мотають! Ось це ОБСЄ, це ось!» – розповідає літня жінка.
Мирне життя в окупації
Паралельно з війною триває і мирне життя. Практично не звертаючи уваги на бойові дії, працюють магазини. Виявити їх можна за прапорами угруповання «ДНР» біля входу. Щоправда, з грошима у місцевих жителів сутужно. Кажуть, роботи мало.
«Ми пенсіонери, і у нас ось корови – молоко продаємо. Ось тим і живемо. Ну, і я ще пенсію отримую», – каже чоловік.
Хто в ЖЕКу працює, хто на заробітки виїжджає
«Хто в ЖЕКу працює, хто на заробітки виїжджає, переважно їдуть на заробітки», – додає інший місцевий житель.
Варто від’їхати від західних околиць Горлівки на кілька кілометрів углиб міста – і тут зовсім інша реальність. На вулицях багато і людей, і машин. І турботи у місцевих інші.
«Збиралися в Росію на море», – каже жителька Горівки.
«Хотілося б в Бердянськ з’їздити ще разочок», – зазначає літній чоловік.
«Відпочиватимемо в Бердянську! Ми щороку їздимо в Бердянськ!» – відповів чоловік.
Схоже, що за чотири роки бойових дій в непідконтрольній Горлівці до війни звикли.
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
