(Рубрика «Точка зору»)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Авіакатастрофа президентського Ту-154 поблизу російського Смоленська 10 квітня 2010 року стала шокуючим ударом для Польщі.
Із 96 загиблих, окрім президента Качинського, його дружини та штату, було 18 парламентарів, 10 генералів та адміралів, які репрезентували польське військове керівництво та політичну еліту.
Ця катастрофа стала ударом для Варшави.
За іронією, польський президент загинув по дорозі на заходи, присвячені річниці злочину радянської влади, яка навесні 1940 року розстріляла 22 тисячі полонених польських військових офіцерів. Так Москва знищила польську еліту того часу.
Через сімдесят років по тому, за іншого російського лідера, вихідця не лише загалом з радянської системи, але й із найгірших зразків системи колишнього КДБ, польська еліта пережила майже аналогічну трагедію.
Розслідування подробиць катастрофи, яке затягнулося на роки, показало, що новий російський режим міг відіграти чи не вирішальну роль у плануванні та реалізації Смоленської трагедії…
Розслідування довжиною в 8 років
Перші спроби пролити світло на причини авіакатастрофи поставили більше запитань, аніж дали відповідей.
Звіт за результатами розслідування 2011 року наводив заплутаний перелік причин, більшість з яких вказувала на людський фактор. Російські і польські слідчі загалом не дійшли згоди щодо головної причини трагедії. Однак в цілому все зводилося до помилки пілота, складних погодних обставин та непрофесійних дій диспетчера.
Однак навіть попри такі, здавалося б, нейтральні результати, поведінка Москви видавалася підозрілою – анонсована «повна співпраця» в розслідувані так і залишилася обіцянкою…
Росія також не надала польській стороні доступу до уламків літака – навіть при тому, що попередня версія розслідування в загальних рисах збігалася і в росіян, і в поляків.
Ба більше – під час розслідування стало очевидним, що деякі речі загиблих пасажирів незрозумілим чином зникли. Зокрема, й таємні комунікаційні протоколи НАТО, які точно були на борту.
Крім того, російська сторона цілеспрямовано поширювала чутки про нібито пиятику в літаку і про те, що в кабіні пілота перебували сторонні особи з числа пасажирів…
Все це не могло не викликати підозр у приховуванні інформації та саботажі справді об’єктивного розслідування інциденту з боку Росії.
Кардинальні зміни в розслідуванні настали у 2015-му, коли в Польщі до влади прийшли праві з партії «Право і справедливість».
Тодішній міністр оборони Польщі А. Мацеревич офіційно відкинув висновки попереднього звіту, назвавши їх «сфальсифікованими».
Минулого місяця був офіційно оприлюднений інший звіт, який кардинально відрізнявся від попереднього – як за характером, так і за висновками.
Ключовою його тезою стало твердження про те, що головною причиною авіакатастрофи був не людський фактор чи помилка пілота, а 2 вибухи на борту літака.
Це кардинальним чином змінювало ставлення до трагедії, висуваючи на перший план теорії змови.
Слід російських спецслужб
Два вибухи на борту Ту-154 президента Республіки Польща, про які заявляє Варшава, порушують низку важливих запитань, кожне з яких, враховуючи занадто нервову реакцію Росії на ці нові обставини (на додачу до саботажу розслідування в попередні роки), незмінно приводить нас до російських спецслужб.
По-перше, яким чином вибухівка могла опинитися на борту президентського літака? Очевидно, що перед вильотом він мав пройти ретельну перевірку.
Це означає, що до закладення вибухових пристроїв причетний хтось із кола людей, які мали доступ до літака президента перед підготовкою до вильоту. Це міг бути як завербований росіянами безпосередньо для цього завдання агент, так і агентурна група, зв’язки з якою могли зберегтися ще з часів соціалістичної Польщі.
Є ще один цікавий факт: літак Качинського вилітав другим, слідом за Туском, який теж брав участь у тій же церемонії, і чий літак так само перевіряла служба безпеки. Очевидно, що в поспіху, яким супроводжувався виліт президентського борту, сховати вибухівку було значно легше… (Насправді Дональд Туск відвідував Смоленськ і Катинь іще за три дні до трагедії, 7 квітня 2010 року, коли він узяв участь в іншій жалобній церемонії, разом із президентом Росії Володимиром Путіним – ред.)
По-друге, масштаб акції вимагав існування зв’язків у політичних колах. Знищення політичного керівництва іншої держави – не просто акт терору, а цілеспрямована операція, яка мала бути прорахована не лише з технічного, але й з політичного боку, адже росіяни мали бути впевнені в тому, що об’єктивного й швидкого розслідування трагедії не буде, а отже, не буде ризику розкриття.
Тому очевидно, що виконавці діяли не самі, маючи серйозне політичне прикриття, що, втім, зовсім не означає, що вони знали один про одного, скоріше, навпаки.
Все це, кажуть у Варшаві, підтверджує причетність Кремля до інциденту. Однак схоже, що навіть в таких невигідних обставинах спецслужби Росії знайшли спосіб впливу на ситуацію.
Звіт ще до його офіційного оприлюднення став набувати неоднозначного політичного контексту, який, подібно до бомби уповільненої дії, може стати ще одним потужним ударом по польському політикуму і дезавуювати висновки розслідування.
Висновки звіту несподівано стали використовуватися нинішньою польською опозицією проти діючої влади: так, на минулорічних дебатах Лех Качинський, брат загиблого президента Ярослава, прямо звинуватив діючу владу в тому, що вони «знищили, вбили» тодішнього главу польської держави.
З точки зору російських спецслужб, ситуація виглядає виграшно – в будь-який момент можна перевести висновки звіту в площину внутрішньополітичної боротьби в Польщі, зробивши наголос на тому, що нові результати розслідування є політично вмотивованими й від самого початку були задумані виключно як інструмент з’ясування політичних стосунків між владою та опозицією в Польщі.
Наслідки
Новий звіт про Смоленську трагедію ставить загибель ключових представників тогочасної польської еліти у зовсім інший контекст.
Оскільки загиблі військові та політики репрезентували цілий пласт польської еліти, зацікавлений не лише в тіснішій співпраці Польщі з НАТО та США, але й у провадженні цілеспрямованої політики з послаблення впливу Росії у Східній Європі, в першу чергу в Україні, очевидним є мотив російської сторони.
Усі подальші дії Кремля тільки підтверджують його роль в авіакатастрофі під Смоленськом.
Так, майже одразу після оприлюднення звіту російські ЗМІ стали поширювати тезу про політичну вмотивованість результатів розслідування, політичне замовлення та загострення внутрішньополітичної боротьби в Польщі.
Сам російський президент Путін навіть промовисто заявив, що раз вибухівку заклали в польському аеропорту, то це провина самих поляків.
Додамо сюди багатий досвід впливу російських спецслужб на політику не лише сусідніх, а й таких віддалених країн, як США, і отримаємо повну картину ретельно спланованої та здійсненої спеціальної операції, метою якої було не лише фізичне знищення антиросійськи налаштованої політичної еліти Польщі, але й поступове занурення внутрішньої політики держави в суцільний хаос – технологія, яку росіяни тепер можуть випробувати на будь-якій іншій державі, в тому числі й в Україні.
Тарас Жовтенко – експерт з проблем національної безпеки, кандидат політичних наук
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
