У всіх планах використання миротворців на Донбасі чомусь превалює політика, ідеологія, геополітика, а не економічний прагматизм. А тим часом, як наголошує дописувач сайту «Хвиля», всі не пов'язані з економікою конструкції, швидко обвалюються. Тому питання економічної стійкості України та добробуту громадян повинні обов'язково враховуватися при плануванні. Видання нагадує, що Україна наближається до виборчого циклу: проведення президентських, парламентських і місцевих виборів радикалізує внутрішньополітичну обстановку. І хоча неодноразово йшлося про шкоду для країни маніпулятивних і популістським гасел, завжди знайдуться ті, хто їх буде використовувати. Поки ж є час узгодити позиції, ввести миротворців, отримати певний позитивний ефект і тим самим нейтралізувати радикалів-популістів. Робити те ж саме в умовах виборчої кампанії буде неможливо, попереджає дописувач у публікації «Миротворці на Донбасі: прагматичний підхід».
Антитерористична операція на Донбасі закінчилася 30 квітня і починається Операція об'єднаних сил. Чи вплине це на військову політику країни і як Україні реінтегрувати окуповані області, аналізує видання «Фокус». Дописувач сайту вважає, що те, як зміниться політика ведення самої військової операції на сході країни, залежить від Генштабу і того, чи буде Україна вести себе на Донбасі агресивніше і жорсткіше. Експерт вважає, що перепідпорядкування військової операції безпосередньо військовому командуванню виправдано, бо поліпшить керованість і прискорить ухвалення рішень. Однак зміна тактики управління військовою операцією в найближчому майбутньому, ймовірно, зіштовхне Україну з іншою проблемою – неспроможністю Києва повноцінно реінтегрувати окуповані території. Чітко прописаного сценарію реінтеграції Донбасу немає. Тому вже зараз потрібно проводити широку інформаційну кампанію на Донбасі, яка пояснює, що не Україна їм ворог, а Росія. Адже саме вона принесла війну на землю Донбасу, наголошується в статті.
Ідентичність української політичної нації сьогодні перебуває на завершальній стадії свого формування, переконує дописувач «Української правди». Однак є три проблеми. Перша – відсутність консенсусу щодо того, як має виглядати в майбутньому українська нація: вона має сформуватися як плавильний котел, де всі етнічні групи вливаються й асимілюються українським етносом, чи збережеться єдність у різноманітності різних етнічних груп. Другою проблемою є те, що приблизно 30% громадян у південно-східних регіонах і на Донбасі вважають українців україномовних і російськомовних двома різними народами. І третя велика проблема – це уявлення про українців і росіян як про два братніх народи. Дописувач наголошує, що українська політична нація остаточно відбудеться тоді, коли буде досягнуто домінування однакової етичної традиції і цінностей, переконаний дописувач «Української правди».
Сьогодні всіх українців, незалежно від статків, об’єднує відсутність впевненості в завтрашньому дні та необхідність вирішувати базові питання свого життя, переконаний дописувач сайту «Хвиля». Він вважає, що нині виживання в українському суспільстві стало світоглядною конструкцією. Виживають всі – від олігархів до пересічних людей. Так, скажімо, олігарх Фірташ переживає за своє майбутнє не менше, ніж український пенсіонер, хоча робить це в інших умовах і з інших причин. Зрештою, виживає той самий Порошенко. Сьогодні йому нагально треба вирішити питання другого терміну президентства або свого майбутнього. І чим більше він стає не впевненим, що з ним все буде гаразд, тим більше помилок і радикальних кроків буде ухвалювати. Виживає Тимошенко, для якої це мабуть останній шанс виграти вибори. Виживання – це індивідуальна стратегія, наголошує дописувач. Коли людина особисті цілі ставить вище всього. Антонімом до виживання в даному контексті є соціальна відповідальність. Виживання всіх проти всіх загрожує суспільною кризою. Коли більшість думає за себе, суспільство не може продемонструвати колективну дію. А українські проблеми потребують саме потужної колективної мобілізації. Військовий конфлікт, загроза дефолту, втрата підтримки на Заході – все це вимагає організованої відповіді, яку не можуть дати егоїстичні зациклені на власному виживанні люди, наголошує дописувач сайту.
Інтернет-видання «Лівий берег» пише, що відтік трудових ресурсів з України продовжує зберігатися з 2009 року. За цей час в цілому з України виїхало і не повернулося 3,3 мільйона осіб. Однак, в останні роки міграційний тренд носить короткостроковий характер – з емігрантів українці перетворилися в «заробітчан». У переважній більшості їдуть працювати чоловіки (70%), в основному віком до 40 років. Найбільш популярні країни для заробітків – сусідня Польща і Росія, де менш відчувається мовний бар'єр. Якщо не зміниться ситуація в економіці і ринок праці в Україні не стане конкурентним у порівнянні з європейським, українці і далі будуть активно їхати заробляти в країни Європи. Хоча, як зазначає видання, понад 60% трудових мігрантів планують повернутися в Україну. А відтак українська влада і бізнес повинні зробити все можливе, щоб забезпечити адекватні зарплати. І не за рахунок нехитрого підняття «мінімалки», яке без економічного зростання тільки призведе до інфляції, а за рахунок підвищення продуктивності праці, наголошує видання.
