Державна служба з надзвичайних ситуацій України розпочала перевірку торгово-розважальних комплексів країни. Офіційно – вказівка Кабінету міністрів, неофіційно – трагедія в в Кемерові підштовхнула більш ретельно поставитися до протипожежної безпеки в місцях масового скупчення. Тим часом у деяких торгових центрах Києва й досі відсутні системи пожежогасіння, а евакуаційні виходи не завжди відкриті.
«Враховуючи ситуацію, яка сталася в Кемерово, Російська Федерація, сьогодні Державна служба з надзвичайних ситуацій розпочинає перевірку усіх місць з масовим перебуванням людей по всій Україні. За результатами перевірки будуть укладатися приписи за порушення», – заявив голова ДСНС Микола Чечоткін.
Пожежники приїхали під торговий центр на тренування
Із самого ранку, до відкриття одного з найбільших ТРЦ Києва «Ocean Plaza» стягнулися пожежні автомобілі та рятувальники у повному спорядженні. ДСНС проводять перевірку-тренування у цьому комплексі. ТРЦ оснащений автоматичною системою пожежогасіння та сповіщення: вся інформація у разі виявлення задимлення передається на центральний пульт управління системою та надзвичайникам.
Місце відпочинку такого класу, як цей центр – підпадає під один з найважливіших об’єктів для пожежників. Тому сценарій наступний: на пульт управління торгового центру та пожежної служби надходить інформація про задимлення у приміщенні. За усіма правилами миттєво виїжджають усі найближчі сили надзвичайників із максимальним технічним спорядження. У цей час відвідувачів магазинів і комплексів розваг сповіщають про небезпеку.
«Увага, шановні працівники та гості. Адміністрація повідомляє, що у приміщенні виникла пожежа. Просимо вас, зберігаючи спокій, спуститися по сходових клітках на перший поверх та вийти на вулицю».
Це оголошення лунає ще двома мовами: окрім української – російською та англійською. Таким чином ми впевнилися у роботі сповіщення. Першою чергою персонал максимально відчиняє усі двері й спроваджує людей до евакуаційних виходів. Тим часом пожежники заходять у приміщення й евакуюють тих, хто міг залишитися чи рятують тих, хто у пастці. Спрацьовує «антипаніка» – спеціальна система на дверях, яка при сильному натисканні автоматично відчиняє двері. Всі ж виходи, навіть ті, що раніше були зачинені, – автоматично відчиняються.
За попереднім планом, у зоні паркування, рятувальники імітують справжню пожежу, підпалюють раніше підготований папір, який загоряється майже одразу. В якусь мить спрацьовують сплинкери, збігається охорона з вогнегасниками й спецрятівниками. До локалізації пожежі уже долучаються рятувальники, заливаючи місце горіння водою та піною. Дим поступово розсіюється.
Це ідеальна схема при спланованому сценарію. Як пояснили в ДСНС, її мета не лише перевірити системи, але й тренувати персонал закладу.
Пожежні імітують загоряння у зоні паркування
Від новітньої системи пожежогасіння до повної її відсутності – яка ситуація з безпекою у інших торгових центрах столиці
Показова трагедія, яка мала місце нещодавно у Росії, а саме у місті Кемерово – оголила проблеми українських місць масового скупчення. І поки уряд й керівництво столиці анонсували перевірку ТРЦ та інших закладів, чимало «народних контролерів» не дрімали – взялися перевіряти наявність елементарних систем протипожежної безпеки у своїх районах.
ТРЦ «Магелан». Історія з цим комплексом проскочила у соціальних мережах ледь не першою. Активісти одразу ж повідомили про захаращені аварійні виходи, зачинені на висячий замок. В деяких місцях, як повідомлялося, вони були заставлені торгівельною продукцією.
Уже після «навали» активістів та журналістів, в «Магелані» ситуація виглядає значно краще: нині евакуаційні виходи відкриті й уже не захаращені. Проте видно, що в ТРЦ поспіхом усе прибирають. Журналісти Радіо Свобода спробували відшукати виходи з ТРЦ, керуючись спеціальними вказівниками. Знайшли закономірність: частина вказівників й справді веде в місця евакуації, проте є й такі, які ведуть у магазини. Так на одному із поверхів такий вказівник веде прямісінько у книгарню. Ми спокійно заходимо й прямуємо в кінець залу. Впираємося в білу стіну без натяку на вихід.
– А де у вас тут евакуаційний вихід, куди веде цей покажчик? – запитуємо у продавця.
– Ви оце уже третій запитуєте. Я лише сьогодні побачила цей вказівник, ніякого виходу у нас тут немає й не було ніколи, – впевнено відповіла продавець, перебираючи книги. Знизуємо плечима й рухаємося далі. Справді, вихід є, але він за декілька десятків метрів й вказівних такий же. У випадку пожежі з пантелику може збити будь-що.
Схожа ситуація із ще одним таким вказівником, який веде в ресторан. Проте цього разу тут дійсно є двері, які ведуть назовні. Вони відчинені й доступні. Офіціанти, побачивши наші камери на шиї одразу показали рукою на ті двері.
Дещо не так у магазині косметики, куди нас привів ще один вказівник. Тут тільки-но завершували розбирати прилавки, які захаращували вихід. Там їх навіть два. Проте той, який спадає перший на думку – зачинений. З комірки виходить адміністратор, пояснює, що сусідні двері відчинені. При надзвичайній ситуації готові скеровувати людей саме туди, але й обіцяють відчинити найближчим часом й той вихід, який у прямій видимості.
– А вогнегасник у вас є?
– Є у нас вогнегасник, все в комірчині, ось там, – показує на привідчинені двері, куди щойно заходила дівчина із товаром з магазину.
– А як діятиме персонал у випадку надзвичайної ситуації, приміром – пожежі?
– Все вони вміють, все знають, – різко відповідає, – ой, тільки не треба мене оце знімати, – про техніку безпеки чи інструктаж персоналу жінка відповідає ствердно але не впевнено.
На найвищий поверх, де розташовані розважальні кімнати, дістатися можна лише по ескалатору. Кімната для дитячих розваг повністю скляна, видно усе як на долоні. Щоправда, бачимо лише один вхід-вихід із зеленим паперовим вказівником без освітлення.
– Чули про трагедію в Росії, де загинуло чимало дітлахів під час пожежі у розважальному центрі? Що у вас із протипожежною безпекою? – запитуємо в адміністратора Анни.
– У нас є пожежні щити, там є вогнегасник. Вони розташовані відповідно до квадратури нашого дитячого майданчику.
Слід зазначити, що на запитання «скільки виходів на території дитмайданчика?» адміністратор і касир відповідали по-різному. Касир каже, що є лише центральний, іншого не знає. А ось адміністратор вказує на товсте скло й каже, що це і є той запасний вихід, але тимчасово закритий.
Дитячий розважальний центр в ТРЦ «Магелан» за словами адміністратора в середньому відвідує від 30 до 50 дітей щодня. У вихідні – більше. Хоча, скільки дітей на теперішній час під їхнім наглядом ні касири, ні аніматори, ні адміністратор так і не назвали: «десь 10-12 діток», кажуть нам.
А якщо надзвичайна ситуація, як ви переконаєтеся, чи де яке чадо не загубилося?
У відповідь лише знизують плечима.
Тим часом йдемо до першого зустрічного охоронця.
– Що робитимете, якщо в будівлі виникне пожежа?
– Пожежа? Ну ось вогнегасник, – веде нас в сторону одного із магазинів охоронець. Там, за склом, справді стоїть вогнегасник, – беру вогнегасник, якщо не допомагає, то є більший шланг… гідрант зі шлангом. А якщо ні, то є «101» (Служба порятунку, ред.)», – запевняє нас Валерій. Щоправда, чому послідовність його дій саме таке, а не навпаки, ми так і не дізналися. Не одразу охоронець зорієнтувався за скільки часу вдасться вивести людей із приміщення. Подумав, каже «Ну, якщо так, зібрано, то десь 30 хвилин, може й швидше, то ж люди». Тим часом, усі протипожежні щити в торговому центрі зачинені на ключ. Це підтвердила нам раніше і адміністратор дитячого центру. План евакуації знайти не вдалося.
Чоловік з інформаційного центру допоміг відшукати цю малопомітну таблицю. Знаходиться вона при вході. «Ось, є. Але ви ж цього не покажете», – скептично ставиться до присутності журналістів чоловік.
Перед цим ми зафіксували двері, які були зачинені на висячий замок із позначкою «вихід».
Відповідь на це була такою: «Приходьте завтра, буде керівництво, все буде». Остаточної відповіді на питання, чи дорахуються в дитячому залі усіх дітлахів при небезпеці, чи є протипожежна система і як вона функціонує, почути так і не вдалося.
По інший бік Дніпра вздовж водойми розташований великий торговий центр «Skymall». В 2011 році тут впала стеля площею 500 квадратних метрів. Постраждало двоє людей. Згідно проекту, будівля оснащена за усіма стандартами пожежної безпеки, щонайменше так кажуть в адміністрації.
В будній день, зранку, тут не людно. Пейзаж ТРЦ доповнюють охоронці, яких можна зустріти на кожному кроці. Як і у всіх таких центрах, розважальний сектор знаходиться на найвищому рівні. Одразу ж в очі кидається протипожежна система. Стеля буквально всіяна різними технічними пристроями. Непрофесійним оком налічили три типи, зокрема сплинкерне пожежогасіння (спеціальна система, встановлена на трубопроводі, де під високим тиском подається вода або повітря. На кінці сплинкера знаходиться клапан – скляна колба, яка тріскається при певній температурі й випускає воду).
Пожежні виходи (у які би ми не направилися) – відчинені, деякі взагалі навстіж. Чи то інформація про найближчу перевірку вплинула на це, чи тут й справді так завжди – судити складно.
Відтак не гаємо час і рухаємося до адміністрації за конкретикою. Керівник охорони Олександр по дорозі до головного інженера запевняє нас, що у них все під контролем.
– Були у вас неординарні ситуації останнім часом, щось на кшталт мінування?
– Так, було діло, коли масово «Макдональдси» мінували, пригадуєте? Так от тоді вдалося повністю евакуювати людей за 12 хвилин. Щоправда, люди не зовсім розуміли усієї небезпеки. Дехто стверджував, що «мушу з’їсти свій бутерброд, я ж за нього заплатив».
В інженерній багато документації, різноманітних технічних планів торгового центру.
– Журналісти? Оце вашим колегам готую відповідь про нашу протипожежну систему», – показує на монітор комп’ютера Борис Глущук.
– Уся дренчерна та сплинкерна автоматична система пожежогасіння змонтовані у комплексі згідно затвердженого проекту. Також сенсори димовиділення змонтовані в одну систему. При спрацюванні будь-якого сенсора відбувається сповіщення на пульт управління, але це може бути помилкове спрацювання. А ось при спрацюванні уже двох незалежних сенсорів у нас повністю вимикається система озвучування реклами. Вмикається голосове сповіщення про пожежу. Крім цього, у нас зупиняються усі ескалатори, зупиняється траволатор, зупиняються усі системи приточно-витяжної вентиляції, вмикаються системи димовидалення.
Також наш міський водопровід не завжди може забезпечити ТРЦ водою до приїзду пожежних. У нас власна пожежна водойма на 1,5 тисячі кубів. Обслуговуванням цієї системи займається спеціальна компанія, з якою ТРЦ уклав договір. У неї є вся необхідна документація та ліцензія на проведення монтажу та обслуговування таких об'єктів. Ось, зокрема, особисто для мого спокою і щоб я підписав акт виконаних робіт, ми робимо раз у місяць спрацювання усіх систем. Перевіряємо їх.
Крім цього, Глущук додає, що власник будівлі та адміністрація вдосталь коштів виділяють на охорону, відтак не переймаються за сторонніх осіб у технічних зонах. Завдяки достатній кількості охорони, можуть собі дозволити залишити відкритими усі евакуаційні виходи. Дивиться в нотатки й згадує, що на днях якраз робитимуть глобальну комплексну перевірку, позапланову. Трагедія в Росії змусила ще раз усе перевірити.
Сплинкерна система пожежогасіння
В торговому центрі не спеціалісту справді придиратися немає до чого. Проте, ми все ж знайшли помилку, як для нас – важливу. Біля кінотеатру, одразу між кінозалами, є запасний вихід і він не підсвічується спеціальним вказівником, лише наліпка.
«Ви ж розумієте, абсолютно здорових людей не буває. Так, у нас є дрібні помилки, не казатиму які, є недопрацювання, але ми над цим працюємо», – запевняє нас головний інженер.
«А як звідси все ж вийти»
У самому серці Подолу, неподалік станції метро Контрактова площа, в підвальному приміщенні розташований торговий центр «Самсон». Хто хоча б раз блукав виходом із підземки – обов’язково потрапляв туди.
Перше, на що ми звернули увагу, так це те, що при вході є план евакуації. Решта – є декілька вказівників зеленого кольору на вихід, проте вони не світяться, до того ж загороджені рекламою. З протипожежної системи: сенсори димосповіщення.
Із підвального приміщення всього три виходи, один з яких веде у метрополітен. У випадку пожежі, чи надзвичайної ситуації, його слід герметично закрити, для цього там встановлений спеціальний металевий заслон – такі вимоги підземки.
За столом адміністрації в торговому центрі сидить привітна жінка, з кимсь веде бесіду. Ми перебиваємо її й розповідаємо про мету нашого візиту.
«Я тут уже 16 років адміністратором працюю. Знаю все. Є у нас всі системи пожежогасіння», – показує нам пальцем на стелю Надія. Там два сенсори димосповіщення, на вигляд уже давно не оглядалися й не обслуговувалися. Крім цього, за словами адміністратора, є порошкова система пожежогасіння, вмонтована у стелю.
– А де ваші вогнегасники?
– Все в щитках. Ходімо, я вам покажу наші протипожежні щити. Вони усі у нас чистенькі, приведені до ладу.
Проходимо декілька метрів, до першого такого. Жінка відкриває щиток – там пляшка недопитої води, чорний пакет й дві люмінесцентні лампи (скляна трубка, наповнена парами ртуті низького тиску).
– Ой, це не те, це не має тут бути, – перелякано під камеру каже Надія й намагається причинити щиток, – це наші охоронці тут склад зробили. Юра, це треба прибрати, йди забери це, – гукає охоронця жінка. Вже йдемо, до іншого щита, там, слід віддати належне – показовий варіант – все чистенько, вибілено. Акуратно скручені пожежні рукави й складений вогнегасник. Адміністратор сумлінно запевняє нас «все точно працює».
– Що трапилося з вказівниками?
– Певно лампи перегоріли. Оце якраз тільки-но думали змінити. Руки не дійшли.
Ми нагадуємо їй про ризики, адже навколо чимало різних легкозаймистих речей. Спроба вийти звідси самостійно в умовах задимлення здається непростою задачею.
Якраз підходимо до однієї з таких (там висить мотузка, схожа на вмикач лами).
– То це можна увімкнути? – запитую в адміністратора.
– Та напевне, але я оце не дістану. Треба? Юра, неси драбину, треба увімкнути ось цю лампу, – знову гукає того ж охоронця.
Чоловік ставить драбину, лізе до лампи, вмикає і каже «Ну ви ж знаєте, що вона довго не буде горіти» й усміхається. Лампа загоряється. «Буде працювати, кажу тобі, вона має працювати, все злазь давай», – каже йому Надія.
– Ви хлопці, оце ходите по торгових центрах. Може знаєте, де можна придбати таку стрічку, яка вночі світиться (ймовірно жінка мала на увазі фотолюмінесцентну стрічку, – ред.). Хотіла би наклеїти всюди, щоб видно було куди йти. Справді, я дуже переживаю. Плануємо якраз усю систему переобладнати. Розумієте ж, це старий торговий центр.
– А як діятимете у разі небезпеки, персонал взагалі готовий?
– Та у нас тут усі все знають. Першочергово ми виводимо покупців. Потім всіх продавців. І оце я остання буду виходити, як той капітан із корабля. У нас кілька років тому було задимлення. То ми дуже швидко всіх вивели із торгового центру, за 10 хвилин.
В Універмаг «Україна» на Площі Перемоги в Києві ми планували зайти винятково в новостворену дитячу ігрову кімнату. Звісно, прийшли без попередження. Проте, представники адміністрації відмовила у доступі журналістам: «Ми не можемо дозволити вам, слід розмовляти із адміністрацією самого центру. Ми тут орендарі».
На питання, чому ми не можемо пройти у громадське місце – знизали плечима. Як і відмовилися будь-що коментувати. Єдине, ми все ж встигли запитати усіх присутніх: касир, адміністратор, директор й охоронець – чи знають вони, скільки дітей на майданчику зараз?
«Ще пів години до закриття, не багато, мабуть, – відповідають. Ми наполягаємо на точній цифрі. Директор каже, що може лише сходити до комп’ютера й спробувати порахувати. Проте точну кількість дітей на майданчику не назвав ніхто. За декілька хвилин, коли пішла директор – адміністратор і касир задумалися над тим, скільки ж у них дітей.
«Знаєте, ми й справді ніколи не задумувалися над цим питанням. Правда, у випадку небезпеки, ми ж можемо недорахуватися когось», – здивовано каже дівчина. Пообіцяла подумати над цим питанням ретельніше.
Таким чином, поруч з проблемами з протипожежними системами і засобами для гасіння пожеж, стоїть ще одна важлива деталь: «облік» дітей, які перебувають на закритих ігрових майданчиках. Адже їх конструкції часто є такими, що не дозволяють візуально визначити наявність дітлахів в зоні небезпеки і вчасно вивести їх.
В цей же день, уже після того, як журналісти Радіо Свобода дослідили пожежні виходи і системи в різних ТРЦ, поблизу станції метро Лівобережна здійнялася пожежа. Горіли МАФи (малі архітектурні форми, – ред.), які стояли впритул до стін метрополітену. Через сильне задимлення було тимчасово обмежено роботу станції. Пожежу локалізували, обійшлося без постраждалих, проте вигоріло близько 100 квадратних метрів.
Пожежа на станції метро «Лівобережна» – фотографії з місця подій
