4646
Галина Третьякова: у 2025 році наша країна стане 11-ю з 30 «найстаріших» країн світу
— Казна та Політика
Із задоволенням спостерігаю тенденції, як в багатьох країнах світу та Європи люди поважного віку якнайдовше намагаються вести активний спосіб життя. Вони займаються спортом, подорожують, беруть активну участь в житті своїх нащадків, відкривають для себе цікаві грані буття. Це призвело до того, що, наприклад, у домах догляду за людьми похилого віку в США більшість мешканців віком 85+.
Серед усіх країн Європейського Союзу, Франція — перша держава за тривалістю життя, це 81 рік.
Водночас, населення Німеччини сьогодні старіє швидше, ніж населення інших країн ЄС. Кожна п’ята людина в Німеччині старша 65 років. В Італії людей, старших за 60, у 2000 році було 24% від усього населення країни, а у 2050 році, за даними італійських організацій, число людей цього віку зросте до 42,3%. У Польщі останнім часом потужно розвиваються заклади догляду за людьми поважного віку.
Що стосується України, то кожен п’ятий громадянин нашої держави належить до старшого покоління. У 2025 році наша країна стане 11-ю з 30 «найстаріших» країн світу. Четверту частину українців складатимуть громадяни старші за 60 років. Тому питання життя та добробуту українців поважного віку вже давно має бути одним з найголовніших в нашій державі.
Ми маємо не лише знати планетарні демографічні тенденції, але й враховувати їх при розробленні та впровадженні національних та державних програм, зокрема, щодо адаптації та якості життя людей поважного віку.
В межах вкрай важливого питання якості життя людей по завершенні трудового стажу варто згадати Всесвітню асамблею з питань старіння населення, на якій у 2020 році було ухвалено Мадридський міжнародний план дій, що сприяло усвідомленню на державному рівні про необхідність гарантувати людям похилого віку гідну старість, вільну від злиднів і невігластва, активну і включену в громадське життя.
Люди поважного віку мають брати активну участь у соціально-економічному розвитку суспільства, ставати рушійною силою в вирішенні важливих для спільнот питань, а не доживати своє життя в ізоляції та самотності. Як казав англійський соціолог Зигмунд Бауман, люди похилого віку можуть бути, зокрема, потужним чинником гуманізації соціуму, а “людські риси суспільства мають вимірюватися якістю життя найслабших його членів”.
Назву кілька проблем, з якими потрібно працювати владі та центральним органам виконавчої влади в Україні в контексті якісного перетворення умов та систем життєдіяльності людей поважного віку нашої країни.
Серед найважливіших проблем людей цієї категорії — низький рівень соціальної та економічної активності. Причинами такого явища є недостатня освітньо-професійна мобільність громадян, низький рівень інститутів і традицій самоосвітньої діяльності, який ми зараз потужно надолужуємо.
Для розв’язання цих питань в нашій державі ми зареєстрували у Верховній Раді України законопроєкт № 2481 щодо кваліфікації, як фактору адаптації та мобільності українця.
Існує також питання негнучкого ринку праці, над яким Верховна Рада України також зараз працює.
Крім того, є питання, які відносяться більшою мірою до свідомості людини, а саме: як проходив процес виховання особистості у площині ставлення до людей поважного віку; які існують стереотипи старіння та інше. Ці стереотипи старіння потужно вивчаються останнім часом науковцями. Якими б не були досліджувані гіпотези в цьому питанні, українська влада та центральні органи виконавчої влади мають використовувати напрацювання наукової спільноти для створення потужного резерву для розвитку нашого суспільства, залучивши до цього процесу людей поважного віку.
Мені дуже подобається програма, яка запроваджена в Римі. Донедавна в Італії не існувало іншої підтримки людей поважного віку, ніж соціальні виплати й пенсії. Відповідно до Мадридського міжнародного плану дій італійці запустили програму під назвою “Хай живуть старі”, створивши інфраструктуру підтримки людей похилого віку 75+ вдома.
Запроваджена так звана мережа солідарності, до якої входять родичі, сусіди, продавці сусідніх магазинів, лікарі, волонтери соціальних служб і інші люди, які за допомогою телефонів та, за відповідної потреби, беруть участь у житті пенсіонерів, допомагають їм.
Всім, хто працює у сфері соціальної політики, потрібно, щоб такі заході, як сьогодні, відбувалися частіше. Саме вони дозволяють нам спілкуватися та обмінюватися досвідом. У результаті такої взаємодії будуть народжуватися нові види допомоги людям поважного віку в нашій державі.
Галина Третьякова, голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
