Міжнародний день мігранта
18 грудня 1990 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила Міжнародну конвенцію про захист прав всіх робочих мігрантів і членів їх сімей.
З цієї нагоди, починаючи з 2000 року у всьому світі відзначається Міжнародний день мігранта. Метою запровадження цього дня стало посилення міжнародних заходів захисту мігрантів і біженців. 9 вересня 2016 року Генеральна Асамблея ООН схвалила Нью-Йоркську декларацію про біженців і мігрантів, в якій висловлюється політична воля світових лідерів, спрямована на порятунок життів, захист прав людини й справедливий розподіл відповідальності на світовому рівні. Було задекларовано прагнення забезпечувати виконання відповідних міжнародних зобов'язань.
Яка ж роль України у цих процесах?
Загальновідомо, що Україна є державою, з якої відбувається масова еміграція до, як правило, більш розвинених країн світу. Також є державою, яка приймає мігрантів, як правило, з менш розвинених країн. Така практика досить поширена для багатьох країн. Різниця, зазвичай, лише у масштабах і балансах міграційних процесів.
На жаль, Україна, особливо в останні роки, є джерелом дешевої робочої сили, у тому числі висококваліфікованої. Здебільшого для країн Європейського Союзу (в першу чергу Польща) та СНД (переважно Росія і Казахстан). Так зване "заробітчанство" набуло масового характеру, цьому сприяло і запровадження безвізового режиму з країнами ЄС.
Офіційної статистики такої міграції немає, але навіть державні органи оперують цифрами від 2 мільйонів до 5-7 мільйонів осіб.
Слід окремо виділити виїзд громадян України за кордон на постійне місце проживання.Для таких осіб існує офіційна статистика, дані якої очевидно занижені. Щороку, в середньому, виїздить близько 10 тис. осіб. Інші громадяни України їдуть за кордон на постійні чи тимчасові заробітки, плануючи повернутися.
Питання захисту українських громадян за кордоном, враховуючи їх внесок в економіку країни, а це щонайменше 10 млрд доларів щороку, має загальнодержавне значення.
До того ж слід враховати й моральну-етичну складову – сотні тисяч розділених родин, сотні тисяч дітей, які ростуть без одного, а то й обох батьків. Держава і суспільство мають усвідомити, що в країні масової трудової міграції, питання захисту заробітчан має стати одним із пріоритетів.
В цей день нам усім потрібно звернути увагу на цю категорію осіб і зрозуміти чи кожен з нас на своєму місці робить все від нього залежне, що українські заробітчани та члени їх сімей відчували, що міжнародні стандарти у цій сфері існують і виконуються.
