Стирання національної пам'яті?
Кілька днів тому бурхливо обговорювалися пропозиції уряду боротися з епідемією коштом культури. Обурення громадськості змусило представників влади заявити, що інтереси галузі будуть враховані в новому варіанті бюджету.
Не врахували!
Український інститут національної пам'яті фактично позбавили коштів для реалізації його завдань.
Не буде більше ні виставок, ні книг, ні відео, ні фестивалів та конференцій для популяризації історії і розвінчування совкових міфів. Не буде публікації спогадів активістів Майдану та учасників війни, які, до речі, відзначені високою Шевченківською премією. Немає коштів навіть на щорічне вшанування жертв Голодомору, політичних репресій та депортацій, геноциду кримських татар, заходів до Дня пам'яті та примирення 8-9 травня та Дня захисників України 14 жовтня.
Не передбачено коштів на створення архіву національної пам'яті. Так зупиняють не лише реформу доступу до секретних архівів КГБ, а й залишають силовикам невластиві функції розбиратися із минулом.
Залишилася лише зарплатня співробітників УІНП. Тобто структура існуватиме, але ресурсу для роботи не матиме. Очевидно, щоб потім підняти тему про "нероб", які проїдають бюджетні кошти і ліквідувати сам Інститут. Таким шляхом ліквідацію Інституту готувала влада Януковича.
Тож маємо ще одну (після атак на мову) спробу боротьбу з хворобою використати для боротьби з національною ідентичністю.
Чий інтерес оголювати "інформаційний фронт"? Відповідь має бути очевидна, і для парламенту і Уряду. Українського парламенту та Уряду.
