10 червня 2019, 11:13

За Україну чи за ''русскій мір''?

Кандидатський вікенд, коли зїзди провели більшість основних партій, на мою думку остаточно закріпив новий розподіл в українській політиці. Неактуальним стає ділити політиків на "молодих" і "старих" – тактика, що на президентських принесла перемогу Зеленському, більше не актуальна.

По-перше, Зеленський – це тепер уже влада і його партія "Слуга народу" набуває рис класичної партії влади, стрімко обростаючи тими, хто зацікавлений підтримувати будь-яку владу завжди. Для них все-одно це Кучма, Ющенко, Порошенко або Зе.

По-друге, і це більше важливо, на виборах з'явилося ще два проекти, які також відкрили шлюзи для молодих. Це партія Вакарчука "Голос" і оновлений проект Порошенка "Європейська Солідарність". І якщо партійного проекту популярного співака Вакарчука багато очікували для конкуренції партійному проекту популярного актора Зеленського, то оновлення партії Порошенка стало справжньою несподіванкою.

Четверо з десяти перших кандидатів ЄС – люди, які ніколи не були в українській політиці, ще один – не був депутатом Верховної Ради. Відтак десятка оновилася наполовину.

Михайло Забродський – один із героїв війни, командир легендарної 95 бригади, а наразі – командувач командувач Десантно-штурмових військ.

Яна Зінкевич – волонтер, доброволець-медик, командир Медичного батальйону "Госпітальєри". Це саме вона створила медичний батальйон "Госпітальєри", який врятував понад 2500 поранених.

Софія Федина – громадська діячка зі Львова, волонтер, співачка і журналістка. Її називають голосом львівського євромайдану.

Ахтем Чийгоз – незламний борець за права кримськотатарського народу, сучасний політв'язень. Мужньо витримав кілька років путінського ув'язнення в окупованому Криму.

З такими кандидатами "Європейська Солідарність" перестає бути лідерською партією одного Порошенка – кожен з них самодостатня людина і людина поглядів. І хоч я не можу бути об'єктивним, але таке оновлення десятки позитивно вражає.

Так само вразив, але негативно, вибір на N1 списку "Слуги Народу" Дмитра Разумкова. Бо навіть мені до останнього хотілося вірити, що на чолі президентської партії влади піде справжній патріот України.

Але Дмитро Разумков мав пряме відношення до "Молодих регіонів", молодіжного крила Партії регіонів Януковича. На сайті "Газети по-українськи" і зараз можна знайти статтю про прийом нових членів до лав "молодих регіоналів", який проводив Віктор Янукович-молодший.

Тоді Разумков так пояснював свої симпатії до регіоналів: "Мой отец никогда не скрывал, что он больше тяготеет к России, а не к Западу. Я могу сказать с уверенностью, что я сын пророссийского отца".

Під час виборчої кампанії 2019 року Дмитро Разумков запропонував "винести за дужки", тобто не піднімати питання мови, віри та території. Хотілося б помилятись, але схоже на чолі партії "Слуга народу" остаточно стала людина з проросійськими поглядами.

Тому новий розподіл в українській політиці, на мій погляд, вже не виглядає на нових чи старих, а саме так я написав у заголовку.