30 листопада 2018, 14:17

Як Тимошенко виступала проти воєнного стану

Ніколи б не нагадував про це, якби не аномально підвищена активність депутатів від Батьківщини. Як бачите (на фото внизу) вони щодня пишуть блоги, розповідаючи нам, що або воєнний стан не такий, або його вводили неправильно.

Така активність в одній темі навряд чи є випадковою, на мою думку це початок нової інформаційної хвилі, щоб спробувати зганьбити українську владу навіть за те, що було гостро необхідно зробити для захисту України.

Обидва депутати нагадують наскільки послідовно Батьківщина вимагала введення воєнного стану раніше. Підхоплю і я тему спогадів, пригадавши 28 лютого 2014 року – день, коли РНБО розглядала питання вводити чи не вводити воєнний стан через висадку російських військових у Криму.

Саме тоді на РНБО найбільш яскраво проти воєнного стану виступила Юлія Тимошенко заявивши (цитата із стенограми засідання), що в Криму: "Жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю, бо це означатиме програш... Ніякого воєнного стану і активізації наших військ!".

Пізніше так і сталося, накази про опір у Крим надійшли із запізненням і з багатотисячного українського війська на півострові ніхто так і не зробив жодного пострілу.

Риторика Батьківщини змінилася на протилежну як тільки Юлія Володимирівна програла президентські вибори і перейшла в опозицію на фоні розгортання виборчої кампанії до Верховної Ради в 2014 році.

Наприкінці серпня Тимошенко дає досить відомий брифінг, де не менш яскраво закликає Президента цього разу до негайного введення воєнного стану, і створення ставки головнокомандувача. Зміна вектору на 180 градусів вчорашньої миротвориці очевидне, причому від неї не звучить жодного слова про можливі обмеження конституційних прав громадян.

Які ж наслідки мав би воєнний стан тоді – на що розраховували його ініціатори в 2014 році?

Можливо, на відмову інвесторів (МВФ, Світового банку) кредитувати знекровлену і пограбовану економіку України і як наслідок дефолт, падіння гривні та величезне невдоволення новою владою?

Чи на обгрунтований страх ряду країн ЄС ратифікувати угоду про асоціацію України з ЄС, що призвело б до падіння українського експорту в умовах закриття ринків збуту в Росії і відповідно значно більшого падіння гривні, бідності та невдовлення владою?

А може на невиконання обіцянки про безвіз, через небажання ЄС побачити мільйони біженців з країни воєнного стану і відповідно незадоволення українською владою?

У будь-якому разі розрахунок міг бути на невдоволення, економічний хаос і справжні злидні, – на вигідний фон для прориву до влади восени 2014 року.

Тоді не вдалося. Але зараз країна вдячна навіть за їхні 13 (з 276 голосів), які на користь введення воєнного стану таки вичавила з себе партія Тимошенко. Тож досить виправдовуватись у блогах, панове.