Путінський план ''інкорпорації'' України і як цьому протидіяти
Пропоную послухати "Медіа-клуб" з Андрієм Піонтковським. Пана Піонтковського ми частіше представляємо, як російського політолога. Який із зрозумілих причин працює зараз на значній відстані від самої Росії, витримуючи не лише коронавірусну, а й безпекову дистанцію з режимом й спецслужбами Путіна. Але ще варто нагадати, що Піонтковський – математик, кандидат фізико-математичних наук. Займався системним аналізом. І це, думаю, допомагає "читати" багатоходові політичні комбінації. Крім того, я думаю, що перебування у Вашингтоні наближає політичного математика до тамтешніх джерел інформації, тому такий аналіз і прогнози можуть бути цікавими й в Україні.
Раджу звернути увагу на наступні акценти, які пролунали у розмові з Андрієм Піонтковським:
1. Для України саме тепер склалась надзвичайно сприятлива ситуація з точки зору її підтримки Сполученими Штатами. Путін посприяв цьому своїми останніми діями й заявами з фактичними територіальними претензіями та конституційними змінами в РФ у напрямку реформування власної монархічної системи. Можливості для України нині є значними, – стверджує Піонтковський. Україна може отримати значно більше, аніж двопартійна підтримка й "Джавеліни". Але для цього Києву треба діяти активно. "Мотором" змін може бути президент Зеленський. Але, якщо він не наважиться на надмірну активність, (аби не дратувати Кремль), це може бути й інший лідер процесу. Чи варто нагадувати, що в Україні парламентсько-президентська форма правління? Навіть, зважаючи на ту обставину, що президент контролює значну частину фракції "Слуга народу".
2. Нас завжди цікавить, чи піде Путін на розширення агресії й нову пряму військову атаку проти України. Наприклад, для захоплення інфраструктурних об'єктів, які забезпечать подачу води в окупований Крим. Як на це відреагують в США? Наскільки серйозно попередження про тяжкі наслідки таких дій сприйняли в Кремлі?
3. План Путіна – провести "інкорпорацію" України руками самих же "українців". Не даремно він це описав, згадуючи радянську окупацію Литви, Латвії та Естонії. Москва не приховує своїх планів.
4. Варто звернути увагу на ймовірну політичну комбінацію, пов'язану з можливим розпуском Верховної Ради й прийняттям закону про референдум, як на один з можливих сценаріїв, які розробляють у російській столиці.
5. Чи відбудеться завершальний акт приєднання Білорусі до Росії під час й після президентської кампанії в Білорусі, у зв'язку з тим, що Олександр Лукашенко шукає підтримки у Москви – на випадок, якщо ситуація у Мінську піде не за його сценарієм? Чи зможуть білоруси втримати залишки свого незалежного статусу? Не менш важливо, чи наважиться Путін "наїхати" на Казахстан. І наскільки пильно за розвитком цього вектору російської політики стежать у Пекіні?
6. Андрій Піонтковський багато говорив про діяльність керівника офісу президента України та його значення в реалізації зовнішньої політики і переговорного процесу по Донбасу. Тож запрошую до розмови в "Медіа-клубі" й самого Андрія Єрмака.
Сподіваюсь, вам буде цікаво:
