Коли сидітиме Медведчук?
Сьогодні Медведчук через суд заборонив публікувати книзі Вахтанга Кіпіані розповідь про те, як він допомагав розправлятися з Василем Стусом. Це тільки перша інстанція, але все одно печально.
Я просто хочу дещо зафіксувати для історії і нагадати, як і чому Медведчук до сих пір десь на вершині владної піраміди, дає вказівки через а ми – десь тут.
Минулого року я опублікував оце відео з-під нафтобази під Дубно, Рівненської області. Воно набрало 8.5 тисяч перепостів, було використано у сюжетах загальнонаціональних телеканалів.
На цьому відео було показано чергу з бензовозів, у котрі розливають контрабандне пальне з Росії. Це пальне транспортувалося не просто контрабандою, а ще й через украдений у держави нафтопродуктопровід – котрий я, будучи депутатом, намагався повернути у державну власність, але котрий так і лишили у володінні Медведчука, завдяки саботажу Генпрокуратури та судів.
За 5 років попередньої влади Медведчук побудував величезну нафтову компанію, ставши фактичним власником всього ланцюга – мережі заправок Glusco, екс-державної, украденої труби нафтопереробних заводів у Росії і свердловин у Сибіру.
Одночасно він був делегований СБУ Василя Грицака у Тристоронню контактну групу у Мінську як офіційний представник України.
На виручені від контрабанди гроші він купив три великі загальнонаціональні телеканали – 112, Зік, Нюзван – і ще півдесятка телеканалів поменше.
До речі, один із них – 112 – "віджимали" у попередніх власників за допомогою шантажу у справі про моє викрадення, про що я неодноразово заявляв.
Канали Медведчук перетворив на брехливо-пропагандистські рупори, де 24 години на добу ллють бруд на Майдан, на Україну, на українських патріотів, де возвеличують убивць і виправдовують топ-корупціонерів минулих епох.
Словом, Медведчук – людина, котра більше усіх виграла через російсько-українську війну, збагатилася і повернулася у велику політику завдяки нашому горю.
Причому зробила вона це нехитрим способом – явно перейшла на бік Путіна, стала його пропагандистським підрозділом тут, у нашому тилу. І це все за сприяння української влади, її Служби безпеки, Генеральної прокуратури та інших відомств.
Медведчук з його справою Стуса – це наша національна ганьба. Як Кучма з його справою Гонгадзе.
Допоки ми не покараємо цих упирів, у нас не буде ніякого майбутнього. Коли ми не притягнемо до відповідальності усіх їх помічників тут, годі думати про якусь нашу перспективу.
Попереду ще багато роботи.
