Лукашенко – точно не гарантія проти виходу російських танків на кордон з Україною

У європейської Білорусі – все попереду. І своя "Україна без Кучми", (яка, власне, і розгортається зараз), і своя Помаранчева революція, і свій Євромайдан.

Ключова проблема сусідів – відсутність опозиційних партій, які здатні організовувати цей шлях до волі.

Я теж розумію ризики використання білоруського повстання на користь Кремля.

Але не сприймаю розмов, що в інтересах України краще ображений на Путіна Лукашенко, ніж незрозумілі альтернативи. Достатньо згадати, скільки разів він прогинався під Москву.

Лукашенко – точно не гарантія проти виходу російських танків на кордон з Україною. Приклад із так і не виданими Україні терористами-"вагнерівцями" – доказ його неготовності стати нашим союзником проти Путіна.

Від початку знав, що люди ризикують здоров'ям і життям не за Тіхановську, а проти диктатури. Лідер має народитися на вулиці. І саме в цьому питання: хто ним стане – прозахідний "ющенко" чи промосковський "пашинян"?

Але після такої знайомої нам жорстокості влади до мирних людей – Лукашенко всьо. Ніяка геополітика не виправдає навіть мовчазну його підтримку. Для майданівців – особливо.

У стратегічних інтересах України – мати сусідню країну вільних людей, які мають можливість змінювати владу.

Навіть якщо перший млинець буде гливким.

Все одно – тільки демократія є запобіжником русского міра.

Тому я солідарний із кожним білорусом, який вимагає змін і бореться за своє право обирати собі владу.

Свобода – єдина річ, за яку варто боротися і вмирати.