"Формула Штайнмайєра"? На що (не) погоджується Київ
Ми можемо легко припинити стрілянину, погодившись на умови Путіна. Та це не в наших інтересах, тож висуваємо свої умови
Оригінал статті на НВ
Насправді у так званій формулі Штайнмайєра йдеться лише про один момент: прив'язку законодавчого запровадження особливого статусу для непідконтрольних територій до проведення місцевих виборів. А ось далі починаються різні інтерпретації.
Адже Росія вочевидь хоче, щоб питання виборів вирішувалось у відриві від питань безпеки, в той час як Україна говорить про необхідність виконання цілого ряду передумов. Вони законодавчо прописані й полягають у виведенні російських військ і бодай міжнародному контролі над неконтрольованою нині ділянкою українсько-російського кордону. Крім того, мають бути умови, що дозволять цим виборам будуть вільними і демократичними. Це передбачає діяльність на цих територіях українських ЗМІ, ЦВК, українських політичних партій та вільної агітації їхніми представниками. Зрозуміло, що безпеку їм усім наразі ніхто гарантувати не може. Всі ці питання потрібно вирішувати ДО виборів.
Та річ у тому, що в формулі взагалі немає згадки про розведення військ, і це також дає простір для інтерпретацій. Все залежить від того, якого рішення дійдуть на найвищому рівні представники чотирьох країн в Нормандському форматі.
Наскільки я розумію, позиція української сторони сьогодні виглядає так: ви хочете формулу Штанмайера, щоб прив'язати вибори до надання особливого статусу – без питань. Та давайте передусім виконаємо передумови, прописані в Мінських домовленостях. І якщо російська сторона на це не піде, то українська дипломатія зможе сказати – ну що ж, ми хотіли вирішити, а ви не даєте. Відтак відповідальність за зрив чергових переговорів ляже на російську сторону.
Чи є тут для нас небезпека? Вона залежатиме від того, наскільки Києву, президенту Зеленському та українській дипломатії вдасться протидіяти російському тиску. Бо Кремль вочевидь хоче грати на тому, що заключити мир – одне з передвиборчих зобов'язань Зеленського. А це створює завищені очікування в українських громадян, що на руку Кремлю. Далі постає питання, наскільки розуміє це сам Зеленський?
До речі, коли українців конкретно запитують, чи готові вони на закріплення в Конституції окремого статусу для нині непідконтрольних територій, проведення виборів на умовах бойовиків, створення так званої "народної міліції", то проти виступає не просто більшість по всій країні, а й навіть і більшість на Сході, і більшість електорату "Слуги народу". Навіть більшість, хоч і відносна, електорату ОПЗЖ виступає проти. Знову ж таки, коли українських громадян запитують, а на яких умовах ці окуповані території мають повернутись до складу України, 54% українців (і ця цифра є доволі стабільною) говорять про те, що на тих же умовах, що і раніше. Такими є результати червневого опитування Фонду "Демократичні ініціативи" спільно з соціологічною службою Центру Разумкова.
Закріплення особливого статусу в Конституції не буде – це те, що міністр закордонних справ Вадим Пристайко дуже чітко артикулював на прес-конференції під час YES. У Мінських домовленостях записано, що цей статус має бути закріплено на постійній основі. Та що значить на постійній? Це може бути закріплено і законом про особливості місцевого самоврядування, що вже існує. Хоча росіяни наголошують саме на Конституції[.
Читати далі
