Новорічні ілюзії і реалії
З початком нового року ми забезпечимо... лідери Нормандської зустрічі домовилися... по всій лінії зіткнення буде перемир'я... домовилися про повне припинення вогню... Зустріч закінчилася, лідери пообіймалися, на камери назаявляли і роз'їхалися на свята... А наші солдати як гинули – так і продовжують гинути, і до Нового року, і після Нового року... Замість Різдвяних веселощів у солдатських родинах горе і сльози...
Жодному слову Путіна вірити не можна! Коли це усвідомлення до них [та й до багатьох із нас] нарешті дійде? Ніякими поступками підступного і брехливого ворога не зупинити! І відео-роликами "Мир! Мир! Мир! Мир! Мир!" президента з естрадними зірками загибель наших солдат – теж не зупинити! Ворог нахабно/криваво сміється над тими роликами і продовжує вбивати...
Що робити? Ворог сприймає як фактор стримування тільки силу, а ще він сприйняв би напевно серйозно – фінансові санкції, застосовані не взагалі/чохом, а персонально, до вищого політичного і військового керівництва держави-агресора. Це українській владі [і всім нам] треба усвідомити.
І далі внутрішньо, в економіці і в секторі безпеки – нарощувати силу, цілеспрямовано і пріоритетно.
А зовнішньо, на дипломатичному фронті – відкинути ілюзії й пусті очікування разом із новорічними привітаннями ворога; натомість наполегливо/щоденно працювати на застосування до ворога персональних фінансових санкцій.
І наостанок: жодних дальших рухів по виконанню тих фальшивих, як підтверджує практика, "мирних угод" – допоки НА ВСІЙ ЛІНІЇ ФРОНТУ не буде зафіксовано стійкого припинення вогню, ПРОТЯГОМ МІСЯЦЯ як мінімум. А на ворожі обстріли/удари відповідати ударами десятикратно сильнішої потужності.
