Чи є майбутнє в лібертаріанства?
На початку листопада в СEO Club відбулась гостра, але цікава дискусія щодо лібертаріанства. Обговорювали сутність цієї течії та можливості її підходів при реагуванні на виклики сучасності, в тому числі й на пандемію. Прихильників лібертаріанства представляв Володимир Федорін, головний редактор Forbes Ukraine, а критиків – Андрій Баумейстер, доктор філософських наук. Модератором дискусії виступив співвласник логістичної компанії "Нова Пошта" Володимир Поперешнюк. Хочу поділитись з вами їхніми основними тезами та своїм баченням майбутнього лібертаріанства.
Сутність дискусії
Зараз лібертаріанством вважають напрям політичної та соціально-економічної думки, який виходить із принципів добровільної співпраці людей, "самоприналежності", яку пояснюють як непорушність власності на самого себе, творчість, результати праці, майно тощо, а також принцип "неагресивності" чи ненасильство. Володимир Федорін резюмував це бачення прислів'ям "кожен сам є ковалем свого щастя". Індивідуум є відповідальним за свої вчинки та сподівається тільки на себе, а не на вождів чи уряд. На думку лібертаріанців, значний прогрес, якого досягло людство за останні 250-300 років, є наслідком прийняття саме таких цінностей. Хоча навіть він визнає, що в чистому виді ідеології лібертаріанства ніде у світі не існує.
Філософ Андрій Баумейстер зазначив, що зараз найчастіше під терміном розуміють більш вузьку течію, а саме праве лібертаріанство. Його ще часто називають неолібералізмом. Ця течія вбачає пріоритетність вільного ринку та приватної власності як головних факторів свободи людини. Але вона є лише одним із трьох напрямків лібертаріанства, до яких також належать ліве та соціалістичне – навіть анархізм і комунізм! Їх об'єднує тільки необхідність обмеження функцій держави заради індивідуальної людської свободи. От тільки роль держави вони бачать по-різному, а тому й обґрунтовують свої стратегії в різний спосіб.
На думку критиків правого лібертаріанства, його суттєва помилка полягає у відході від принципів свого першоджерела – класичного лібералізму. Ця ідеологія виникла ще в 17-18 сторіччі та проголошувала, що "вільна рука ринку" діє тільки в межах моралі, традицій та законів. Критики вважають, що лібертаріанці прибирають із рівняння вимоги моральності до ринку та політики, як і принципи солідарності.
Виклики сучасності
Серед основних викликів перед людством були названі кліматичні зміни, епідемії нових захворювань та глобальна міграція. Зараз маємо можливість спостерігати, хто краще справляється з пандемією: вільна рука ринку чи держави. Але тут не може бути однозначної відповіді.
З одного боку, більшість державних установ показали занадто повільне реагування на коронавірус та надмірну політизацію рішень. Політики, в свою чергу, почали активно вводити обмежувальні заходи, прикриваючись порятунком життів. З точки зору лібертаріанців, приватні інституції впорались би краще. На момент дискусії ще не було новини про успішне випробування вакцин від компаній Pfizer та Moderna, але це могло би бути прикладом їх дієвості та швидкості.
З іншого боку, ефективна протидія пандемії вимагає потужної, коштовної та часто збиткової інфраструктури в галузі охорони здоров'я. Навіть такі неоліберали як Маргарет Тетчер не наважились приватизувати NHS, Національну службу здоров'я Великої Британії.
Андрій Баумейстер вважає, що підходи лібертаріанства не в змозі впоратись із глобальними викликами. Вони вимагають консолідованих, солідарних рішень людства. А для цього потрібні наднаціональні структури. До таких структур людство ще не доросло, тому при збереженні чинних тенденцій відбудеться значна поляризація країн за багатством, а також значне розшарування всередині країн. Вже зараз спостерігаємо, як "тане" середній клас навіть у розвинених країнах. Це загрожує соціальним вибухом. На його думку, потрібні політика та економіка спільного блага.
То чи є майбутнє?
Очевидно, що глобальні виклики стоять перед всім людством, а не окремою країною, компанією чи людиною. Тому я вважаю, що нам потрібно винайти новий "ізм", який поєднає конкуренцію вільного ринку та індивідуальну свободу із узгодженою колективною взаємодією проти цих викликів. Маємо знайти такий баланс, який буде працювати на людство в цілому.
Індивідуальна свобода, творчість та розвиток – це правильний шлях. Але людина – це соціальна істота. Складні часи ми долаємо найкраще, об'єднавши зусилля. Це доведено тим самим 2014 роком, коли бізнес і громадяни допомагали армії як волонтери. Ці маленькі індивідуальні дії, якими люди поставили колективний інтерес вище особистого, захистили майно та свободу всіх людей. Якби кожен поставив би приватні інтереси вище спільних, ми би програли. Це те, що потрібно пам'ятати всім і, насамперед – політикам.
