Держпідприємства Міноборони. Маразм міцнішав
30 березня 2020 прес-секретар Міністра оборони повідомила, що готель Міноборони "Козацький" розмістив для обсервації групу українців, які прибули з Балі та Катару. В цій новині – квінтесенція маразму з держпідприємствами Міноборони.
Перше – відколи Міноборони займається готелями?
А ви і не знали, що готель в самому центрі столиці, на Майдані Незалежності – це держпідприємство Міноборони, правда? Але ви будете ще більше здивовані дізнатись, що в управлінні Міноборони – 114 державних підприємств (15 з яких на тимчасово окупованих територіях). Вони мають забезпечувати МОУ та ЗСУ послугами з будівництва, лісозаготівлі, організації харчування, торгівлі, виробництва залізобетонних конструкцій, поліграфії, складів, управління нерухомістю та багатьма іншими.
Друге – то вони надають ці послуги?
За даними звіту Рахункової палати, лише одне (!) ДП повноцінно забезпечувало виконання статутних завдань. "Аудит засвідчив непоодинокі випадки несвоєчасного і неповного виконання замовлень Міноборони, що призводило до ризиків зриву оборонних завдань", – йдеться в документі. Десятки проведених і проаналізованих перевірок і аудитів, поки я була радником Міністра оборони, показали, що держпідприємства Міноборони накопичують шалені борги, втрачають рухоме і нерухоме майно, нелегально передають майно в оренду і використовують фонди та персонал на користь приватних підприємств; їх обладнання застаріле і зношене, в деяких навіть відсутнє необхідне для забезпечення статутних завдань; окремі ДП не ведуть жодної діяльності, не отримують замовлень від МОУ та ЗСУ, не беруть участі в тендерах або не виграють їх, бо не можуть конкурувати з приватними структурами. Як наслідок, роль і значущість цих підприємств у забезпеченні потреб Міноборони знівельовано.
Третє – може, Міноборони отримує від цих держпідприємств прибуток?
Більшість з них роками збиткові – сукупні річні збитки обчислюються десятками мільйонами гривень. Принаймні за інформацією, яку вдалося зібрати, бо повноцінні фінансові звіти не складаються, установчі та фінансові документи часто втрачені або відсутні. При цьому збитковими держпідприємства були, звісно, для Міноборони, а от посадовці цих ДП, судячи з численних кримінальних проваджень, на них непогано наживалися – в одній зі справ по тому ж готелю Козацький, наприклад, НАБУ встановило, що його керівники заганяли гроші від бронювання номерів на сторонні рахунки – загалом на суму 12 млн грн.
Тобто – більшість ДП, які були створені для того, щоб забезпечувати потреби МОУ та ЗСУ, не виконують завдання, для якого створювались. Зате перетворились в розсадник корупції, через які державі наносяться десятки мільйонів збитків.
Саме тому наприкінці 2019 року питання управління державними підприємствами було включено як один із пріоритетів до антикорупційного плану дій Міноборони, затвердженого на рівні програми діяльності Кабінету Міністрів.
Принципова позиція керівництва Міноборони тоді полягала в тому, що Міністерство має займатись обороною, а не бізнесом. Кількість підприємств за нашими підрахунками має бути скорочена щонайменше втричі - залишитись мають лише ті, які справді необхідні для виконання завдань і функцій МОУ і ЗСУ, решту або віддати в управління іншим державним органам, або на приватизацію, або ліквідувати, а майно віддати військовим частинам.
Визначити, які потрібно залишити, а яких позбутись, можна лише після ретельного аналізу та повноцінного аудиту, завдання якого – виявити не тільки реальний фінансовий стан, але й порушення і порушників, дії чи бездіяльність яких далі мають розслідувати правоохоронні органи, в тому числі й в процесі ліквідації та реорганізації.
Ліквідація/реорганізація держпідприємств – одна із найбільших "чорних дірок" в Міноборони. Загалом близько 20% ДП Міноборони знаходяться в ліквідації. І зникнення майна під час ліквідації/реорганізації – типова історія для держпідприємств Міноборони, про яку я обов'язково розкажу окремо.
Але ключове – це те, що бардак в управлінні держпідприємствами, який тривав десятиліттями, звичайно, не випадковий – як то кажуть, в каламутній воді велику рибу можна спіймати.
Умови цього бардаку – це багаторічна відсутність будь-якої стратегії в управлінні держпідприємствами, дискреційні повноваження посадових осіб, які на власний розсуд, без чітко визначених критеріїв, приймають рішення, неефективна кадрова політика, відсутність відповідальності і неврегульовані процеси управління.
Над виявленням і розробкою рішень для усунення типових порушень і корупційних ризиків ми працювали разом з експертами, залучення яких до цієї роботи було ініційовано мною в якості радника Міністра оборони. Метою було виявити типові порушення і позакривати корупційні "дірки" паралельно із втіленням системних стратегічних рішень. Але в розпал цієї роботи відбулися зміни в уряді. Виявилось, що новий міністр вважає, що боротьба з корупцією – не справа Міноборони. Робота була одразу обмежена в частині доступу до інформації та документів, можливості спілкуватися з працівниками структурних підрозділів, проводити спеціально створені робочі групи і взагалі потрапляти на територію Міністерства, однак те, що встигли напрацювати, буде обов'язково представлено.
Втім найголовніше в іншому – Міноборони не бізнес-організація. Завдання МОУ – оборона, а не підприємництво. Намагаючись займатись і тим, і іншим, Міноборони лише плодитиме корупцію, яка підриває обороноздатність. Але чи розуміє це новий Міністр оборони, який вважає, що боротьба з корупцією не справа Міноборони?
