НОВА РІВНІСТЬ ІМЕНІ ДЖОРДЖА ФЛОЙДА
Пам'ять Джорджа Флойда гуде світом розвинутих демократій. Її центральним гаслом є вимога рівності. Але не тієї формальної рівності всіх і кожного перед законом, якою пишаються сучасні демократії. Це нова рівність. Яку треба ще вхопити і зрозуміти.
Коли Blacks Lives Matter! – Життя чорних має значення! – то тоді має значення кожна ідентичність – від груп людей з гендерною ідентичністю до великих національних спільнот. Це – рівність екзистенційна, безкомпромісне визнання рівності різних способів колективного життя. Але це зовсім не означає просте: All Lives Matter! – Життя всіх має значення!
Чому?
Останнє гасло виникло як альтернатива першому і набуло нівелюючого значення, яке руйнувало головний меседж чорного руху за екзистенційну рівність. Відповіддю було – це не вірно! Це не так! Не так, оскільки якщо зараз закріпити принцип життєвої рівності між всіма, це значить заморозити всі стігми нерівності і несправедливості по життю, які існують на зараз. Фактично – Не Всі Рівні По Життю! – хоча по закону і конституціям всі рівні. А ми бачимо, що ми зовсім не рівня іншим.
"Не можу дихати!" Флойда йде по світу як надихаюча відозва до нового типу справедливості – екзистенційної, справедливості повного і кінцевого визнання інших способів життя. Але для цього потрібно відновлення історичної справедливості. Це потрібно якраз для того, щоб виявити чинники минулої нерівності, які призвели до стану нерівності сьогодні. Нерівності в рівні життя, освіті, доступі до медицини, мові, у щасливій долі, нарешті – до всіх форм прихованої, втім відомої всім дискримінаціі за етнічними ознаками.
Відновлення історичної справедливості сьогодні стає другим мотивом всесвітнього руху за нову рівність. В нього немає кращого символу, ніж скидання з постаменту у річку статуї рабовласника Колстона самими його соплеменниками – жителями англійського Брістоля. Для нової рівності відновлення історичної справедливості matters, має значення. Має значення така рішуча деколонізація політики пам'яті.
Вона схожа на нашу декомунізацію, водночас йде набагато глибше – вглиб давнішої історії колоніальної несправедливості. Якби ми послідовно також пішли цим шляхом, то нам було б легше доводити, що існуюча рівність мов і культур в сучасній Украіні – це фактична колоніальна нерівність. Відновлення історичної справедливості – це повалення нерукотворних пам'ятників нашого колоніалізму. Й першим на черзі мав би бути пам'ятник пам'яті слів Валуєвського указу: "Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и не может быть!" Нова рівність вимагає скинути його в потойбічну річку Лєту. Це і є приклад нової рівністі, як би нас не звинувачували в радикалізмі ті, для кого какая разніца.
Ось на що надихає весь світ останній подих Флойда.
