Звернення "слуг" до Зеленського щодо "мінської зради". Що не так?
6 десятків нардепів "Слуги народу" вдалися до демаршу – відкритого звернення до Зеленського щодо дій Єрмака у Мінську.
Підписів могло бути більше. З іншого боку українці могли і не побачити цього публічного звернення.
Що не так в цій історії?
Група "Майдан"
Підписів могло бути більше. Принаймні, на десяток.
У фракції існує неформальна група, яку називають "Майдан". До цієї групи приписують патріотів, учасників Майдану, "соросят". Коротше тих, хто має позицію.
Чому не всі вони поставили підписи під зверненням? Зеленський попросив. Він попросив спочатку вислухати Єрмака, а вже потім вирішувати, як сприймати рішення у Мінську.
І все йшло до того, що до зустрічі з Єрмаком це звернення не оприлюднять. Ну а далі – в залежності від переконливості керівника Офісу президента.
Але стався ще один демарш. І стався він не через патріотичні почуття, а через банальні образи і чвари всередині Зе-команди. А саме – через розбіжності у поглядах на майбутні місцеві вибори у Києві.
Зе-війна
Розкол відбувся (саме так – вже відбувся, і давно) по лінії Ткаченко-Тищенко (читай – Ткаченко-Єрмак).
Ткаченко вирішив не чекати на зустріч нардепів з Єрмаком, а оприлюднювати це звернення до зустрічі. По суті це – відкрита війна Ткаченка з Єрмаком через Київ.
Ткаченко бачив себе мером ще під час президентських виборів. По суті, він вже кілька місяців веде свою виборчу кампанію.
Але нещодавно Шефір зібрав столичних мажоритарників і поставив їх перед фактом: Тищенко буде начальником виборчого штабу на виборах у Києві. І хоч кандидата на мера ще не назвали, ніби ще будуть якісь там праймеріз, але всі все розуміють. Тищенко теж бачить себе мером...
Насправді, війна Ткаченка проти Тищенка-Єрмака почалася ще минулого року. Восени Плюси мочили цю пару. Але тоді Ткаченко програв.
"Що за фігня?", – приблизно з таким запитанням з Банкової звернулися до Коломойського. У результаті наприкінці року на Плюсах відбулася революція місцевого масштабу. "Зіц-преєдсєдатєля", якого після себе залишив на каналі Ткаченко, Коломойський прибрав. Тоді ж Ткаченко втратив значний вплив на інформаційні програми Плюсів.
Він ще має вплив на інформаційні ресурси калібром поменше. Як от УНІАН, де цього тижня вийшла новина проти Тищенка.
Активну участь у "мочилові" Тищенка мав брати Дубінський. Але Єрмак поспілкувалася з Коломойським. Тож, кажуть, мама з сином пригальмують)
Чи пригальмує Ткаченко? Він значно втратив у впливі. Але все ще має кількох вірних мажоритарників. Стати лідером у групі "Майдан" йому не вдається, бо його все ще сприймають як людину Коломойського.
Але і Тищенка далеко не всі у Зе-команді сприймають. Бо замашки оболонського братка з 90-х нікуди не поділися. У розмовах з іншими нардепами Тищенко хамить, що мало кому подобається.
Період напіврозпаду
Протиріччя у команді Зеленського лише наростають. І це на фоні падіння рейтингів. Тож люди з його команди, які мають подальші політичні амбіції, мають думати про своє майбутнє.
От Ткаченко який після війни з Єрмаком кандидатом на мера від Зеленського не стане. Що йому робити? Як балотуватися? Йти самовисуванцем? Чи від групи "Новий Київ"? Тоді це відкритий розкол.
Про якусь суб'єктність має думати і група "Майдан". Але в їхній історії є поганий приклад "Голосу". Та й не зовсім зрозуміло, що це може бути за новий політичний проект. Сьогодні ж цих людей хвилює, що їхній демарш і відхід від Зе-команди може призвести до політичної кризи. Чого вони, як патріотичні та відповідальні (принаймні, так кажуть) своїй країні не бажають.
Хвилюватися варто і Зеленському. Бо в разі, якщо 70 нардепів остаточно відколються (поки що так питання не стоїть, але в перспективі це можливо), то в парламенті президент матиме значні проблеми з голосуванням. І навіщо тоді Єрмаку щось там узгоджувати у Мінську, якщо потім це не проголосують у Раді?
