ЧИ МОЖЛИВИЙ НОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЕКТ В УКРАЇНІ?

Вибори – це стратегічна гра, але дуже різна для всіх, хто приймає участь.

Одні вирішують і стратегічно контролюють процес, а інші – тільки споглядають, і не все бачать. Але участь приймають всі.

Для політиків це гра в Го – захоплення територій і позицій.

Для кандидатів – це рулетка з неочікуваним результатом.

Для влади – це реальна гра в шахи. Важливо, хто почав і хто розставив свої фігури в переможній конфігурації. Є пішаки, в них одна доля і можливості, а є ферзь – він і в Африці ферзь з відсутністю правил та безмежними можливостями.

Для електорату вибори – явно не стратегічна гра, а національна лотерея, всі грають, а виграє якась кількість по трохи. А головний приз виграє один із мільйонів, і то по телевізору.

Ну і для політтехнологів це гра у Рендзю. Поле постійно розширюється, з'являється хаос. І тільки одна людина знає, де неочікувано з'явиться п'ять каменів в ряд...

Чи можливий сьогодні новий потужний політичний проект в Україні?

Спробуємо поміркувати на цю тему. Ясна річ, що нічого можливого не буває, все можливо зробити, просто є різна ціна і різні тренди.

Зараз змінилося політичне поле, політичне позиціонування партій та принципово змінився інструментарій комунікації з виборцем.

Я колись написав книгу "10 секретів політичних кампаній" https://www.iri.org.ua/navchalni-resursy/10-sekretiv-politicnih-kampanii

та описав там основні технології і секрети перемоги на виборах різних рівнів.

Є ще відеокурс https://youtu.be/0_0Qj4pszNw (на російській мові для країн СНД)

Це, наприклад:

1. Мета (Обери мету і визнач принципи)

2. Дослідження (Ні кроку без досліджень)

3. Стратегія (Розробити переможну стратегію)

4. Імідж (Імідж створюй і бережи)

5. Політреклама (Політична реклама повинна бути адекватною)

6. ЗМІ (Просто полюби ЗМІ і журналістів)

7. Оргструктура (Без чіткої і потужної оргструктури всі зусилля марні)

8. Зустрічі (Зустрінься з макимальною кількістю виборців)

9. Конкуренти (Очікуй атак від конкурентів і будь готовий реагувати)

10. День виборів (День виборів – "момент істини" в політичній кампанії)

Але видав її коли з'явився "11 секрет – менеджмент реальності" (поки не буду видавати на цю тему книжку)). Фактично на цій технології Володимир Зеленський став Президентом України. Зробивши віртуальну Україну і там перемігший корупцію та олігархів у дуже красивій художній формі.

Ця технологія зараз є найефективнішим фактором у політиці. І тепер без цього дуже важко буде робити переможні кроки.

Але, коли в реальності, в політику і державне управління потрапили некомпетентні особи, вони самі себе дискредитували і знижують свої перспективи у політиці. Тим паче що цю технологію Зеленський і Ко застосували інтуїтивно і не на технологіях а на таланті. Плюс багато російських виконавців у команді зробили свою справу.

Якщо не знаєш механізми політики, на інтуїції далеко не заїдеш. Що ми і бачимо.

Так от, чи можливий сьогодні новий політичний проект? І який він буде: прозахідний чи проросійський?

Спробуємо відповісти на це запитання.

В політичному позиціонуванні в Україні останні 10 років є одна з вісей це – "прозахідний-проросійський". Порошенко, як Президент України зробив дуже багато прозахідних кроків (безвіз, томос, мова), але, на мою думку, велика кількість людей до цього була не готова. І програш Порошенка на виборах – був відповіддю на його дії. Люди не були готові до розумного і професійного і прозахідного президента. І ненависть до нього, на мою думку, саме на цьому і базується – що він сильно розумний і сильно правильний. (Але в свідомості людей є власна аргументація для ненависті: "барига", "збагатився у 82 рази", "краде у армії під час війни" тощо).

Тому і обрали "навпаки" – позасистемного, щоб знешкодив стару систему. Просто прості люди у своїх емоціях не дуже розуміють, що таке "знешкодити стару політичну систему і дати дорогу новим, незапятнаним". Зараз вони вже відчувають, що це таке, коли державне управління "розвалюється на очах".



Друга вісь – яка ще, на мою думку, актуальна, але може зникнути. Це вісь: "нові-старі". Нових вже спробували. Всі розуміють, що "нові" – це принципово інші люди у нашому стрімкому інформаційному просторі. Може і будуть чекати "нових професійних", але це дуже романтично для нашої країни.

Ресурси

Останні місцеві вибори проявили два цікавих "з нуля" політичні проекти: "За майбутнє" та "Перемога Пальчевського" які вклали шалені гроші у виборчу кампанію. Сказати, що там був талант або технології "менеджменту реальності" не ризикну.

Але в ресурсах "За майбутнє" окрім медійної та рекламної кампанії вклалися в організаційний ресурс, а "Перемога Пальчевського" у медіа і рекламу.

Тобто злетіла партія "За майбутнє" на інформаційному, фінансовому та організаційному ресурсах.

До речі, ресурсів кампанії може бути вісім:

1. електоральний (рейтинг довіри, популярність)

2. організаційний (власні партії, громадські організації, коаліції і т.д.)

3. інформаційний (ЗМІ, реклама тощо)

4. фінансовий

5. лідерський – ресурс кандидата

6. часовий

7. технологічний (дослідження, спеціалісти, консультанти)

8. адміністративний

Очікування

Як тільки ви зараз задумуєтесь над новим політпроектом, новою політичною партією, то потрібно проаналізувати "політичне поле". А на цьому полі сьогодні грають аж 349 партій (на сайті мінюсту https://minjust.gov.ua/m/4561) і всі мають і грають свої ролі.

Є з десяток потужних і розгалужених партій, але всі мають надії на кращу долю у владі.

За позиціонуванням сьогодні, на жаль, і на мою думку – немає потреби у електорату у новій прозахідній потужній політичній силі, а навпаки є потреба у проросійській.

Одним фактором цього є інформаційна політика українських телеканалів, тих які "не закодовані" і вводять все більше проросійських наративів. В першу чергу – це канали Медведчука (1+1 (з Коломойським), 112, НьюсВан, Зік) та Ахметова (Україна24) які формують думку у багатьох українців. І останні декілька років такої інформаційної політики дають свої плоди. (Хоча 15 російських телеканалів і біля 400 сайтів заборонені в Україні).

Іншим фактором є впровадження "мовного закону" що цілком логічно для розумної частини електорату але викликає супротив у тих хто часто дивиться вищенаведені телеканали. Тобто це буде відчуття реваншу цієї частини електорату, тим паче в "порядку денному, на державному рівні вже немає шанування символів "Майдану гідності", "Європейського вибору", "героїв українсько-російської війни" тощо. Вони просто принципово схиляться до проросійської позиції.

Загалом, можна сказати що впровадження нового політичного проекту – буде складніше ніж раніше і більш ресурсно. І країну чекають не найкращі часи.

Але наша країна і наші виборці і не таке переживали))