Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Івана 15, 1—11 ми читаємо як Ісус порівнює себе із виноградиною, нас із гілками, а Отця із виноградарем. Це порівняння показує нашу єдність із Христом. Господь вказує, що ми є Його частиною, ми є Його продовження, ми є тими, котрі плоди дають не від себе, не свої, а Господні.
Господь звертає увагу, що вітка, яка не дає плоду всихається і у ній немає життя. Щоб було, життя нам потрібно бути тісно зв’язаними із Христом. Тоді Його життєдайна сила буде наповнювати нас і давати плоди.

Як ми можемо бути в єдності із Христом?

Найперше ми маємо цього бажати, бути відкритими на цю зустріч. Є, на превеликий жаль, сьогодні такі, котрі не відчувають потреби у Зустрічі із Христом. Немає часу, не має потреби, не навчені і ще багато «не»… Нам слід пам’ятати, що Господь кличе і кожна людина час до часу чує цей Голос, через внутрішнє сумління, через обставини, через те, що привертає нашу увагу до вищого, до кращого, до добрішого, до Світла. Тому дати позитивну відповідь цьому голосу – це зав’язати діалог з Богом.

Слухати і пізнавати Його
Звичайно, що в цьому діалозі має бути взаємне слухання і пізнання. Ми маємо бути певні, що Бог завжди нас слухає і реагує на наше життя. Він знає всі наші потреби і тому подібно до Доброго Батька опікується нами. У цьому світі є все для нашого доброго життя. З нашого боку також має бути слухання і пізнання Бога. Дуже часто люди, які почали слухати і пізнавати Який Він є, відчули, що вони приблизились до Бога. Це щось подібне до того, як ми хочемо когось почути, то звертаємо до нього свої вуха, увагу, стаємо ближче і тоді, ми відчуваємо, що є разом.

Розпізнавати Його у повсякденному житті
Хто пережив правдиву зустріч з Христом, той буде бажати її повторення. Адже на цій зустрічі Бог залишає відбиток своєї присутності – а це відчуття раю. З Богом бути завжди добре. Людина у пошуках правдивого райського добра намагається зустріти Бога у своєму щоденному житті, у буденних справах, у своїй душі. Тоді вчиться відчувати присутність Бога і розпізнавати Його волю, тобто що Бог бажає, щоб було в цій ситуації. Так людина починає давати Божі плоди – тобто виконувати те, що Бог хоче в людському житті.

Перебувати в Його Любові, виконуючи Його заповіді
Бог хоче, щоб людина вернулась до втраченого раю, яки був приготовлений саме для неї. Це наш дім вічного життя і потрапити можемо лише у стані любові до Бога і до ближніх. Тому основним критерієм розпізнання Божої волі є Любов. Саме люблячи, ми можемо відчути присутність Бога. Люблячи, ми можемо зректися власного егоїзму, що більше нагадує тваринний інстинкт виживання. Люблячи, ми можемо жити раєм вже тут на землі.
Люблячи, ми будемо сповнені правдивої і повної радості, меж її не буде кінця, бо вічна і веде до вічності.
«Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна»