Сьогодні у нас всіх сумна ювілейна дата - 5 тижнів Україна знаходиться на тотальному карантині. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.
Якщо вірити нашим владоможцям, так буде тривати ще як мінімум два тижні, а коли дивишся на рекорди хворих, які ставить Україна за день, розумієш, що це цілком може бути ще місяць. Так чи інакше, можемо спостерігати зміну у форматі подачі інформації з боку тих журналістських проектів, які були зав'язані на безпосередньому контакті з людьми.
Перший приклад - Ігор Циганик і його "Профутбол". Програма не виходить вже кілька тижнів, натомість її ведучий блог на ютубі "Циганик Live", який інколи виходить у форматі монологу, а інколи це діалог. Відбувається це доволі просто: ведучий сідає вдома навпроти камери і відповідає на питання читачів або зв'язується за допомогою відеозв'язку з футболістом. Останнім прикладом був Руслан Малиновський. Витрат на створення контенту - мінімум, а от за рівнем цікавості воно значно переважає той же "Профутбол" із Олегом "Безусловно" Венглинським та Сашею "Чарівною" Лободою. Якщо там всі кроки були прописані, то зараз має місце широка імпровізація і взагалі образ звичайних людей ледь чи не в домашніх капцях.
Інший приклад - Віктор Вацко. Як зізнався сам журналіст, витрати на його проект "Легіонер" були справді великими, а зараз карантин унеможливив таку роботу. Втім, Віктор не розгубився і просто почав робити бесіди з відомими футбольними людьми. Тут і Дмитро "Трендець" Поворознюк, і Дмитро Джулай, і той же Ігор Циганик. Здавалося б, нічого особливого, просто дві людини спілкуються у футбол, але інколи вони роблять це так смачно, що задумуєшся: а чи потрібні взагалі ці софіти, грим і оренда дорогої студії, якщо цікавий контент можна продукувати і так? Якщо звичайна бесіда практично за чаєм між Джулаєм та Вацком у сто разів цікавіша за ще один шаблонний випуск футбольного шоу з тими ж експертами та гостями?
Коронавірус в українському футболі ребром поставив питання форми та змісту. Форма - це помпезні студії, стоп'ятсот камер, грим, купа запрошених експертів і пафосна музика. Але всередині вони майже всі однакові, пластиково-бездушні. Зміст - це зум- чи скайп-зв'язок людей у домашніх капцях із низькою якістю відео та розривами з'єднання. І хай ті ж Джулай з Вацком поговорять ще сто разів, це завжди буде цікаво, бо у футбольних людей постійно купа тем для розмови, за які можна зачепитися. І хай вони щоразу будуть давати однакову картинку, головне - це ЩО вони говорять, а не ДЕ і ЯК. Схоже, ми бачимо глобальні зміни у нашій спортивній журналістиці і це однозначно на краще.
Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com
Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!