Фестиваль «Голосіївська осінь» пройшов у Музеї Максима Рильського

Зазвичай поетичний фестиваль «Голосіївська осінь» відбувається в другу суботу вересня. Але цьогоріч, повіривши синоптикам, що пророкували на цей день дощ, перенесли захід на тиждень. Як результат: 14-го була майже літня теплінь, а 21-го – зовсім не вересневий холод…

Але й ця дата виявилася не випадковою, адже саме в цей день народився Леонід Кисельов (21.09.1946 – 19.10.1968), дивовижний поет і справжня київська легенда. Незадовго до смерті перейшов з російської на українську. Один з останніх віршів 22-річного поета називався «Осінь»:

Така золота, що нема зупину.
Така буйна — нема вороття.
В останніх коників, що завтра загинуть,
Вчуся ставленню до життя.

Леонід Кисельов навчався на факультеті романо-германської філології Шевченкового університету. І не лише перекладав з англійської, а й писав цією мовою вірші! Його подруга Майя Брусиловська в 70-х вивезла їх до Ізраїлю, тому подальша доля цих текстів невідома. Гість фестивалю Сергій Борщевський, перекладач-іспаніст, дипломат і лауреат премії ім.М.Рильського, був однокурсником і приятелем Леоніда Кисельова. Перекладає не лише з іспанської на українську, але й навспак (кілька років тому мав нагоду слухати мовою Сервантеса пісню «Два кольори», яку майстерно переклав Сергій Юхимович). Автор оригінального тексту цього хіта Дмитро Павличко був у захваті!

На фестивалі ж Сергій Борщевський декламував свої переспіви з Йозефа Лободовського, який свого часу переклав польською багатьох українських авторів. А завершив свій виступ власним сонетом:

Їх п’ятеро було в далекі дні,
коли удатні, юні та поривні,
надземної сягнувши височіні,
їй звірили вони свої пісні.

Двох вбили душогуби навісні,
невільником у кам’яній пустині
помер невдовзі третій в самотині,
четвертий вік скінчив на самоті.

Він із п’ятьох лишився сам один.
Провісниця майбутніх невзгодин,
епоха вишкірялася червоно,

та щойно очі змружував поет,
як знову бачив той нестримний лет
і їхнє п’ятірне бентежне гроно.

Київські неокласики, окрім усього іншого, були неперевершеними перекладачами. От і «Голосіївська осінь-2019» запам’ятається відчутним перекладацьким акцентом.

Максим Рильський-онук, продекламувавши присвяту дідові поетового товариша і перекладача Діодора Бобиря, запросив присутніх на прес-конференцію з нагоди висунення на здобуття Премії ім.М.Рильського авторів, які перекладають твори українських літераторів іноземними мовами (захід відбудеться 1.10.2019-го о 12.30 в Укрінформі). Ця номінація в статуті Премії з’явилася зовсім недавно - лише два роки тому. А лауреат Премії ім.М.Рильського Дмитро Чистяк, що укладає наразі авторську «Антологію української поезії французькою мовою», попросив Максима Георгійовича відібрати для цього проекту вибрані твори Максима Тадейовича. І запросив усіх зацікавлених на зустріч з іноземними перекладачами, що спеціалізуютья на українській літературі (НСПУ, 11.10.2019 о 17.00. Захід відбудеться в рамках фестивалю ім.Г.Кочура, що проходитиме 12-13.10.2019 в Ірпені).

Сергій Довженко підняв настрій своїми чудовими перекладами всесвітньовідомого дотепника Роберта Бернса. Ольга Смольницька поділилася власними науковими розвідками та переспівами Леопольда Стаффа…

На жаль, так і не встиг нічого прочитати присутній на фестивалі Владислав Слюсарєв, перекладач англомовних поетів-модерністів. Нічого не декламував, а лише вболівав за сина-учасника Станіслав Чернілевський, прекрасний поет і феєричний імпровізатор. Не дочекалися на свій виступ барди Сергій Льовін і Тетяна Доміловська. Лише декламувала власні твори, але не співала під гітару чудова виконавиця співаної поезії Вікторія Джексон (Падалко)...

- В холодну погоду, - зауважує Сергій Льовін, - музикантів і бардів варто пропускати вперед, адже їм важче, ніж просто поетам. По-перше, мерзнуть руки, а по-друге – треба ще й музичні інструменти тягти! Добре, що на самому початку виступила бандуристка і поетеса Юлія Григорук, а от насолодитися співом бардів Оксани Чайки і Вадима Перегуди змогли лише найстійкіші…

Та все ж віддамо належне музейним працівникам: вони організували імпровізований пункт обігріву, де пригощали чаєм (у тому числі й фірмовим трояндовим) та печивом.



Та найбільше справжніх поціновувачів красного слова зігрівала гарна поезія. Разом з маститими Петром Засенком, Сергієм Цушком, Надією Чорноморець та іншими ділилася найсокровеннішими рядками молодь – надзвичайно цікава і талановита. Вікторія Колесник, директорка Музею М.Рильського, називає таких представниками «покоління Індиґо», які навіть ходять не так як всі, а ніби пурхають над землею! Як ілюстрація – виступ надзвичайно креативних і яскравих (у всіх сенсах, навіть зовнішньо) Ana Nomaren (Анастасії Пономаренко) та Васека (Василя) Духновського. Останній перетворив свій виступ на справжній музично-поетичний перформанс, де лунали не лише власні вірші, а й твори Івана Малковича та Юрія Андруховича.

Не обійшлося й без курйозів. Коли ведучий представив молодого поета Дмитра Луняку як члена літоб’єднання «Sevama», то відразу ж підхопився з місця професор Михайло Наєнко:
- Треба уважніше читати сценарій, - схвильовано вигукнув Михайло Кузьмович, - Дмитро Луняка входить до нашої університетської літстудії імені Максима Рильського, члени якої саме готуються до виступу!

Розрядив ситуацію сам винуватець непорозуміння:
- Взагалі-то я, - незворушно промовив Дитро Луняка, - входжу і туди, і туди…
В результаті пан Дмитро виступав двічі: і в складі літоб’єднання «Sevama», і як член літстудії ім.М.Рильського при КНУ ім.Т.Шевченка.

Слід зауважити також, що на фестивалі були потужно представлені й поети з літоб’єднання «Радосинь», що діє при НСПУ.
Ну, і звісно ж, «позафракційні» поети, як не без гумору позначили їх організатори в сценарії заходу.

За традицією, не обійшлося без подарунків: Михайло Наєнко і Сергій Цушко передали до музейної бібліотеки власні книги з автографами.

Максиміліани щиро вдячні як учасникам, так і гостям фестивалю, які всупереч несприятливим метеоумовам все ж завітали до завжди гостинного Музею Максима Рильського!

Ласкаво просимо на «Голосіївську осінь-2020», яка відбудется за всякої погоди!

Віктор Ціон,
провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею М.Рильського

Світлини автора.